Чому мигдаль такий дорогий?

Мигдаль Копирайт изображения ASAP

Реклама наголошує, який корисний мигдаль для здоров’я, а обсяги його продажу зростають, як ніколи. Але чи не призведе засуха у Каліфорнії до світової нестачі цього горіху?

Дехто називає це сучасною "золотою лихоманкою". Останнім часом горіхи здобули репутацію "корисного смаколика", і бізнес каліфорнійських мигдалевих фермерів значно пожвавився. 82% усього мигдалю у світі походить з американського "золотого штату", де він є ключовим складником експорту сільськогосподарської продукції.

"Горіхи, зокрема мигдаль, стали більше цінуватися, коли світ усвідомив поживну цінність мигдалю і те, яку користь він приносить організму", – пояснює Девід Фіппен, який усе життя вирощує мигдаль на найкращих сільськогосподарських землях центральної Каліфорнії.

Ферма Фіппена працює на сонячній енергії і належить п’ятьом сім’ям. Це одна з найперших у світі ферм, де мигдаль сортують роботи, розроблені з використанням технологій NASA.

Вирощування мигдалю – механізований процес, який залежить від складної системи іригації садів, але понад усе – від клімату.

Цей район Каліфорнії, приблизно за півтори години їзди від Кремнієвої долини – один з небагатьох у світі, де здатні рости мигдалеві дерева. Тут досконало поєднуються холодна (але не захолодна) зима, яка дозволяє деревам відпочивати, і помірна весна, що спонукає їх прокидатися й розквітати.

Цим деревам конче необхідні 500-700 годин зимового відпочинку, що змінюється теплим періодом без заморозків, коли вони оживають – зазвичай, починаючи з Дня святого Валентина.

У відповідь на підвищення світового попиту, – особливо з боку Великої Британії та нових ринків, таких як Китай та Індія, – Фіппен та інші фермери збільшили свої мигдалеві сади.

"Вартість кожного горішка стрімко підскочила, і садівники хочуть вкласти гроші та отримати максимальний прибуток, тому вони досі насаджують мигдалеві дерева з тривожною швидкістю, – каже він. – Якби ви сьогодні захотіли висадити мигдалевий сад, вам довелося б два роки тільки чекати на кореневі пагони".

Втім, у мигдалю не завжди була така прекрасна репутація.

"На початку та в середині 90-х років, усі горіхи, зокрема мигдаль, вважалися шкідливими для здоров’я, адже вони містять багато жиру", – пригадує Джон Талбот, віце-президент з питань розвитку світового ринку Мигдалевої ради Каліфорнії.

Проте, за його словами, дослідження показали, що вміст жиру у мигдалі – позитивна якість. "Це хороший жир, а не поганий", – уточнює він і додає, що уявлення людей змінились завдяки кращому розумінню позитивної ролі мононенасичених жирів.

Було продемонстровано, що мононенасичені та інші "хороші" жири приносять користь організму: зменшують ризик серцевих захворювань і покращують показники холестерину у крові. До шкідливих жирів відносяться насичені, які містяться здебільшого в їжі тваринного походження. Зазвичай їх багато у напівфабрикатах; з ними пов’язують такі проблеми, як підвищення рівня холестерину та серцево-судинні захворювання.

В останні роки виробники мигдалю радісно підхопили новини про його користь для здоров’я. Маркетингові кампанії призвели до поступового, але відчутного зростання цього ринку.

У 2012 році в британській пресі та на інтернет-сайтах пройшла рекламна кампанія, де мигдаль позиціонувався як "найкраща швидка їжа на ходу". Китайська рекламна серія "Молоді серцем" зосередилася на ідеї "незмінно доброго настрою", тоді як матерів у Індії наполегливо переконували, що мигдаль допоможе їхнім дітям мати успіх у всіх справах. У Сполучених Штатах Мигдалева рада Каліфорнії нахвалювала фізично активним споживачам "силу хрумкоту" цього горіху, із лозунгами на зразок: "Хрумкіт, що тримає вас у грі".

Незалежні дослідження, судячи з усього, теж підтримують заяву про користь мигдалю.

Дослідник і ліцензований дієтолог доктор Мішель Вієн вивчала його корисні якості понад 10 років. В одному дослідженні, що проводилось у Національному медичному центрі "Місто надії" (м. Дуарті, Каліфорнія), пані Вієн виявила, що, коли мигдаль був включений у дієту для схуднення, пацієнти втратили більше ваги, ніж ті, хто дотримувався дієти без мигдалю.

