Справа Вуді Аллена і "зіркове насильство"

Вуді Аллен Копирайт изображения AP

Ділан Ферроу, прийомна дочка режисера Вуді Аллена, знову заявляє про сексуальне насильство з його боку. Хоча в минулому працівники прокуратури не знайшли достатніх підстав для формального звинувачення, заяви Ділан переносять справу в іншу площину – на розсуд громадської думки.

Ділан Ферроу заявила, що Вуді Аллен розбещував її, коли їй було сім років.

"Він говорив до мене, поки робив це – шепотів, що я – хороша дівчинка, що це буде нашим секретом, обіцяв, що ми поїдемо у Париж і я буду зіркою у його фільмах", – пише вона у листі, опублікованому в газеті New York Times.

Зараз їй 28, і вона живе у Флориді. Вона пригадує, що дивилася на іграшковий потяг свого брата, поки, як вона стверджує, відбувалось насильство.

Це перша оприлюднена згадка Ділан про цю подію, хоча звинувачення вже звучали в 1993 році, коли пан Аллен розірвав стосунки з колишньою подругою Міа Ферроу.

Адвокат пана Аллена Елкан Абрамовіч відхиляє звинувачення і натомість винить Міа Ферроу.

"Дуже прикро, що вигадка мстивої коханки знову спливає двадцять років по тому, як вона була ретельно розглянута і спростована у незалежних інстанціях", – заявив пан Абрамовіч американським ЗМІ.

Один із колег пана Аллена Роберт Вейде, продюсер і режисер, що колись був номінований на "Оскара", також кидає тінь підозри на Міа Ферроу.

"Недивно, що Міа обурюватиметься поведінкою Вуді до кінця життя. На її місці я почувався б точно так само. Втім, думаю, я б розглядав це як приватну справу і не строчив би твіти про те, який він педофіл, безпосередньо перед наступним повідомленням "обоже, яка мила пандочка!", – написав пан Вейде в інтернет-виданні Daily Beast.

Інші приятелі Вуді Аллена також висловлювались на його захист, – часом, упродовж багатьох років, – вказуючи на те, що він жодного разу не був формально звинувачений.

Кандидатуру пана Аллена висунули на премію "Оскар" за найкращій сценарій до його фільму "Жасмин". Якщо він отримає цю нагороду наступного місяця, це буде вже п’ята його статуетка від Американської академії кіномистецтва.

Копирайт изображения BBC World Service
Image caption Ділан Ферроу (на фото – з Міа Ферроу в 2003 р.) написала про Вуді Аллена у листі до газети New York Times

Той факт, що останніми роками відомих персон Великої Британії та США дедалі частіше звинувачують у сексуальному насильстві, не може не викликати тривоги.

Зокрема, у звіті, складеному за участі британської поліції, згадується понад 200 випадків насильства з боку диктора ВВС Джиммі Севіла, який помер у 2011 р. Його жертвами були здебільшого жінки і дівчата; деяким було лише вісім років. Викриття цих злочинів призвело до кризи у службі ВВС, відставки її генерального директора Джорджа Ентвістла та інших змін.

Тим часом у Сполучених Штатах Джеррі Сандускі, колишній тренер команди з американського футболу Penn State, був засуджений до 30-60 років ув’язнення за сексуальне насильство над хлопчиками.

Одним з наслідків засудження таких відомих осіб є те, ще громадськість стала більше дослухатися до жертв. Стереотипи похитнулися.

"Нам не хочеться вірити, що наші герої здатні на ганебні вчинки – такі, які б ми швидко засудили, якби кривдником був водій автобуса", – каже Джим Дерогатіс, музичний критик.

Але сьогодні, якщо з’являються нові звинувачення, люди вже менше схильні вірити самовиправданням "зірок", ніж у минулому.

Копирайт изображения BBC World Service
Image caption Щасливі часи? Міа Ферроу, Вуді Аллен, син Сетчел (нині відомий як Ронан) і Ділан на сімейному фото 1988 року

Пан Дерогатіс докладно висвітлював ще один випадок звинувачення "зірки" у сексуальному насильстві – співака у жанрі R&B Ара Келлі. У 2008 р. суд присяжних визнав його невинним у переліку з 14 обвинувачень, зокрема, зйомки порнографічного відео за участі 12-річної дівчинки.

Дехто, можливо, й забув цю судову справу, бо любить музику Келлі. Однак для інших рішення "не винний" не покладає кінець підозрам, принаймні у разі таких серйозних публічних звинувачень.

Німецький драматург Фрідріх Геббель якось сказав: "У хорошій п’єсі всі персонажі праві". Цього стандарту, схоже, дотримуються і новини, особливо емоційно заряджені й складні для перевірки.

Втім, справу Вуді Аллена багато хто не вважає двозначною. Одні вірять Ділан Ферроу; інші переконані, що вона вигадала весь цей інцидент і безчесно обмовила пана Аллена.

В цілому ж громадська симпатія сьогодні більше схиляється до тих, хто проголошує себе постраждалими. Правам жертв приділяється більше уваги, ніж правам обвинувачених.

"Суспільні тенденції змінилися: раніше люди були схильні ігнорувати заяви про зґвалтування та насильство над дітьми, нині ж вони схильні вірити звинуваченням, часом зашвидко", – каже Девід Ґрінберг, викладач історії з Рутгерського університету.

"Суспільство ніби соромиться колишньої неуваги до жертв насильства і тепер готове виносити вирок без суду", - додає він.

Копирайт изображения BBC World Service
Image caption Ар Келлі був звинувачений у сексі з неповнолітньою (який він до того ж знімав на відео) – але виправданий судом присяжних

Можна побачити й інші суспільні зміни. Наприклад, раніше митцям належало бути бунтівниками.

"В минулому, вся сутність мистецтва полягала у тому, що митці виходили поза межі соціальних норм, – пояснює Лора Кіпніс, авторка книги "Як вчинити скандал", присвяченої особистостям, які відкинули соціальні норми. – А зараз ми хочемо, щоб наші творчі люди підтримували суспільну мораль".

Вона вважає, що маятник хитнувся надто далеко. Тепер будь-які гадані постраждалі – святі, а звинувачення розлітаються в усі боки.

"Кожен претендує на статус жертви", – нарікає вона.

Можливо. Як можливо й те, що наші сучасники мають складніші, комплексніші уявлення про людей мистецтва і "зірок".

"Ми не знаємо, що сталося, тож єдина інтелектуально чесна позиція – це невпевненість", – вважає пан Ґрінберг.

"Хто може щось знати напевно, крім учасників події? Враховуючи сучасні відомості про хибні спогади, чи можна взагалі дізнатися правду?", - запитує він.

З цієї причини найрозумніше дослухатися до обох сторін.

Істина, можливо, так і не відкриється, але читачі принаймні отримають повнішу картину – і краще розуміння того, як подібні справи зачіпають і скаржника, і можливого кривдника.