Знає, що не можна, але дуже хочеться: рецензія на "Обережно, діти!"

У ранній молодості зачитувався творами англійської письменниці Сью Таусенд про Адріана Моула, написаними у вигляді щоденників головного героя. Цікаво було б, думалося, цей британський гумор накласти на суто українські реалії – мабуть, було б дуже дотепно…

Через багато літ – коли до рук мені потрапив дитячий роман Марії Ткачівської "Обережно, діти!" (Харків, 2013), подумав, що її герой Марко, безперечно, потоваришував би з Адріаном, якби вони зустрілися.

Насправді вони дуже різні – український Марко та англійський Адріан – але щось спільне в них таки є. Критичний погляд на наш дорослий світ, схильність до пустощів, дотепність, непідкупна щирість…

Марія Ткачівська знайомить нас із героєм, коли він був ще ну дуже "молодий" – ще в ембріональному стані. Марко відразу шокує читача філософськими поглядами на навколишній світ, який обмежується для нього утробою матері.

А коли світ розширюється – починаються пригоди.

Життя восьмирічного хлопчика розділено в романі на три частини: дошкільний, під час навчанні та на канікулах у селі. Тут немає якоїсь жорсткої сюжетної лінії: кожна чергова витівка героя (не завжди навмисна й усвідомлена) – це окреме есе. Разом із ним у численні халепи часто потрапляють його молодша сестричка та друзі.

То він борщ налив у декоративну тарілку з пап’є-маше, то парика зірвав з голови якоїсь пані, то втік з дитсадка й загубився – таким постає Марко в "дитсадковий" період. Підрісши, на "шлях виправлення" герой, звісно, не стає. Герой дорослішає і "дорослішають" пустощі. Ми стежимо, як він переховується в тумбочці вчительки – потім викочується звідти, застрягши сідницями у відрі. Стрибає з "парашутом" з горища, якого виготовив з парасольок та бабиної спідниці. Кидає червону фарбу в криницю діда Орка. Псує його город, керуючись, щоправда, благими намірами.

Та якраз сусід Орко (не "орк") змінює малого непосиду. Дід прощає хлопцеві його пустощі й розкриває йому десять таємниць чоловічого успіху...

Роман Ткачівської – це не зовсім дитяча література. Так, безперечно, він цікавий для підлітків. Але й для дорослих це доволі захоплююче чтиво. Критичний розум Марка влучно аналізує поведінку дорослих, зокрема й батьків. Якими кумедними й недолугим подекуди виглядають наші вчинки та слова в очах дітей.

Твір написаний просто і без зайвих кучерявостей, часто з використанням коротких, "рваних" речень (так звана парцеляція), що також зближає роман зі щоденниками Адріана Моула.

Сподіваюся, твір матиме продовження: Марко дорослішатиме, і його багата ставатиме ще багатшою, легкі пустощі переростатимуть у підлітковий бешкет і молодечу авантюрність.

Новини на цю ж тему