Ірина Савка: пам'ятаючи минуле, маємо чистими йти в майбутнє

Ірина Савка

Ірина Савка не збиралася бути письменником, поетесою є її донька Мар'яна Савка. Але цього року до "довгого списку" премії "Книга року ВВС" увійшла книга пані Ірини "Осиний мед дикий", в якій автор розкриває тему болючих спогадів минулого і висвітлює гострий драматизм життя на селі.

ВВС Україна: Розкажіть у кількох реченнях, про що ваша книга?

Ірина Савка: Найперше – це увага до долі простої людини у непростому столітті. Розкриття найважливіших цінностей життя: зіткнення добра і зла, протиставлення дорогих і чистих почуттів людини цинізму і черствості. Пам’ятаючи минуле, маємо чистими йти в майбутнє.

ВВС Україна: Як би ви самі визначили жанр книги?

Ірина Савка: Пишучи цю книгу, мені хотілося торкнутися тем, які були і є актуальними для нашої нації. За змістом – це стрімкий розвиток сюжетів, викладених у стислій прозовій формі. Це новели. Таким було життя моїх героїв. Зрештою, я не думала про жанр, коли писала, саме така форма викладу просилася на папір.

ВВС Україна: Що спонукало написати книгу?

Ірина Савка: Тема болючих спогадів минулого, яка зберігається в пам’яті моїх земляків, моїх близьких, зокрема й моєї родини. Вважаю, що забути про них не маємо права. Мені хотілося знайти правильний ритм і домінанту цього часу. А ще мені хотілося привернути увагу читача до короткого викладу сюжетів і їх контрастності.

ВВС Україна: Опишіть, яким ви уявляєте свого читача.

Ірина Савка: Читача я не уявляю, я його маю. Це люди різних поколінь – від старшого до молодшого, оскільки у своїй книзі я повернулася на три покоління назад – в долі моїх батьків, дідів і прадідів. Це як данина їхній пам’яті. Як на мене, тут немає новаторських відкриттів чи експериментальних знахідок, зате тут є неспотворена дійсність, яку я відчувала і відчуваю саме так.

ВВС Україна: Чому вам після тривалого життя у місті захотілося писати про село?

Ірина Савка: Я не соромлюся свого походження і рідних слів, таких як "родина", "хліб", "земля", "доля". Вони для мене на рівні зі святим слово "мати". Мені часто стає боляче за зневажливе ставлення до людей із села, ніби до нижчої касти. З позиції міста краще відчуваєш оту гостру драматургію життя, яка твориться на селі. У селі кожна подія – під пильним поглядом очей, від яких не відвернешся і не злукавиш. Там оголена правда, якою б вона не була.

ВВС Україна: Ви пишете про "колгоспну шлею", в яку впрягали людей. Що для вас драма минулих років означає зараз?

Ірина Савка: Колгоспна шлея – це відтворення соціально-політичної дійсності минулого часу. Ця драма торкнулася багатьох галицьких родин і моєї теж, яка з заможних господарів перетворилася на зубожілих і безправних. А перед моїми очима досі дірка в стелі і занесена рука з чорним дулом. Своїм і всім дітям України я би хотіла щасливої долі і світлих спогадів, щоб їх не впрягали в жодні шлеї, зокрема заробітчанські, щоб вони мали замилування своєю землею, вони того варті.

ВВС Україна: Яку книжку ви прочитали нещодавно?

Ірина Савка: Я читаю впродовж життя. Люблю музику. Люблю пісню, поезію. Маю улюблених композиторів, поетів і письменників. З останніх прочитаних видань - книга "Україна в роки Другової світової війни" Патриляка і Боровика. Зовсім недавно прочитала книгу Марії Матіос, твори якої я дуже люблю, "Черевички Божої Матері". У них правда життя простих людей зі зраненими серцями.

З Іриною Савкою розмовляв Альбій Шудря.

Новини на цю ж тему