Правдиво про підлітків: рецензія на книгу "Не такий" Сергія Гридіна

Сергій Гридін, книга "Не такий"

Сергій Гридін. "Не такий". Львів, Видавництво Старого Лева. – 2013.

Книгу "Не такий" треба рекомендувати для прочитання підліткам, як профілактичний засіб: від нерозуміння, від самотності, від відчуття, що навколо одна фальш. Хоч я й не живу життям підлітка в сучасній Україні, але читаю багато дитячої літератури, яка майже завжди відірвана від нинішніх проблем. Це можуть бути історичні романи чи епопеї-фентезі, це можуть бути дидактичні оповіді про те, як правильно чинити, детективи для дітей і таке інше. Книжок про те, що насправді оточує сьогоднішніх 11-15-річних, і про те, як собі з цим давати раду, дуже мало, і книга Сергія Гридіна тут на вагу золота.

Герой книги – товстун Денис. Книга розпочинається його десятим днем народження, хоча більшість дії відбувається після його 13-річчя. Батьки дарують Денису на прізвисько Потап гантелі замість омріяного мобільного телефону. Цей натяк на те, що він затовстий, руйнує йому весь день. Вага руйнує йому й цілі роки шкільного життя, де з тюхтія знущаються і однокласники, і вчителі, і навіть найкращому другу Самосі набридає його захищати. Ми бачимо, що хлопчик має в собі певну шляхетність, але навколишнім цю шляхетність затуляє товстий шар сала.

Аж ось після багатьох сварок із матір'ю з родини йде батько... і цей шок ніби пробуджує Дениса. Він дивиться зовсім по-іншому і на себе, і на оточуючих, і починає розуміти, хто його справжні друзі.

Денис проживає такі ситуації, як насильство з боку місцевих гопників, швидке дорослішання й початок романтичного життя дівчат навколо нього, які його, звісно, ігнорують, спілкування зі вчителями, яке включає в себе і хамство, і хабарі, пристрасть однолітків до пива та трави.

Ми впізнаємо дуже знайомі ситуації – невмирущий гороховий суп і засипані хлоркою їдучі туалети в таборі відпочинку, де не те що перегородок немає, а можна зазирати й до дівчат, мазання пастою і дискотеки. Вожаті зранку виглядають пожмаканими, а в річку купатися треба йти за свистком і шеренгою.

І надзвичайна цінність повісті "Не такий" - у тому, що автор не бреше своїм читачам і не придурюється, що цього всього немає, що всі дорослі мають лише гарні наміри, або що так і треба. Читачам не можна брехати, якого б віку вони не були, а у віці, коли несправедливість сприймається особливо гостро, правда особливо важлива. Ця правда – не лише в описаних ситуаціях, але і в мові. У мові підлітків – правильний сленг, у мові вчителів – упізнавані штампи, і загалом усі герої живі і говорять відповідною мовою (шкода тільки, що недобрі гопники говорять російською: змушувати негативних персонажів говорити російською вже також перетворюється на дещо неприємний штамп сучасної літератури).

Денис – і читач – бачить усю правду навколо. Але це його робить сильнішим, і ми так само віримо в те, що можна бути людяним і справжнім попри всі обставини, і попри свої власні помилки.

Анотація книги Сергія Гридіна "Не такий".

Більше матеріалів про цьогорічну премію читайте у спецпроекті Книга року ВВС-2013.

Новини на цю ж тему