Наталка Сняданко: те, що відбувається в країні, - це звільнення від страху

Копирайт изображения Rostyk Schpuk
Image caption Наталка Сняданко

Письменниця Наталка Сняданко розповідає BBC Україна про свою книжку "Фрау Мюллер не налаштована платити більше", яка входить до довгого списку "Книги року BBC 2013", своє відчуття Європи, нинішні акції протесту та психологічні травми українців.

ВВС Україна: Про що ваша книга? Я маю на увазі не сюжет, а якийсь смисловий згусток?

Наталка Сняданко: Це книга про досвід, причому досвід неочевидний. Сюжетно вона про заробітчанок, але мені хотілося показати, що заробітчанство – це не завжди велика сентиментальна драма, не тільки трагедія загальнонаціонального масштабу. Це іще може бути приватний, суб’єктивний і досить цікавий, корисний досвід - суто людський, суто емоційний.

Спитайте сьогодні якогось поляка, де він працює, і виявиться - сьогодні тут, завтра в Норвегії, післязавтра у Франції. І це нормально: де знаходжу роботу, там і працюю. Поляки вже давно заявили про смерть еміграції як поняття. Все одно зараз все глобалізоване, все в інтернеті.

А от заробітчанство українське – це якась дуже атавістична річ, яка неминуче зникне. Але поки ми підписуємо Угоду про асоціацію і стоїмо в чергах по візи - воно є. Саме тому мені було страшенно цікаво зафіксувати це середовище, бо воно приречене на вимирання і вже через двадцять років буде сприйматися як розповіді бабці про еміграцію позаминулого століття.

ВВС Україна: Як би Ви визначили жанр "Фрау Мюллер"?

Наталка Сняданко: Написано, що це роман.

ВВС Україна: Але який роман?

Наталка Сняданко: Мені важко орієнтуватися в цих категоріях. Психологічний роман, я думаю, - точно не гостросюжетний. Хоча мені завжди комфортніше, коли текст не обмежується якимись рамками. Я намагаюся працювати між жанрами.

ВВС Україна: Як ви уявляєте свого читача? Хто вашу книжку прочитає із задоволенням?

Наталка Сняданко: З того, що я бачила на перших презентаціях, - це той самий читач, що і в попередніх моїх книжок. Він дуже різний, і мене це страшенно тішить. Є зовсім молоді люди, є люди мого віку, є люди старші, причому суттєво старші. Мене інколи навіть дивує, як такі різні люди можуть читати одне і те ж. Але насправді це добре: напевно, література не аж настільки вузько спрямована на соціальні та вікові групи, як нам здається.

Європа - не тільки географія

ВВС Україна: Тепер не можу не поставити запитання у зв'язку з нинішніми подіями. Що для вас особисто Європа?

Наталка Сняданко: Це якесь таке відчуття домівки. У нас це відчуття теплоти і затишку з'являється, як правило, не тоді, коли ми повертаємося додому, а коли виїжджаємо десь до Європи. Там тебе оточують люди, з якими ти знаходиш спільну мову, там значно менше негативу в побутовому просторі. Менше бар’єрів психологічних, а коли немає ще й мовного бар’єру, то взагалі під час зустрічі з читачами і просто людьми з'являється відчуття рідності.

Мені би хотілося, щоб таких людей, таких читачів і такого відчуття у нас ставало все більше і більше. Тоді тут і буде Європа. Це вже абстрактне поняття: географічно воно ніде не локується, це настрій.

ВВС Україна: На вашу героїню Європа справляє терапевтичну дію: вона розбирається зі своїми травмами й комплексами, досягає якоїсь душевної гармонії. Ви би розширили цей образ на все українське суспільство? Ви сприймаєте його як щось психологічно травмоване?

Наталка Сняданко: Так, є такий момент. Напевно, кожен, хто пробував жити за кордоном, це проходить: коли ти звільняєшся від страху, який нас оточує з дитинства. Нас постійно чимось лякають: не зробиш те – буде те, зробиш те – буде ще гірше. Тому ми живемо в постійному відчутті загрози - це наше середовище існування.

