Сергій Тримбач: нове українське кіно формується на очах

Сергій Тримбач Копирайт изображения UNIAN
Image caption Сергій Тримбач очолював журі національного конкурсу на "Молодості"

Українське кіно стало світлішим, у ньому побільшало нових людей, які шукають контакту із аудиторією - про це в інтерв'ю ВВС Україна сказав голова Національної спілки кінематографістів Сергій Тримбач.

Він очолював журі національного конкурсу на міжнародному кінофестивалі "Молодість", який щойно завершився у Києві, і мав змогу ознайомитися зі свіжим доробком молодих українських кінематографістів.

Перемогу у національному конкурсі здобув короткометражний фільм Олександра Ратія "Повернення".

Кореспондент ВВС Україна запитав Сергія Тримбача, як відбувався вибір переможця?

Сергій Тримбач: В принципі, рішення було одностайним. У фіналі наше суб'єктивне сито пройшли шість фільмів, а з них поступово вималювалася перевага цього документального фільму.

До речі, документальна частина національного конкурсу, на погляд журі, взагалі була сильнішою від ігрової. Ігровим картинам значною мірою бракувало драматургії. Це давня біда українського кіно - відсутність сценарної школи і необхідної кількості сценаристів. Неігрового кіно ця вада стосується менше.

Фільм "Повернення" вразив мене ще й тим, що він накладається на мої особисті рефлексії - я теж родом із промислового міста Олександрія Кіровоградської області. Там також шахти, і все це зараз у занепаді. І коли я приїжджаю на могили батьків, мене іноді відвідує могильний холод: місто потрапило в історичну яму. Хоча це не зменшує моєї любові до цього міста, до минулого, до свого роду, народу, і все це якось зійшлося у цій картині.

Копирайт изображения repor.to
Image caption Кадр із фільму "Повернення" Олександра Ратія

Зрозуміло, що це суб'єктивний вибір - інший склад журі вибрав би інший фільм.

ВВС Україна: Проблему зі сценаріями, про яку Ви згадали, за кордоном часто вирішують за рахунок адаптації вже написаних книг. Чи можна було б цей досвід застосувати і в Україні?

Сергій Тримбач: Можна і треба. Я нещодавно про це розмовляв із головою спілки письменників Віктором Барановим. Дійсно, успіхи українського кіно у 1960-70-ті роки пов'язані із тим, що вони спиралися на літературні твори - класичні і сучасні.

А зараз молоді самі пишуть сценарії, часто не вміючи цього робити, і тому у більшості фільмів, скажімо, немає фіналів.

Тож ми домовилися з Віктором Барановим організувати кілька акцій, щоб ознайомити кінематографістів із літературними творами, які найкраще підходять для екранізації, можуть бути базою для створення фільмів.

Нещодавно я спілкувався із письменником старшого покоління Юрієм Щербаком, який стежить за літературою. Він також сказав, що є молоді письменники в Україні, твори яких справді мають кінематографічний потенціал.

Просто кінематографісти мало читають - і не тільки вони, це біда сьогоденна, немає інтересу до літератури. Його треба повертати, але це проблема не одного року.

Ейфорія

ВВС Україна: Під час однієї з презентацій на "Молодості" голова Держкіно Катерина Копилова заявила, що цього року в Україні зняли безпрецедентну кількість нових стрічок. А що можна сказати про їхню якість, зокрема тих, які брали участь у національному конкурсі "Молодості"? Як вони виглядають на тлі учасників з інших країн світу?

Сергій Тримбач: На жаль, не рівна їхня якість. Були просто провальні фільми, які, очевидно, включили до програми лише задля кількості - 7-8 фільмів.

Але загалом це нормально. Бо для того, щоб мати 20 хороших фільмів, треба зняти 100. Такий самий принцип діє і в Голлівуді.

Зараз серед українських кінематографістів можна спостерігати певну ейфорію. Це зрозуміло - 15-17 років нічого не знімалося, і раптом пішло. Тому зараз так: все, що знімається в Україні, - чудесно! А ось і не чудесно.

Але треба знімати. Справді, не все так вдало, але індустрія - це кількість, яка потім переходить у якість.

ВВС Україна: Дмитро Мойсеєв – режисер стрічки "Такі красиві люди" - під час презентації зміг сказали лише фразу "Я цілих чотири роки…". Далі його здолати емоції. Це виглядає символічно, бо зараз є ціла низка так-би мовити "перехідних стрічок", які починали знімати багато років тому, потім через брак грошей заморожували, і ось нарешті закінчили. Як це вплине це на їхню якість, на загальне сприйняття нинішнього українського кіно?

