Дослідження ВВС: інтернет посилює відчуття свободи і страху

Свобода Копирайт изображения BBC World Service

Більшість учасників всесвітнього опитування, проведеного ВВС, стверджують, що інтернет приніс нам більше свободи; водночас, переважна частина респондентів не вважає його безпечною платформою для висловлення своїх думок.

Багато хто вірить, що розширення свободи йде пліч-о-пліч з посиленням нагляду з боку уряду, згідно з дослідженням, проведеним на замовлення Всесвітньої служби BBC.

Мешканці країн, де існує традиція вільних ЗМІ, менше схильні до думки, що медіа їхніх країн справді вільні надавати правдиву і неупереджену інформацію про події.

Опитування відбулося у 17 країнах світу; його результати презентуються в межах проекту Freedom Live ("Свобода наживо") Всесвітньої служби BBC, що досліджує поняття свободи у своєму ефірі на 27 мовах**.

Результати показують, що ідея свободи, яка ніколи не була простою, додатково ускладнилась в епоху цифрових технологій. Інтернет і соціальні мережі дозволяють нам спілкуватися вільніше, ніж будь-коли. Але водночас ми, як ніколи раніше, перебуваємо перед очима урядових і комерційних організацій.

Під час опитування дві третини респондентів (67%) погодились, що інтернет приніс їм більше свободи, і лише чверть з цим не погодилась.

Найнижчий показник згоди – у Мексиці, Німеччині та Китаї: в останніх двох країнах таких респондентів ледь набралася половина (51%).

Найвищий показник – понад 75% – у Нігерії та Кенії (країнах, які донедавна страждали від поганої комунікаційної інфраструктури і в яких мобільні телефони та інтернет багато що змінили, особливо у сфері бізнесу), а також у Великій Британії й Австралії.

Крім того, Нігерія очолила список країн, мешканці яких не відчувають небезпеки, висловлюючись в інтернеті; слідом за нею йдуть Індія, Індонезія, Пакистан, Кенія та Перу.

В усіх цих країнах більше половини опитаних сказали, що почуваються безпечно, висловлюючи свої думки.

Проте в цілому більшість людей (52%) почуваються в інтернеті небезпечно.

Найбільшу тривогу відчувають громадяни Франції та Південної Кореї; недалеко від них відстають мешканці інших європейських країн, де проводилось опитування, а також США, Канади та Австралії.

У Китаї думки розділились майже порівну: 45% респондентів відповіли, що не бояться висловлювати, що думають, а 51% – що відчувають небезпеку.

"У багатьох посилюється відчуття, що всі ваші дії в інтернеті тепер відстежуються – або принаймні можуть відстежуватись – чи урядом, чи корпораціями", – пояснює Керолайн Бейлон, науковий співпрацівник відділу міжнародної безпеки аналітичного центру Четем-хаус.

"А раптом ви висловите в інтернеті якусь політичну ідею, через яку уряд вирішить занести вас у список потенційних терористів і стежити за вами? Крім того, за вашими діями слідкують корпорації", - додає вона.

"Є компанії, створені спеціально для того, щоб збирати дані про вашу онлайн-активність і вести на вас досьє, а потім перепродавати цю інформацію. Що як її придбають ваші роботодавці? Можливо, щось з опублікованих вами думок завадить вам отримати роботу?" - звертає увагу експерт.

За словами пані Бейлон, атмосфера підозри частково зумовлена діями уряду.

"Думаю, розповіді Едварда Сноудена про шпигунство Агентства національної безпеки США, в тому числі за власними громадянами та близькими союзниками, підірвало довіру людей до дій багатьох урядів, – зауважує вона. - Такий масштабний нагляд більше не вважається прерогативою авторитарних держав, наприклад, Китаю".

Страх перед наглядом

Безсумнівно, це допомагає пояснити інший результат опитування – на перший погляд, дивний.

Респондентів спитали, чи відчувають вони свободу від нагляду з боку уряду, користуючись інтернетом.

Більш ніж третина (36%) відповідей були заперечні, але найвищим цей показник виявився у деяких з країн, що позиціонують себе як бастіони свободи та демократії: понад 50% американських і німецьких респондентів заявили, що не відчувають свободи від нагляду за їхньою онлайн-активністю.

З іншого боку, коли те ж питання було поставлене в Китаї та Росії, переважна більшість людей відповіла, що відчуває таку свободу (наприклад, 76% у Китаї).

Лайонел Белльєр, представник соціологічної служби GlobeScan, яка проводила опитування, вважає, що одна з можливих причин цієї неочікуваної знахідки – різниця у рівні охоплення населення інтернетом. Так, близько 80% американських та німецьких домівок мають доступ до всесвітньої мережі, тоді як у Росії та Китаї їх менше половини.

"Мешканці країн із ширшим доступом до інтернету почуваються більш вразливими в "епоху Сноудена", коли за ними можуть стежити онлайн, порівняно з країнами, де не так багато людей користуються інтернетом вдома, – каже він. - У країнах з вужчим доступом до інтернету люди інакше відчувають і переживають ймовірність урядового стеження; можливо, це просто менше їх турбує".

Свобода ЗМІ

Соціологи також розпитали респондентів про засоби масової інформації.

Всесвітні новинні агентства, в тому числі й ВВС, люблять вихвалятися своєю незалежністю від уряду та інших зовнішніх впливів. На розвиненому Заході свобода ЗМІ декларується як даність.

Втім, за результатами опитування, лише 40% респондентів з різних країн світу вірить, що ЗМІ їхньої країни мають свободу повідомляти новини точно, правдиво і неупереджено, причому далеко не всі, хто так вважає, живуть в Європі чи Північній Америці.

Найвищий показник довіри – в Індонезії, де 73% респондентів вірять у свободу їхніх ЗМІ.

У Великій Британії цей показник становить 45%. У США – нібито "країні вільних людей", де свобода преси гарантується Першою поправкою до Конституції – у цю свободу вірить 42% опитаних. У Мексиці, Росії та Пакистані цей показник – 26%, у Франції – 24%, у Південній Кореї – мізерні 14%.

Схоже, що ваше суб’єктивне відчуття свободи не обов’язково співвідноситься з номінальною свободою суспільства, в якому ви живете.

** Результати отримані шляхом телефонного та особистого опитування 17 589 повнолітніх громадян 17 країн, що було проведене міжнародною службою вивчення громадської думки GlobeScan та її локальними партнерами у різних країнах на замовлення Всесвітньої служби BBC з грудня 2013 по лютий 2014 рр. Країни: Австралія, Велика Британія, Індія, Індонезія, Іспанія, Канада, Кенія, Китай, Мексика, Нігерія, Німеччина, Пакистан, Перу, Південна Корея, Росія, США та Франція.