Чомусь у нас вважають, що якщо всіх залякати, вони будуть краще працювати чи швидше рухатися. Уся аргументація в нас побудована на негативі, і досі ще побутує стиль мислення "не влезай – убьет!".

Натомість, коли ти стикаєшся з іншим - я не хочу вживати штамп "європейський" - способом мислення, то бачиш зовсім іншу риторику: коли можна усе, крім того, що заборонено. А в нас усе заборонено, і тільки людям з особливими привілеями щось там можна. І коли твій світ так розширюється, то це страшенно кайфове відчуття.

І тоді вже можна випускати з себе якісь глибші, менш важливі, як у нас вважають, внутрішні травми, до яких у середовищі, зосередженому на зовнішніх небезпеках, справа просто не доходить. Тож іноді складається ілюзія, що їх немає, але насправді вони в тобі сидять і заважають жити.

І те, що у нас зараз робиться в країні - це також є звільнення від відчуття загрози. Люди раптом усвідомили, що можуть робити те, що вважають за потрібне.

ВВС Україна: Так, люди приходили на Євромайдан з дітьми. Це дуже серйозний показник.

Наталка Сняданко: Ми теж ходимо з дітьми (розмова відбувалася до розгону мітингувальників на Майдані Незалежності. - Ред.). Але, наприклад, мої батьки бояться: як? Це ж не можна, це ж масові акції! Але мені дуже подобається, що багато людей так не думають. Для них не масові акції, на які страшно ходити, а кайфова атмосфера. І не йдеться вже про якусь мету чи досягнення, важливе оце відчуття загального визволення, те, що ти персонально можеш не боятися. На якомусь етапі вже цього достатньо.

Хто така фрау Мюллер?

ВВС Україна: Чому Ви назвали книжку на честь фрау Мюллер - не найприємнішого персонажа?

Наталка Сняданко: Це узагальнений образ німецькості, як пан Ковальський у Польщі. Це стереотип, який з'являється на початку і потім відсувається і забувається. Стереотипи - вони коли є? Коли ти далеко, то мислиш стереотипно.

ВВС Україна: Мені здалося, що ви хотіли наголосити, що в Європі не все так добре.

Наталка Сняданко: Зрозуміло! Це також стереотип, що Європі все добре, а в нас все погано. Добре і погано може бути всюди, це внутрішній стан, а не зовнішній.

ВВС Україна: У вашій книжці є тема, дражлива для багатьох українців - лесбійство. Ви зіткнулися з негативною реакцію читачів на це?

Наталка Сняданко: Як не дивно, ні. Не знаю, можливо, це свідчення того, що люди обурено цю тему відкинули і просто мовчать. Але поки що я не бачила негативних відгуків. Може, мало ще часу пройшло і не всі прочитали книжку, але здебільшого я зустрічаю сприятливе і лояльне ставлення.

Читачі мене страшенно тішать, бо мене всі лякали ще до виходу книги: от, така тема, зараз щось буде, тебе не зрозуміють. А ще казали, що треба було на чийсь бік ставати, когось захищати.

Але насправді, я дуже рада, що вийшла якась така не плакатна річ, яка намагається на стягах нести фемінізм і так далі. Я хотіла подати гомосексуальність як щось нормальне - так само нормальне, як буття за кордоном.

ВВС Україна: Що Ви останнім часом читали?

Наталка Сняданко: Зараз читаю новий роман Джонатана Франзена "Свобода" і дуже вражена. Він написав лише дві книжки, але вже вважається класиком американської літератури. Взагалі, у мене зараз американський період: читала багато Філіпа Рота, потім Апдайка. А паралельно я перекладаю українською Ремарка, і теж, відповідно, багато його читаю. А перед тим - перекладала Кафку.

З Наталкою Сняданко спілкувалася Ольга Радомська.

Анотація книги Наталки Сняданко "Фрау Мюллер не налаштована платити більше".