Українське кіно: чи перейде кількість в якість?

Image caption На фестивалі представили 10 українських кінофільмів

На Одеському кінофестивалі відбулося чи не найбільш масове представлення українського кіно в історії незалежності: десять повнометражних фільмів.

Чотири з них - "Креденс", "Delirium", "Не хочу помирати", "Параджанов" - брали участь у конкурсній програмі, а останній отримав відзнаку.

На думку кінокритиків, це - гарний момент для переходу від кількості до якості.

Особливості національного кіно

Загальний художній і технічний рівень українських стрічок кінокритики визнають доволі низьким.

Наприклад, два представники програми "Одеські кінематографісти представляють" – "Чарівні історії: Еліксир доброти" та "Садом" – це любительські постановки, які демонстрували у найменш популярній локації фестивалю.

Ще одна одеська робота – конкурсний фільм "Не хочу помирати" документаліста Аліси Павловської - про життя одеського андеграунду. Ця стрічка радше "для своїх", ніж для масового глядача, і її критики називали однією із найслабших на фестивалі.

Інша "географічна" група українського кіно має стосунок до західного регіону України - одразу п'ять стрічок пов'язані зі Львовом або Карпатами.

Наприклад, "Табір" Олександра Балагури є своєрідним продовженням однієї з перших його картин про общину ромів на Закарпатті і демонструє фрагменти невідомої для українців України.

Життя співвітчизників та їхні проблеми зобразив і Валентин Васянович, чий другий повнометражний фільм "Креденс" став фаворитом глядачів фестивалю і отримав спеціальний приз від міжнародної організації кінопреси.

За сюжетом, драма віолончеліста Львівської опери Ореста і його родини розгортається у зимовому Львові напередодні Різдва. У ній є місце гумору, сімейним чварам, сексу і конфлікту поколінь, що робить стрічку типовим кіно для глядача.

3D по-українськи

Про нову тенденцію національного кіно спонукали заговорити дві жанрові картини, представлені братами Альошечкіними та творцем суперечливого фільму "Штольня" Любомиром Левицьким (Кобильчуком).

"Ломбард" останнього - це спроба дати українську відповідь британській кримінальній комедії. В роботі режисера простежується стилістика перших фільмів Гая Річі і продовження спроб переносити чужий матеріал на українські реалії.

А от проект "Синевир", за словами кінокритика Антона Філатова, можна вважати першим повноцінним вітчизняним 3D-фільмом. Автори стрічки, каже він, не лише копіюють голлівудські молодіжні хоррори, але й намагаються надати роботі місцевого колориту.

Мода оглядатися на Захід навряд чи багато дасть для розвитку власне національного кіно, вважає британський кінокритик і журналіст Йен Сміт.

"Мене дивує, що в Україні не хочуть робити власного мейнстриму. Важливим і потрібним є кіно різної тематики. Вашим кінематографістам треба шукати власне бачення. Для чого створювати бліді копії Голлівуду? Теми нових фільмів – у навколишньому житті. Треба знайти свій спосіб, а потім розвивати його", - вважає експерт.

Муратівське ніцшеанство

Image caption Кіра Муратова - визнаний класик радянської школи

Іншою була реакція на фільм добре відомої кінематографістки, яка походить з Одеси, Кіри Муратової. Назва її нового фільму "Вічне повернення" відсилає до творчості Фрідріха Ніцше. За задумом режисера, актори розігрують однакові сцени у різних варіаціях та стилістиці.

Раніше фільм представляли на Римському фестивалі, також він отримав у Росії премію "Ніка" за кращий фільм СНД та Балтії.

Критики наголошують, що Кіру Муратову важко розглядати у контексті сучасного українського кіно, оскільки як майстер вона сформувалася ще у радянські часи і продовжує знімати типове для себе кіно.

"Delirium" і "Параджанов"

Чи не найбільший розкол по лінії глядачі-критики викликала нова картина художника і режисера Ігора Подольчака "Delirium".

Безсюжетний фільм про таємничий будинок, в якому усі повільно божеволіють, змогли додивитися далеко не всі, хто прийшов на показ. Критики ж, навпаки, залишилися у захваті від операторської роботи та створеного режисером світу.

На їхню думку, фільм, знятий у співпраці з Чехією та частково на гроші гранту Роттердамського фестивалю, доводить, що українці спроможні створювати щось дійсно оригінальне і самобутнє.

Але найгучнішою подією української частини ОМКФ вважають проект "Параджанов", створений у співпраці із Францією, Вірменією і Грузією.

За словами авторів, вони хотіли подати постать Сергія Параджанова доступно для молодої аудиторії. І саме тому у фільмі так активно використовують кліпову стилістику, стоп-кадри, а реалії радянського Києва 1960-х передані неправдоподібно.

Знавці творчості Сергія Параджанова залишилися невдоволеними тим, як у фільмі трактують особу режисера і особливості його творчого процесу.

Хоча, в цілому, публіка схвально сприйняла фільм, який здобув третє місце у народному голосуванні в міжнародній програмі, а також головний приз журі у національній програмі. Тепер на фільм чекає прокат у чотирьох країнах, причетних до його створення.

Без нових імен, але з надією

Image caption Режисери часто намагаються орієнтуватися на молодого глядача

Як заявив на лекції для молодих кінокритиків член журі ФІПРЕССІ Гуннар Бергдал, із десяти знятих фільмів у світі сім є поганими, два нормальними і лише один - хороший.

На Одеському кінофестивалі українське кіно постійно викликало ажіотаж у публіки. Наприклад, під час показу "Синевиру" у глядачевій залі забракло місць, і публіка сиділа навіть у проходах. Це - хороший знак, вважають вітчизняні кінематографісти: глядач, на їхню думку, давно готовий до свого кіно.

Однак фестиваль не відкрив нових імен - більшість фільмів зроблена вже не дебютантами, що, на думку голови спілки кінематографістів України Сергія Тримбача, можна пояснити специфікою кінопроцесу.

"У короткому метрі молодий режисер вільний від зобов'язань перед інвестором і глядачем. Та коли він починає робити повний метр, хочеться, щоб у фільму з'явилася аудиторія", – вважає він.

Він переконаний, що Україні необхідно робити якомога більше якісного жанрового кіно, а не "соціальної чорнухи".

"Погано не те, що соціальне кіно акцентоване на тіньових речах, погано, коли тільки таке і зніматимуть", – пояснив він.

Новини на цю ж тему