Сергій Тримбач: Коли щось довго робиться, то воно "сліпе родиться". Один з прикладів - фільм "Толока" Михайла Іллєнка зупинили у середині липня. А чому? Бо за чинною схемою, коли проект перемагає у конкурсі Держкіно, то йому надають 50% бюджету за умови, що інші 50% гарантує якась інша - приватна, як правило - організація.

Держава усе сплатила, а приватна сторона, якою у цьому випадку є "Велика родина" на чолі з Вірою Ульянченко, жодної копійки досі не виділила. І це є загроза. В Україні вистачає грошей, але потрібне ще бажання надати ці гроші, а бажань таких - не дуже...

Нам треба домагатися, аби фільми закінчувалися і потрапляли до кінотеатрів, бо інакше фільм наче й не закінчений.

ВВС Україна: Останнім часом у прокат виходило кілька картин, зокрема "Іван Сила" і "Параджанов". Глядачі скаржилися що, по-перше, було мало реклами, по-друге, незручні сеанси. Як це можна вирішити?

Сергій Тримбач: Ви ж знаєте, у чиїх руках у нас прокат - у приватних, і часто власники іноземні. Тому вони не дуже й зацікавлені у створенні конкуренції. Це наче якась індіанська резервація - ти пускаєш людей на свою територію, а потім опиняєшся у резервації. Така ж ситуація і тут.

Катерина Копилова в особистій бесіді зі мною сказала, що хоче у найближчому майбутньому взятися за питання кінопрокату. Оскільки він весь у приватних руках, то треба починати із законів, які б змінювали ситуацію, за якої українські фільми потрапляють у кращому випадку на ранкові сеанси.

Більше світла

ВВС Україна: Як Ви оцінюєте діючу схему відбору проектів і розподілу грошей?

Сергій Тримбач: Вона викликає чимало нарікань. Спершу вони стосувалися складу експертної комісії, до якої входили багато продюсерів. Оскільки саме ці продюсери часто і вигравали конкурс, то відповіді підозри й виникали, мовляв, люди нечесно судять. Зараз є враження, що все трішки стабілізувалося.

Копирайт изображения repor.to
Image caption Кадр із фільму "Дорога" Максима Ксьонди

Але як на мене, то 50% державний бюджет - це погано. Треба збільшити цю частку до 70%.

ВВС Україна: Приміром, з Росії нерідко лунають нарікання, що через суттєву державну підтримку багато фільмів там виходять кон'юнктурними і пропагандистськими. Чи немає ризику, що подібне може статися в Україні?

Сергій Тримбач: Поки що такого ризику я не бачу. Хоча все може бути... Справа в тому, що у Росії з боку влади є імперські замашки, і влада вважає, що оскільки кіно фінансують, то воно мусить виконувати завдання. Це повернення до радянської системи.

У нас час від часу теж починаються розмови про те, що потрібна державна ідеологія, відповідно її потрібно фінансувати, і люди повинні виконувати отакі державні замовлення. Ідеологія, звичайно, повинна бути. Але буде біда, якщо ідеологію визначати і формулювати почнуть чиновники - хай навіть розумні.

ВВС Україна: Катерина Копилова також сказала під час "Молодості", що вже сформована нова хвиля українського кіно. Ви згодні?

Сергій Тримбач: Хвиля - не хвиля, але те, що на очах формується нове покоління, це безумовно так. І, можливо, це найбільш відрадний факт нинішнього кінематографічного життя.

Останнє дотепер покоління виникло на рубежі 1980-90-х років. В основному воно проходило через об'єднання "Дебют" на кіностудії імені Довженка. Тоді, до речі, були такі самі пітчинги, конкурсна система. Тільки воно не називалося пітчингом, а просто захистом проектів.

Це працювало досить ефективно. А після того практично 20 років не з'являлося нового покоління. Тобто, з'являлися окремі режисери, оператори, актори, але як покоління його не було. А чим це важливо? Всередині покоління формуються певні цінності, світогляд, посилюється циркуляція ідей, і в комплексі створюються умови для творення нового кіно, яке побачать не тільки всередині країни, а й зовні.

І ще у мене таке враження від конкурсу на "Молодості", що зараз побільшало світла, менше так званих "чорнушних" екранних картинок. Ці молоді режисери починають розуміти, що треба шукати контакту із масовою аудиторію - це дуже важливо.

Інтерв'ю записав Роман Лебедь.