Різдво: мінне поле для соціофобів

Різдво Копирайт изображения Getty

Різдво наближається, і багато хто відчує в ці дні суміш щасливої піднесеності та сум’яття. Проте для тих, хто страждає від соціофобії, або соціальної тривожності, це, можливо, найтравматичніша пора року, пише Оллі Рікеттс.

За оцінками експертів, соціофобія як захворювання вражає до 10% населення Великої Британії.

У перших клінічних вказівках з цього питання, опублікованих у травні Національним інститутом здоров’я та якості медичної допомоги (National Institute for Health and Care Excellence – NICE), це захворювання визначається як "стійкий страх або тривога з приводу однієї чи кількох ситуацій соціальної взаємодії або публічних дій, що не відповідає реальній загрозі".

Різдвяні та новорічні святкування пропонують повний перелік таких ситуацій. Хоча деяке хвилювання з приводу витрат, потенційних помилок у стані сп’яніння чи незручностей від родинних застіль є цілком раціональним, соціофоби можуть поринати в це хвилювання так глибоко, що це заважатиме їхній життєдіяльності.

З’являються фізичні симптоми, такі як почервоніння обличчя, надмірне потовиділення і задишка. Проте найгірше на стан людини впливає її зацикленість на уявній соціальній неповноцінності. Потенційно стресові події заволодівають її думками на багато місяців раніше; вона малює собі уявну трагедію, а потім довго її аналізує.

Загроза може відчуватись у всьому: від знайомств із новими людьми до того, щоб їсти, коли на тебе дивляться інші.

Різдвяному періоду притаманні особливі приводи для хвилювання. Найбільш очевидні – це безліч зустрічей і розмов з людьми, що часто відбуваються "за чаркою". Втім, дехто знаходить і більш чудернацькі приводи. 38-річна Гезер починає хвилюватись щодо Різдва ще у вересні.

"Я купила майже всі (різдвяні - Ред.) подарунки у жовтні – хотіла зробити це раніше, щоб уникнути натовпів", – пояснює вона.

Тривожність Гезер посилюється з наближенням Різдва. Особливо вона хвилюється з приводу корпоративної вечірки.

"Майже кожен рік я купую квиток на наш корпоратив, прекрасно усвідомлюючи, що я туди не піду. Я роблю так, щоб люди не подумали, що мені шкода грошей, або що я ненавиджу Різдво, або що мені не подобається їхнє товариство".

Всеохопний страх, що вона не виправдає чиїхось очікувань, поширюється навіть на придбання подарунків для колег:

"Граючи в "таємного Санту" (традиція, коли кожен учасник має анонімно зробити подарунок одній іншій людині, – Ред.), я витрачаю на подарунок втричі більше, ніж було узгоджено, щоб він точно сподобався одержувачу. Мені боляче навіть подумати про те, що хтось може привселюдно відмовитись від мого подарунка, причому всі знатимуть, що це я купила цей непотріб".

У соціофобії стільки різноманітних видів і причин, що важко описати типову особистість страждальця чи головні симптоми. Хоча ця хвороба часто розвивається в дитинстві та юності (на думку NICE, середній вік перших проявів – 13 років), і багато хто одужує під час дорослішання, напади можуть статися у будь-якому віці.

Як вважає доктор Джилліан Батлер, клінічний психолог, консультант і авторка книги "Подолання соціофобії і сором’язливості", це також "один з небагатьох розладів тривожного плану, що однаково вражають чоловіків і жінок".

На соціофобію можуть страждати навіть ті, хто видається впевненим у собі і комунікабельним. Нещодавно це захворювання потрапило у заголовки новин – актриса Дженніфер Лоуренс відверто розповіла, як вона з ним боролася.

Соціофобія проявляється по-різному і часто непередбачувано: одні, як Гезер, всіма силами уникають подій на кшталт корпоративної вечірки, а інші дуже бояться, що всі пліткуватимуть про них, якщо вони не підуть, – тож вони відвідують вечірку попри жахливий дискомфорт, який відчувають.

Бувають і такі люди, як 20-річний студент університету Алекс, який вже десять років страждає від "параної, низької самооцінки та невпевненості у собі", проте щиро чекає на святкові дні, радісно описуючи "особливу атмосферу і посилене відчуття щастя", притаманні цій порі року.

Тривожність Алекса меншає, коли він перебуває в колі сім’ї. Однак, як каже пані Батлер, деякі інші люди, навпаки, ще більше хвилюються, проводячи Різдво з рідними.

"Люди можуть відчувати напад соціальної тривожності навіть в колі власної родини. Наприклад, старша людина може почуватися дурною чи відсталою, розмовляючи з дітьми. Це може викликати важкі спогади про підлітковий період чи минулі невдачі", – пояснює вона.

Для боротьби з соціофобією пані Батлер рекомендує когнітивно-поведінкову терапію (КПТ). КПТ заснована на тому, що слід працювати над симптомами, а не над глибинними причинами тривожності, а також стверджує, що, якщо вдасться змінити негативні думки людини щодо її уявної соціальної неадекватності, з часом зміниться і поведінка. Тривожність відступить.

Хоча існують і інші методи, наприклад, медикаментозне лікування, в більшості випадків хворим на соціофобію прописують саме КПТ.

Проте в цього методу є і критики. КПТ зазвичай відбувається курсами по 11 тижнів, і деякі спеціалісти вважають, що це замало часу для здійснення тривалого, стійкого впливу.

Ліцензований клінічний психолог доктор Олівер Джеймс стверджує, що користь від КПТ може бути лише тимчасова; для ефективного лікування слід розбиратися не тільки з симптомами, а й з причинами тривожності.

"Вона (КПТ) заохочує людей придумувати вигадки про свою тривожність і зовсім не прагне зрозуміти причини проблеми", – каже він.

Копирайт изображения BBC World Service

Оскільки соціально тривожні люди часто не можуть змусити себе звернутись до лікарів-фахівців, дедалі більшої популярності набуває лікування через інтернет. Соціофоби шукають допомогу на онлайн-курсах з КПТ, а також на спеціалізованих форумах.

Алекс і Гезер є учасниками SAUK – інтернет-форуму для людей з соціофобією, до якого від його заснування у 2000 році приєдналося понад 15 тисяч користувачів (причому особливий приток новачків спостерігається саме на свята).

Луїза Гаттон, адміністратор форуму, вважає, що SAUK забезпечує дуже потрібне відчуття – що ти є частиною спільноти.

"Люди з соціофобією постійно намагаються приховати свої страхи, щоб ніхто їх не побачив. Тут же вони можуть з полегшенням відчути, що є люди, які розуміють їхні проблеми і співпереживають їм. Він (форум SAUK - Ред.) також мотивує людей до того, щоб взяти одужання у власні руки, оскільки дає доступ до інформації та приклади з життя інших людей".

Сама Луїза є доказом того, що соціофобія може бути подолана. Вона пройшла шлях "від безвилазного сидіння вдома до майже безтурботного спілкування". Тим, кого виснажує підготовка до Різдва, вона дає дві прості поради:

  • "По-перше, пам’ятайте: хоча соціофобія часто ізолює людей, ви не одні. Це абсолютно точно".
  • "По-друге, виявляйте ініціативу. Навіть така проста річ, як розібратися, що таке соціофобія, може стати прекрасним першим кроком до приборкання ваших турбот і страхів".