Потрібна й добра проза: рецензія на книгу Ірини Савки

Ірина Савка. Осінній мед дикий. Видавництво Старого Лева. Львів, 2013.

Ірина Савка. Осиній мед дикий. Львів. Видавництво Старого Лева. 2013.

Ірина Савка – напівнове ім’я в українській літературі. Напів – бо читачам добре відома поетеса Мар’яна Савка. Ірина – її мама, і вона написала свою першу книгу вже у старшому віці. Це був перший факт, який мене зацікавив у книзі її оповідок.

Друга незвична річ у книзі – її жанр. Це фактично калейдоскоп: одна за іншою змінюються картини, в яких ми встигаємо познайомитися з героїнями, рідше героями, і зафіксувати одну чи дві події або миттєвості в їхньому житті. Сюжети – знайомі: вийшла заміж за нелюбого, забрали кобилу в колгосп, розстріл повстанців, самотність після смерті дітей, ненависть і прощення чоловіка, що б’є, зрада чоловіка, знайомство дитини-байстрючки з татом, перша любов, учительська бідність і жарти. Це не роман і навіть не збірка оповідань, а словесний відповідник картинної галереї з багатьма знайомими сюжетами.

Книгу цю абсолютно варто прочитати. По-перше, вона дуже гарно написана – впевненим учительським пером. Тут не йдеться про болісну геніальність митця, а радше про добру прозу, передбачувану, як картина з українським сюжетом у краєзнавчому музеї. Такої прози насправді залишилося досить мало, а вона потрібна – і для читачів та читачок середнього віку, які хочуть почитати щось "нормальне ", і для юних митців, яким треба проти чогось бунтувати.

По-друге, багато картин Ірини Савки – справді з життя. Особливо це видно з діалогів чи внутрішніх роздумів героїв, де вони стикаються з побутовими труднощами: молоді вчительки позичають одна в одної копійки на лазню чи старші люди стоять у принизливій черзі за виплатою дітям війни.

Деякі сюжети, щоправда, дуже знайомі і мігрують із книги в книгу в сучасній українській літературі. Це сюжети, тим чи іншим чином пов’язані з українством. Російськомовна нахабна дама у Львові, жорстокі загарбники з Росії (правда, є серед них і людина з серцем), вояки УПА, які грабують поляків, а потім виявляються пов’язаними з радянською окупацією, упізнання мертвих повстанців. Оцінювати такі сюжети складно. З одного боку, вони вже перетворилися на кліше.

Подібних історій багато, наприклад, у Марії Матіос (яка написала до книги передмову, виділивши фразу про українське життя цих оповідок). З іншого, зрозуміло, що цих історій очікує цільова аудиторія Ірини Савки, і вони вже стають свого роду національним літописом чи міфом. Але Ірина Савка утримується в межах пристойного, і чіткий патріотичний колорит деяких оповідань збалансовано глибоким співчуттям до маленької людини, зрідка навіть до "ворога", на що не завжди здатні наші автори.

Прочитавши книгу, я подзвонила своїй мамі і порадила їй цю збірку. Мені здається, їй сподобається.

Анотація на книгу "Осиний мед дикий".

Більше матеріалів про цьогорічну премію читайте у спецпроекті Книга року ВВС-2013.

Новини на цю ж тему