Парейдолія: чому ми бачимо обличчя на тостах і у ландшафтах?

Обличчя у рельєфі Магаданської області (схід Росії)
Image caption Обличчя у рельєфі Магаданської області (схід Росії)

Людям здавна ввижались обличчя на різних поверхнях: Місяці, овочах і навіть на підгорілих тостах. Група берлінців зараз прочісує супутникові знімки Землі у пошуках подібних зображень. Чому ж нам так хочеться бачити скрізь людські образи?

Більшість людей ніколи не чули про парейдолію. Але майже кожен із нею стикався – наприклад, побачивши на Місяці очі, ніс, рот.

Парейдолія – це оптична ілюзія, "сприйняття зображення або значення там, де їх насправді немає" ("Словник світової англійської мови"). Наприклад, ви можете розрізнити обличчя на стовбурі дерева або фігури тварин у хмарах.

Німецька студія дизайну Onformative веде, напевно, найбільш масштабний і систематичний пошук таких зображень у світі. Їхня програма, Google Face, буде впродовж кількох місяців шукати обличчя на картах Google.

Google Face просканує Землю кілька разів під різними кутами. Наразі програма вже виявила загадковий профіль у Магаданській області, чолов’ягу з волохатими ніздрями неподалік Ешфорда в графстві Кент і якусь істоту в горах Аляски.

Берлінці, звісно, не перші, хто шукає обличчя там, де їх насправді немає.

Минулого року на eBay продали курячий наґет (котлетку) з портретом Джорджа Вашингтона – він пішов з молотка за 8100 доларів.

А десять років тому 20 000 християн відвідали Бангалор, щоб уклонитись чапаті (лавашу) з зображенням Ісуса Христа. Дехто навіть молився перед цим ликом.

У 2011 році блогер, який збирає фото об’єктів, схожих на Гітлера, запостив у Tumblr фотографію скромного будинку у Свонзі (Уельс). Косий дах споруди нагадує знамените пасмо диктатора, а двері з невеличким навісом – його характерні вуса.

Цього тижня мережа американських універмагів JC Penney зірвала великий куш після того, як в соцмережі Reddit хтось зауважив, що один з її чайників схожий на Гітлера. Чайники негайно розкупили.

У 2009 родина Алленів з Істраду, що в Уельсі, відкривши баночку мармайту (пасти з дріжджового екстракту), побачила на кришечці замість звичних коричневих плям обличчя Ісуса.

А американка Діана Дайсер у 1994 році, відкусивши шматок від тосту із сиром, узріла на ньому Діву Марію. Жінка зберігала недоїдений бутерброд більше десяти років, і зрештою виставила його на eBay. Лот отримав 17 мільйонів переглядів і був проданий за 28 000 доларів.

Розробників програми Google Face Седріка Кіфера і Джулію Лаб також надихала парейдолія.

Побачивши знамените "марсіанське обличчя", сфотографоване орбітальним апаратом "Вікінг 1" в 1976 році, і експериментуючи з технологією розпізнавання облич, вони зацікавились тим, як "створити машинний аналог психологічного феномену парейдолії", каже Кіфер.

Image caption Марсіанське обличчя – фото 1976 року і сучасний крупний план

Спершу вони не ставились до свого проекту серйозно, але знайдені ними ландшафти поширились в мережі і набули великої популярності.

"У парейдолії є щось заворожливе", – каже Кіфер.

Попри те, що більшість облич досить викривлені і нагадують персонажів авангардистських картин, деякі виглядають "настільки реалістично, що в їхню випадковість важко повірити", додає він.

Але чому люди бачать обличчя у плямах чи складках рельєфу?

По-перше, завдяки еволюції, каже доктор Нушін Гаджихані з Гарвардського університету. Люди "запрограмовані" розпізнавати обличчя з народження, каже вона.

"Навіть новонароджений реагує на схематичне зображення обличчя і не реагує на малюнки, де очі, ніс і рот розташовані у неправильному порядку", – каже науковець.

Image caption Діана Дайсер і її святий тост

Виділяти із фону знайомі об’єкти уміли ще первісні люди, каже Крістофер Френч із Британського психологічного товариства.

"У нас розвинувся мозок, який мислить швидко, але неточно. А тому інколи вводить нас у оману, – пояснює він. – Класичний приклад: стоїть кроманьйонець, чухає у потилиці і міркує: що там в кущах шарудить – одноплемінник чи шаблезубий тигр? В цій ситуації більше шансів на виживання у того, хто вірить у шаблезубого тигра і вчасно втече. А решта ризикує потрапити в хижу пащу".

Інші експерти вважають, що парейдолія – ефект роботи нашого мозку. Він постійно обробляє інформацію, отриману ззовні, аналізує лінії, форми, поверхні і кольори, каже Джоел Восс, невролог з Північно-західного університету.

Мозок присвоює цим зображенням сенс – як правило, зіставляючи їх з інформацією, що зберігається в довгостроковій пам’яті. Але інколи йому трапляються "неоднозначні" речі, які він помилково співвідносить зі знайомими об’єктами. Це і є парейдолія.

Також її може спричинити наше бажання побачити певні речі, вважає нейробіолог Софі Скотт з Університетського коледжу Лондона.

Image caption Мона Ліза на листку і Мадонна з шоколаду

"Якщо ви розрізняєте обличчя Ісуса на тості, це каже нам щось не про тост, а про ваші очікування і про те, як ви інтерпретуєте світ на основі своїх очікувань", – стверджує вона.

Якщо ж скоринка на бутерброді вже склалася для вас у профіль Діви Марії, ця картинка закріпиться у свідомості дуже міцно, каже Брюс Гуд, автор книги "Самообман".

"Це одна з властивостей ілюзій: дуже важко повернутися у первісний стан і знову бачити на місці плями пляму, а не щось інше", – каже він.

Але здатність розрізнити силует на тості або паркані не пояснює, чому люди ладні купляти ці артефакти за чималі гроші або поклонятися їм.

У декого парейдолія викликає сильні емоції – особливо якщо людина схильна вірити в дива, каже Скотт.

Image caption Гвадалупе Родрігес побачила Діву Марію на підносі техаського кафе

"Це демонструє, наскільки потужними є подібні ілюзії. Ми справді хочемо бачити ці обличчя, справді хочемо чути ці голоси, а тому наша система сприйняття зробить так, щоб ми їх побачили і почули", – додає вона.

Для декого парейдолія служить доказом надприродного, каже Гуд. "Люди навмисне шукають навколо себе подібні речі", – стверджує він.

Сам об'єкт також може набути особливого значення, каже Френч. Люди вірять у його божественне походження, у те, що він несе на собі "Божу печатку" і є "щасливим", каже він.

Але для того, щоб позитивно ставитись до парейдолії, не конче треба бути релігійним.

"Я не вірю, що ці силуети мають якесь релігійне значення, – каже Френч. – Але вони такі милі і акуратні, погодьтеся!"

Новини на цю ж тему