Ді-Бі-Сі П'єр: "Письмо - це крик немовляти"

Останнє поновлення: Вівторок, 18 вересня, 2012 p., 08:37 GMT 11:37 за Києвом

Ді-Бі-Сі П'єр: Письмо - це крик немовляти

Лауреат Букерівської книжкової премії Ді-Бі-Сі- П'єр розказав, як пов'язані між собою страждання, творчість і гроші. Також він дав поради, як стати справді хорошим письменником.

ВВС Україна: В Україні часто можна почути, що письменники зобов’язані щось зробити для нації, врятувати її, бути певними світочами. Чи поділяєте ви таку позицію?

Ді-Бі-Сі П’єр: Я вважаю, що єдине, що повинен робити письменник – це писати. Якщо письменник починає писати твір з метою щось комусь довести – це пропаганда. Так, потім може статися так, що твій твір на щось вплинув, але це не має бути самоціллю.

ВВС Україна: Не секрет, що до написання першої книги вас спонукали певні страждання. Ви багато говорите про те, що людина починає писати саме від того, що в її житті її щось не влаштовує. Страждання і творчість – як вони пов’язані?

Ді-Бі-Сі П’єр: Я не думаю, що письменник спеціально шукає за такими умовами. Я думаю, що ті умови, від яких душа починає страждати, мало пов’язані з сьогоденням, і набагато більше вони пов’язані з дитинством. Це те, що з’являється у вашій душі в дитячий період, і надалі воно або існує там, або ні. Це моя думка.

У багатьох письменників трапляється так, що страждання спонукає їх до написання великого твору, а після нього вони стають такими багатими і знаменитими, що перестають писати.

Письмо – це завжди крик. Це крик немовляти, це крик несвідомої душі, яка благає про допомогу. Це самотня душа, і допоки існує оця самотність – ви продовжуєте кричати, і це проявиться у вашому письмі. Коли ця самотність минає, ви перестаєте плакати, і разом з тим може зникнути і ваше письмо.

ВВС Україна: Тобто це – різновид психотерапії?

Ді-Бі-Сі П'єр на дискусії про книгу Сьюзан Зонтаг "Хвороба як метафора"

Ді-Бі-Сі П’єр: Це дуже подібно, насправді. Пишучи, ви постійно стикаєтеся з самим собою, але це непогано. Смисл творчості – в тому, що письменник пише про себе, і так і має бути. Він не має думати про ринок – якщо це, звісно, не комерційний письменник, який пише книжки про шпіонів або історії про кохання, коли книга має розважати читача. Це – зовсім інша робота. Але література – це завжди крик непевної душі, яка перебуває в особливих умовах.

Письмо саме по собі – дуже некомфортна річ. Це не тільки психологічно важко, це ще й емоційно некомфортно. Чим більше я пишу, тим менше я хочу писати, але потім я знову повертаюся.

Це філософське питання, що б я більше хотів – бути щасливішим чи бути здатним писати. Я не вірю в американську концепцію про постійні пошуки щастя. Я вірю в те, що моє щастя – в тому, що я навчаюся і росту. І я б вибрав те, що роблю зараз.

ВВС Україна: В Україні багато людей нарікають, що майже жоден письменник не може жити на гроші, зароблені на продажу книжок, і що так не має бути. Чи важливо це для вас і як це впливає на творчість?

Ді-Бі-Сі П’єр: Жити на гроші, зароблені письмом – це, звісно, дуже добре, тому що це – досить важка праця, і ви маєте на щось жити. В Британії це також важко – я думаю, дуже небагато письменників живуть саме на заробітки від книжок. Там письменники так само мають іншу роботу. Якісь малі гроші можна заробити за виступ на фестивалі. Дехто займається журналістикою. Ви не маєте жити виключно на книжки.

Моє життя змінив "Букер". З письменника, який повинен був ще й мати якусь роботу, щоб прожити, я став письменником, який тепер може писати весь свій час і жити просто з книжок. Я щасливий, що можу жити вільно і писати – деякий час – але я так само радий, що живу не настільки шикарно, щоб у мене геть пропало бажання писати. Якщо б я став таким багатим, як, скажімо, Джоан Роулінг – я б перестав писати, бо у мене б було все, що б я забажав. Але зараз я маю закінчити мою книжку.

ВВС Україна: Яку роль грають відгуки на ваше письмо у вашій творчості?

Ді-Бі-Сі П’єр: Я не показую твір доти, поки не завершу його. А після завершення твір вже живе своїм життям, і це мене не стосується.

Я дуже сильно піддаюся впливу. І якби я показав твір комусь - наприклад, якійсь групі авторів - і вислухав би їхні зауваження і пропозиції – я б почав несвідомо писати для них, враховуючи їхні зауваження.

Обидві мої книги (друга і третя) були б зовсім іншими, якби я показав їх кому-небудь до завершення.

На жаль, моя перша книга принесла чималий прибуток видавцеві, вона принесла йому за рік мільйони фунтів. І тому тиск, який чинився на мене під час написання другої і третьої книжок, був величезний. Я побачив сильні маніпуляції заради того, щоб отримати третю книгу як по швидше. Я був дурний, бо слухав їх. Тепер я порозумнішав, і просто посилаю видавців геть, поки я не закінчу писати. Тепер видавці знають, що я – "важкий" автор, і вони чекають на відстані.

Видавці постійно намагаються залізти тобі в спідню білизну, бо вони хочуть заробити на тобі гроші. Я це зрозумів за останні десять років. А тепер я почуваюся таким вільним, як десять років тому. Бо друга і третя книга були написані під тиском – від мене вимагали "хепі енду", казали, чого має бути менше, а чого – більше, і я частково задовольнив їхні вимоги. У видавців зовсім інші цілі, ніж у мене, і якщо я хочу вижити – я маю з ними взаємодіяти. Але тепер і подорослішав і пишу так, як я хочу.

Ді-Бі-Сі П'єр проводить майстер-клас "Як стати письменником" у львівській кав'ярні "Дзиґа"

ВВС Україна: Ви щойно дали "майстер-клас", як стати письменником. Які ваші основні три правила?

Ді-Бі-Сі П’єр: Найперше і найважливіше правило – це просто писати. Не чекати понеділка, не ждати, поки ви перевірите електронну пошту чи зробите каву – просто пишіть.

Друге – дозвольте собі писати погано. Не звертайте уваги на граматику і пунктуацію, просто пишіть. І нікому не показуйте те, що ви пишете.

У вас немає якихось обов’язків у часі, єдине, що ви зобов’язані – просто писати.

Ми не знаємо достеменно, що і чому ми маємо виражати на письмі. І ми не маємо це знати.

У процесі письма ви побачите, що в тексті засяяло щось яскраве, і вам це сподобається. Тоді головне – виокремити те, що вас здивувало, порадувало, і тоді з тих яскравих речей, які ви вподобали, виросте сад. Потім ви поставите навколо нього огорожу, і вже з цього буде твір. Ви відкриєте те, заради чого ви писали. Це – краще, ніж сидіти і думати, задля чого ви збираєтеся щось написати.

Більше на цю тему

BBC © 2014 Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS