"Шаболовка": Ейфелева вежа Сходу

Шаболовка Копирайт изображения Richard Pare Lumiere Gallery Atlanta

У відповідь на вимогу розібрати іржаву московську радіовежу радянських часів активісти розпочали палку міжнародну кампанію на її захист. Чому?

Струнка сталева конструкція вежі Шухова, або "Шаболовки", височіє над московськими дахами. 160-метрова вежа – єдиний знак оклику посеред щільної міської забудови. Зі своїм ажурним дизайном вона має невагомий, майже ефемерний вигляд. Втім, вона здіймається над пейзажем аж із 1922 р.

Зведену за дорученням Леніна від 1919 р. споруду зазвичай називають "вежею Шухова" – на честь її конструктора, видатного інженера Володимира Шухова, чиє новаторське архітектурне бачення доносило до радянських людей новинки сучасності.

"Комунікації та радіо на той час були найновітнішими технологіями, ознакою прогресу. Вежа Шухова постала свідченням нових часів", – каже Річард Пер, який фотографував вежу ще у 1993 р.

"Це дивовижна споруда. Коли ви стоїте біля підніжжя, вона ніби відриває вас від землі, викликає відчуття невагомості. Вона лине догори".

Пер – один з авторів відкритого листа до президента Володимира Путіна, під яким підписалася низка відомих архітекторів. Вони просять зберегти вежу. Однак у лютому 2014 р. Міністерство зв’язку і масових комунікацій Росії заявило, що вежа нестабільна, і запропонувало її розібрати. Тепер активісти очікують на офіційне рішення.

"Ця вежа – інженерне досягнення, визначний символ, невід’ємна частина урбаністичного пейзажу. Це буде катастрофічна втрата", – продовжує Пер.

Копирайт изображения Richard Pare Lumiere Gallery Atlanta

Для архітекторів і громадських активістів, ця конструкція 1920-х рр. – важлива історична пам’ятка післяреволюційної Росії, нагадування про епоху оптимізму, коли країна вітала нові інженерні технології та засоби масової комунікації.

Проект був амбіційним – збудувати таку високу радіовежу, щоб вона змогла обслуговувати віддалені радянські території. Згідно з початковим задумом, вона мала бути 350 м заввишки – що б зробило її найвищою будівлею тогочасного світу і потужним засобом пропаганди.

Не менш революційним був і дизайн. Сталева сітка, що перегукується з вежею Густава Ейфеля і Кришталевим палацом у Лондоні, як кажуть, частково надихнула і лорда Фостера на сучасний лондонський хмарочос на прізвисько "Огірок" (Сент-Мері Екс 30). Шухов сам винайшов новий "гіперболоїдний" стиль конструкцій, який застосував у спорудженні водонапірних башт, стовпів електропередач та маяків. Радіовежа вийшла міцною, зі стійким опором до вітру – і разом з тим стрункою і ніжною на вигляд.

Перевага такого дизайну в тому, що можна досягти більших результатів з меншою витратою матеріалів, пояснює фахівець з історії російської культури, професор Іен Крісті: "Вежа дуже тонка, з невеликою масою. Це було критично на час побудови, адже після революції Росія була під блокадою з боку Заходу і матеріалів було дуже мало".

Саме через брак сталі висота вежі склала лише 160 м. Та якщо б її побудували до висоти, задуманої від початку, вона важила б лише третину від маси Ейфелевої вежі.

Вежа Шухова була незвичайною навіть у ті часи, зауважує пан Крісті: "Це - масштабна пам’ятка конструктивізму, яку таки побудували – на відміну від інших великих задумок післяреволюційного періоду. Наприклад, вежа Татліна – інша дивовижна споруда – так і не побачила життя й існує лише у багатьох макетах.

Копирайт изображения Herritage Image Partnership Ltd
Image caption Володимир Шуков, 1853-1939

Шаболовську вежу побудували у десятиліттяя, коли Росією крокувала конструктивістська архітектура. Втім, цей напрямок швидко занепав у 1930-ті рр. за правління Сталіна, який не любив авангард і просував неокласичний ("сталінський") стиль в архітектурі.

Покоління за поколінням спостерігало за поступовим розкладом багатьох конструктивістських пам’яток російської столиці. Ставлення до споруд радянської доби і сьогодні лишається неоднозначним, каже професор історії Кетрін Меррідейл.

"У 1920-30 рр. бути інженером було престижно. Це означало, що ти комуніст і хороша людина – скоріше за все, чоловік", – уточнює вона.

"Нині ж ця професія вважається нудною і безперспективною – такий відбиток сірості наклали на неї радянські 1970-ті. Сьогоднішні молоді росіяни хочуть працювати у ЗМІ чи на інших гламурних та прибуткових роботах. Вони люблять розмови, книжки та моду. Їх набагато менше цікавить інженерія чи комунікаційні вежі".

Є ще один фактор зовнішнього тиску на вежу Шухова. Вона знаходиться на дорогій землі, а недосконалість законів щодо забудови дозволить, у разі демонтажу вежі, побудувати на її місці споруди рівнозначної висоти.

Одна з ідей, запропонованих російським Міністерством зв’язку і масових комунікацій, – це розібрати вежу і зібрати її деінде. За повідомленнями місцевих ЗМІ, посадові особи пропонували у якості нового місця Самару, яка у 2018-му році прийматиме Чемпіонат світу з футболу, і Севастополь у нещодавно анексованому Криму.

Але точна реконструкція практично неможлива, пояснює Наталія Душкіна з Московського архітектурного інституту. Вежа ретельно склепана у "єдину органічну структуру", каже вона. "Шухов особисто наглядав за її складенням. Якщо її розібрати, її вже не вдасться зібрати з того ж матеріалу".

Вона також знаходиться у правильному місці, продовжує пані Душкіна: "Є певна логіка у тому, як угруповані будівлі. Вежа розташована у центрі конструктивістського житлового масиву. Композиційно й духовно вона є елементом єдиного територіального цілого".

Безпосередня загроза орієнтиру, що допомагав москвичам знайти дорогу в місті, зачепила їх за живе, вважає московський фотограф Наталія Мелікова. "Можливо, раніше людям було байдуже. Але події останніх двох місяців показали, що, навіть якщо й раніше люди не дуже замислювались про долю вежі, тепер вони мають сформовану думку".

Пані Меліковій належить вебсайт Constructivist Project, присвячений архітектурі російського авангардизму. Вона також бере участь у кампанії захисту вежі Шухова і сподівається, що знайдеться краще рішення – відродити Шаболовку як квартал культурного значення.

Пані Мелікова знімає репортажі про заходи інформування громадськості щодо долі вежі. Активісти проводять екскурсії і збирають підписи на підтримку своєї справи. "Важко уявити, щоб якась інша споруда спонукала так багато людей до активних протестів проти її знищення", – каже Мелікова.

"Шаболовка – це їхня вежа".

Копирайт изображения Natalia Melikova
Image caption 160-метрову вежу добре видно на московському горизонті