"Він містить достатню кількість клітковини та найбільше білку з усіх горіхів, що ростуть на деревах; окрім того, за відгуками моїх пацієнтів, хрумкіт та пережовування цих горішків викликали в них приємні відчуття", – пояснює пані Вієн.

Вона стверджує, що мигдаль також допомагає почуватися ситим тривалий час. Цю особливість помітили й інші дослідники.

Ще в одному дослідженні, доктор Вієн вирішила оцінити вплив мигдалю на пацієнтів у переддіабетному стані. Вона виявила, що за 16 тижнів у тих, хто споживав приблизно 43-57 г мигдалю на день покращився рівень холестерину.

Пані Вієн, що працює з хворими на діабет, каже, що завдяки деяким своїм якостям мигдаль чудово підходить для того, щоби поїсти між основними прийомами їжі.

"Оскільки мигдаль багатий на жир, він зменшує глікемічний індекс вашої страви, – пояснює вона. – Якщо з’їсти продукт з низьким глікемічним індексом, тобто мигдаль, у парі з продуктом з вищим глікемічним індексом, наприклад, свіжим фруктом або печивом, ви зменшите викид цукру до крові після їжі".

Мигдаль вигідно купувати великими упаковками. Але споживачам слід пам’ятати, що об’їдатися цими горіхами теж не варто. 28-грамова порція мигдалю (приблизно 23 цілі горішки) містять 160 калорій; кожен горішок дуже поживний, і їсти їх треба помірно.

Дослідження наводять на думку про те, що корисніше насолоджуватись кожним горішком окремо. Один експеримент показав, що горіх слід пережувати 25-40 разів, щоб максимально ним насититись. Довге пережовування сприяє вивільненню поживних речовин у організм.

За останні п’ять років ціна мигдалю зросла майже вдвічі. Цей продукт настільки цінний, що призвів до появи нового виду злодіїв. "Горіхокради", як їх прозвали, викрадають вантажівки з мигдалем, завдаючи суттєвих збитків деяким фермерам.

Вантажівка, вщерть заповнена горіхами, може коштувати понад 160 тисяч доларів і є привабливою здобиччю для опортуністів. В останні місяці такі крадіжки значно поширились, хоча здавна були проблемою цією галузі.

"Дві вантажівки з мигдалем, вже переробленим і готовим до продажу, були вивезені з нашої стоянки людьми, не уповноваженими на це, – каже пан Фіппен. – Коли щось коштує великих грошей, завжди з’являються нерозбірливі бандюги, які хочуть поцупити це задарма".

Виробники мигдалю були змушені посилити контроль над працівниками своїх ферм. Останніми роками вони впровадили нові заходи безпеки, щоб переконатися, що укомплектовані вантажі не крадуться в них на очах.

"Ми фотографуємо всіх водіїв і беремо у них відбитки пальців. Ми фотографуємо їхні водійські права і машини, ведемо набагато більше документації, ніж раніше. Фактор довіри під загрозою, і особисто мені це прикро", – каже Девід Фіппен.

Працівники у цій галузі взаємопов’язані, більшість ферм належать родинам, тож фермери заснували спільноту в інтернеті, де застерігають одне одного, якщо по сусідству були помічені горіхокради.

Місцевим органам влади вдалося вислідити й віддати під суд багатьох із цих злодіїв. Наприклад, одному з них нещодавно присудили рік ув’язнення; він зізнався у спробі викрасти майже 20 тонн мигдалю.

Втім, Мигдалева рада Каліфорнії каже, що викрадення горіхів не є головною проблемою галузі. Страшнішу загрозу становить дедалі більша нестача води у Каліфорнії. Наразі цей штат потерпає від найгіршої засухи за задокументований період часу (а це понад століття). За останні три роки випало дуже мало дощу, і рівень води у водосховищах продовжує падати.

"Це найнижчий рівень, який я бачив у цю пору року, певно, за все своє життя, – жаліється пан Фіппен. – Чи переживемо ми четвертий рік засухи, ось у чому питання. І відповіді я не знаю. На мою долю таких випробувань ще не випадало, і ми просто не знаємо, чи подбає про нас матінка-природа і яким чином".

Щодо ціни, немає причин сподіватись, що найближчим часом хрумати горішки стане дешево. Попит росте, а пропозиція обмежена; не виключено, що засуха, навпаки, спричинить тимчасове підвищення цін.

"Вся справа в попиті та пропозиції", – каже пан Талбот і додає:

"Порівняйте (Горіхи - Ред.) з іншими продуктами. Вони дорожчі від картопляних чипсів або солоної соломки. Люди готові платити трохи більше, бо бачать у цьому продукті більшу користь – це називається "відчутна цінність" продукту".