Терпка меланхолія від Ярослава Мельника: рецензія на книжку

Останнє поновлення: П'ятниця, 14 грудня, 2012 p., 15:24 GMT 17:24 за Києвом
Обкладинка книжки

Ярослав Мельник. Телефонуй мені, говори зі мною. Київ. Темпора, 2012.

Книга відомого українського критика і письменника Ярослава Мельника "Телефонуй мені, говори зі мною" стала відкриттям літературного сезону.

Ярослав Мельник - ідеальний автор для тих, хто не є палким прихильником сучасної прози, але перебуває у пошуках нової літератури.

Письменник народився 1959 року на Рівненщині, навчався у Львові, потім - у Москві. Творчу діяльність починав у 80-х роках як літературний критик. Саме він був рецензентом перших книг Марії Матіос, Василя Герасим'юка, Ігоря Римарука, Павла Гірника та інших добре відомих нині письменників.

У 90-х Ярослав Мельник одружився з литовкою і виїхав до Литви, де не полишав літературної творчості.

У 2012 році, до речі, його повісті були включені до програми екзаменаційних завдань для випускників литовських шкіл.

Творчість Мельника оцінена також у Франції, де Ярославу вдалося здобути авторитет містичного, неосимволічного письменника.

В Україні Ярослав Мельник знову заявив про себе власною прозою у 2011-2012 роках. Спочатку у журналі "Київська Русь" з’явилося його оповідання "Рояльна кімната", а згодом "Кур’єр Кривбасу" надрукував повість "Телефонуй мені, говори зі мною". У 2012 році автор видав під цією ж назвою книгу. Вона містить сім оповідань, три повісті та один роман. Замість післямови – інтерв’ю із автором, який розповідає про своє життя, "внутрішню еміграцію останніх двадцяти п’яти років", архетипи та героїв своїх творів.

…Невизначеність місця і часу дії (неможливо дізнатися про яке місто пише автор), історична розмитість картини світу, єднання буденного із символічним - відносять прозу Ярослава Мельника до постмодерну, а світоглядний стрижень та життєвість образів – до ідеалістичного реалізму. Його твори не містять авангардних експериментів, вони позбавлені звичної для сучасної літератури жорстокості та вульгарності. Його мова – як і він сам – толерантна. Він стверджує, що джерело його творчості – свобода: "Я є людина. Вільна. Уся моя творчість – про це. Про людську свободу. В усіх сенсах. Моя реальність – водночас наша й паралельна. Моя стихія – метафора й символ. Я бачу життя як метафору. Бо таким воно є насправді".

Його проза не належить до легких жанрів, Ярослав Мельник – інтелектуал. Його цікавить людина, життя, дух, Бог (в оповіданні "Христос" він навіть висуває власну теорію походження православ’я, наполягаючи на тому, що насправді Христос був лише актором).

Герої Мельника, дійшовши до піку життя, зрозуміли, що весь час прямували хибниму шляхом. Як розповідає сам автор, вони - не психічно хворі і не схиблені, вони "на межі". Герой Ярослава Мельника – людина середніх років, яка починає розуміти, що похила поверхня його життя, якою він прямував угору, стає надто слизькою і втриматися на ній вже нереально.

Неможливо не відчути надії вічного подорожнього, який, натхненний дорогою, ніколи не зупиняється; не побачити перед собою образ Потворки, яка всю себе готова віддати заради ідеального, вимріяного ідола; не перейнятися тими надіями, які переживає син, коли батько телефонує йому… Кожен твір Мельника має героя, кожен герой має характер, кожен характер потрібно зрозуміти і розгадати.

Про що, власне, пише Ярослав Мельник? Про сенс буття: "...жити потрібно – поки не знаєш справжнього сенсу. Сенс життя – не знати сенсу. А як дізнаєшся, сенс життя зникне".

Хороша книга, як хороша кава, завжди лишає післясмак. Терпкий присмак меланхолії лишає по собі книга Ярослава Мельника "Телефонуй мені, говори зі мною".

Більше на цю тему

BBC © 2014 Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS