Середній клас в Україні: нечисленний і невпливовий

авто
Image caption Хто купує всі ці авто в Україні за відсутності середнього класу?

До середнього класу себе зараховують близько половини українців - про це свідчить багато соціологічних опитувань. Проте eксперти вважають, що за двома головними ознаками - рівнем життя та освітою - до середнього класу в Україні можна віднести близько 10% населення.

Якщо ж додати до цього ще один визначальний чинник - політичні вподобання і політичну активність, - то частка українського середнього класу вийде не більшою, ніж 5%.

На грані похибки

Через такий малий відсоток, співставний із статистичною похибкою, можна взагалі казати про те, що середнього класу в Україні немає, - каже Андрій Биченко, директор соціологічної служби Центру Разумкова:

"Чому середній клас є середнім? Тому що це люди, які отримують середні у цьому суспільстві доходи і за своєю кількістю складають більшість цього суспільства. Саме тому вони можуть впливати і на політику, і на загальний напрямок розвитку тієї чи іншої країни. Тому за стандартами, що склалися у західному суспільстві, у нас середнього класу немає. У нас є окремі особи, які, якби їх було багато, могли б вважатися середнім класом. А у тому вигляді, як воно є зараз в Україні, то вони не те, що середнім, а взагалі класом не є", - вважає Андрій Биченко.

Викривлена система української економіки, де левова частка виробництва зосереджена в руках великого і дуже великого бізнесу, а більша частина населення працює або на нього, або на державу, яка виплачує мізерні зарплати своїм службовцям, зумовлює і викривлену систему розподілу суспільства за класами.

Критерії визначення середнього класу є настільки нечіткими, а в Україні ще й настільки політизованими, що краще покладатися на суто прикладні дослідження, - вважає експерт Центру досліджень суспільства Володимир Іщенко.

"За оцінками маркетингових компаній, які зацікавлені у підрахунку того, скільки може витрачати цей середній клас, купуючи квартири, машини, холодильники, то наш середній клас становить від 5 до 15% населення. У нас умовно можна було б назвати середнім класом тих, хто працює переважно на транснаціональні компанії або на великий український бізнес на посадах, пов'язаних із фінансово-інформаційним сектором", - каже Володимир Іщенко.

Співробітник Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат філософських наук Тетяна Черненко вважає, що до середнього класу можна віднести кожного четвертого українця. Пояснюючи різницю між тим, скільки українців самі себе вважають середнім класом, та значно нижчими оцінками експертів, науковець пропонує до суто матеріальних ознак - доходів, освіти, можливості купити житло та авто, дати освіту своїм дітям, мати доступ до якісної медицини, відпочивати - додати ще й соціально-психологічний фактор - відповідальність за майбутнє:

"Є певний прошарок населення, десь від 32 до 47 років, які почали виборювати своє місце під сонцем вже за часів незалежності. Вони вже мали можливість побувати за кордоном, подивитися на той середній клас, якого 60% у суспільстві, на його цінності, на його умови життя. Водночас,завдяки тим негараздам, які Україна пережила у ХХ столітті, українці у своїй генетичній пам'яті мають хист пристосовуватися до будь-яких складних умов. Тому якісним показником приналежності до середнього класу у нас може бути почуття відповідальності перед собою, перед своєї родиною за майбутнє, і те, що людина не живе один днем",- каже Тетяна Черненко.

Статус зобов'язує?

Однією із таких осіб невизначеного класу можна назвати співрозмовниці ВВС Україна киянку Євгенію. Маючи дві вищі освіти і працюючи фінансовим директором представництва західної ріелтерської фірми в Україні, вона також має достатні доходи, аби не тільки вести спосіб життя, близький до європейського середнього класу, але й виділяти певну суму грошей на відпочинок, хобі та благодійність.

Проте, купуючи машину, Євгенія орієнтувалася не на те, що їй самій було до вподоби, а на те, чого "вимагає статус". В Україні, де поруч можуть знаходитися ресторан для тих, у кого, як написано на рекламі закладу, "Статус в очах", і крамничка "Все по 10 гривень", при певному рівні доходів ти мусиш обирати категорію "еліт-люкс-гранд", над "ексклюзивністю" якою і сам піджартовуєш, – каже Євгенія.

"Ще коли була студенткою, і, особливо, коли повернулася в Україну після завершення магістерки за кордоном, я дещо зневажливо ставилася до усіх цих "джипів", або, як їх називають мої друзі-іноземці, "фермерських машин". Але коли постало питання і мені знайти собі "колеса", то я зрозуміла, що на звичайному "Фольсквагені" на українських дорогах мене ніхто серйозно не сприйматиме. І гроші, які я могла би витратити із більшою користю, пішли на річ, яка в іншій країні була б мені зовсім не потрібна", - розповідає Євгенія.

Від олігарха до люмпена - один крок?

Величезна кількість таких позашляховиків, на якому їздить Євгенія, та авто класу люкс - одна із перших речей, що одразу впадає в очі тим, хто приїздить до України вперше. Ким є всі ці люди у розкішних автівках? Можливо, саме вони і є українським середнім класом?

"Навряд чи це можна назвати середнім класом. Все це можна побачити тільки в Києві. У Кіровограді чи Полтаві ви побачили б зовсім іншу картину", - зауважує соціолог Андрій Биченко. "На Заході середній клас не їздить на "мерседесах" и "джипах". У нас на них їздять представники середнього чи великого бізнесу, менеджери, які або працюють на олігархів, або залежать від них. До цієї ж категорії у нас належать чиновники із офіційними зарплатами у 5-7 тисяч гривень на місяць, але із додатковими джерелами доходів, які дозволяють їм мати такі машини, квартири і багато чого іншого на рівні вище середнього класу на Заході".

Цю ж категорію – "бідних" чиновників із далеко не бідним способом життя - у "задзеркаллі" української економіки так само можна назвати класом люмпенів, - каже оглядач і громадський активіст, учасник "податкового майдану" Сергій Швець:

"Люмпен – це стан душі, а не соціальний статус. Я вважаю, що у нашому уряді та Верховній Раді зараз більша частина – люмпени. Бо до люмпенів я відношу тих, хто замість чотирьох арифметичних дій знає лише дві – відняти і поділити. А додати та помножити залишаються для них невідомими", - каже оглядач, і пояснює, чому в українській політиці мало представлена думка середнього класу:

"Українські політичні сили не представляють інтереси громадян чи якихось верств населення. Вони представляють інтереси своїх спонсорів – олігархів, великих промислово-фінансових груп, як українських, так, частково, і закордонних. В цьому і є одна із причин тієї політичної апатії, що ми спостерігаємо в Україні зараз",- каже Сергій Швець, який вагається, до якого класу він – підприємець і фрілансер із двома освітами та певним рівнем доходів - може пристати.

"Це пов'язано із швидкими трансформаціями на початку 90-х, коли люди із вищою освітою опинилися в ситуації із низькими доходами - професор став заробляти на рівні жебрака європейської країни, а кандидати наук стали торгувати на базарах",- каже Володимир Іщенко. Водночас він зауважує, що і у західних суспільствах економічна криза останніх років почала призводити до розмивання "класичного" середнього класу, коли стала відбуватися "інфляція дипломів", коли молодь із освітою не може знайти роботу, а поміркованість і центризм більше не є головними політичними уподобаннями більшості.

Новини на цю ж тему