Оля Русіна: я сама ще по суті дитина

Останнє поновлення: Середа, 28 листопада, 2012 p., 18:35 GMT 20:35 за Києвом
Оля Русіна

Оля Русіна почала писати через Всеволода Нестайка і одну з його героїнь. А відомою стала завдяки своїй сестрі Каті. Саме про неї перша Олина книжка "Сестричка", яка увійшла до Клацнути довгого списку премії Дитяча Клацнути книга року ВВС-2012.

ВВС Україна: Розкажіть про свою книжку, про що вона?

Оля Русіна: Ця книжка - це збірка історій з життя моєї молодшої сестри. Більшість з них взята зі спостережень за її життям, іграми та вигадками. Деякі взяті з мого власного дитинства. Це як підбірка веселих гумористичних історій.

ВВС Україна: Як би ви самі визначили її жанр?

Оля Русіна: Це маленька повість для дітей.

ВВС Україна: Головний персонаж вашої книжки – сестричка Ксенія. Вона дотепна, кмітлива, винахідлива, увесь час придумує нові цікаві розваги для себе та своїх друзів. А якою в дитинстві були ви? Чи про вас можна було написати книжку?

Оля Русіна: Я думаю, про кожну людину можна було б написати книжку, але якби я писала книжку про себе, вона б значно відрізнялася від написаної, тому що у нас різні характери. Я в дитинстві була спокійніша. Можливо, якась не така відкрита і товариська, я більше спостерігала за всім. А у моєї сестри дуже багато друзів, вона з усіма одразу намагається завести знайомства. Ми взагалі майже протилежні за характером, але це не заважає жити дружно.

"Cама Катя мені завжди каже: "Ти маєш бути мені вдячна, я дала тобі матеріал для книги!", а їй кажу: "Ти теж маєш бути мені вдячна, бо я тебе прославила!"

Оля Русіна

ВВС Україна: А як сестричка сприйняла те, що вона стала героїнею книжки? Вона не протестувала?

Оля Русіна: Насправді мою сестру звати не Ксеня, як у творі, а Катя. Тому що коли я надіслала рукопис до видавництва, виявилось, що в цій же серії "Обережно: дівчатка!" є вже дві книги з різними варіаціями цього імені – Каті і Кейт.

Мені порадили змінити ім’я, а я згадала, що коли я тільки починала писати цю книгу, я теж хотіла, щоб її звали інакше. Я спочатку назвала дівчинку Ксенією, а потім передумала і назвала її Катею. І Маріанна Савка запропонувала мені назвати її знову Ксенією. І я вирішила, що це – доля. І так з’явилася героїня з таким іменем.

А сама Катя мені завжди каже: "Ти маєш бути мені вдячна, я дала тобі матеріал для книги!", а їй на це відповідаю: "Ти теж маєш бути мені вдячна, бо я тебе прославила!".

ВВС Україна: Ви не боїтесь, що вона колись напише книжку про вас, щось на кшталт "Моя доросла сестричка"?

Оля Русіна: Підросте – побачимо. Я буду дивитись, що вона там писатиме і буду цензурувати її книгу.

ВВС Україна: Як ви думаєте, чи може книжка, де головним персонажем є дівчинка, бути цікавою для хлопчиків? Чи можуть читати книжку "Сестричка" хлопчики?

Оля Русіна: Чому ні? По-перше, там є герої не тільки дівчатка, там є двоє головних героїв також друзі Ксенії – це брат і сестра, також списані з реальних її двох друзів. І вони також цю книгу читали, і хлопчик прочитав, і нічого такого.

ВВС Україна: Якою, на вашу думку, має бути книжка, щоб дитині хотілось її дочитати до кінця?

Оля Русіна: Дитяча література – це взагалі дуже специфічний жанр. На перший погляд, він легкий, але коли я починала писати цю книгу, я перший розділ прочитала сестрі і її друзям і зрозуміла, що я пишу взагалі неправильно, тому що діти не сприймають якихось великих описів, великих прозових частин. Для них потрібні діалоги, динаміка. І тоді я зрозуміла, що треба щось змінити.

Мені здається, що книжка має бути близька найперше кожній дитині, тобто, відтворювати якийсь узагальнений дитячий образ, бути близькою до дитячої психології, щоб дитина себе впізнавала, і їй хотілося знати, що буде далі.

Мене дуже багато читачів знаходили в Інтернеті після виходу цієї книжки, і казали, що дуже приємно читати про такі історії, які могли б трапитись з кожним із нас. І я гадаю, що це вирішальний чинник.

Сестричка

ВВС Україна: Скажіть, яким ви уявляєте свого ідеального читача?

Оля Русіна: Це складно сказати. Коли я була на форумі у Львові на моїй першій презентації до мене дуже багато дітей підходило з батьками, хотіли сфотографуватися, я їм підписувала книги.

Я не можу сказати, що я когось виділяла більше або менше. Для мене кожна людина, яка до мене підійшла, була дуже приємною. Бо я сама ще по суті дитина, мені ще немає сімнадцяти. І тому я не можу сказати, що є якийсь такий ідеальний образ, який би я хотіла коли-небудь побачити. Мені приємний кожний знак уваги.

ВВС Україна: І останнє запитання. Яку останню книгу ви прочитали?

Оля Русіна: Останню книжку я прочитала Бориса Пастернака "Доктор Живаго". Я її читала, навчаючись в університеті. У мене було дуже мало часу, читала переважно ночами. Збираюсь ще переглянути фільм, але поки що не виходить.

ВВС Україна: А в дитинстві улюблену книжку мали?

Оля Русіна: У дитинстві дуже багато читала Всеволода Нестайка і завдяки йому почала писати. Я прочитала одну з його книжок, яка називається "Незвичайні пригоди у лісовій школі", і там була одна героїня другорядна, яка мені дуже сподобалась. І мені було дуже образливо, що їй так мало уваги приділили в книжці. І я подумала: напишу про неї свою книжку. У мене був шкільний зошит на 12 аркушів, і я написала повість на дві частини про цю героїню. Власне після цього я почала щось писати.

І ще мені дуже подобалось вже пізніше у "Видавництві Старого Лева" серія "Читання для реготання", там, де видають книжки Джерелі Стронґа. Я їх дуже люблю і, можливо, навіть в якомусь плані на них рівняюсь, тому що вони шалено смішні, дуже позитивні, світлі, добрі. Дуже класні.

З Олею Русіною розмовляла Євгенія Ковалевська.

Клацнути Анотація книги "Сестричка" Олі Русіної.

Більше на цю тему

BBC © 2014 Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS