Психоаналітик Фільц: українцям може допомогти групова терапія

Мітинг Копирайт изображения AFP
Image caption Можливо, Україна "надто велика у своїй різноманітності", щоб бути цілісною, припускає Олександр Фільц

Наприкінці червня психотерапевти з усієї України зберуться у Львові, щоб поговорити про те, як своїми методами допомогти людям з різних куточків країни краще зрозуміти одне одного.

Про таку амбітну ідею ВВС Україна розповів голова Спілки психотерапевтів України, професор Олександр Фільц.

Він також поділився своїми думками з приводу того, чому Україна "не чує" Донбас, і що насправді стоїть за словами "бандерівці" та "колоради".

ВВС Україна: Два роки тому в одному інтерв’ю ви казали, що конфлікт ідентичностей між Сходом і Заходом – це конфлікт фантомів, бо ці ідентичності не мають істинних опор ані в Галичині, ані на Донбасі. Що за останній час змінилося з ідентичністю на сході України?

Олександр Фільц: Там сталося розшарування в процесі вироблення ідентичності. І треба себе запитати, про яку ідентичність можна говорити на Сході: східноукраїнську, позатериторіальну, специфічну донбаську чи, може, ідентичність приналежності до російської культури? Неясно. І мені здається, що неясно тому, що за останні півроку там йдеться про інші питання, ніж ідентичність.

Проблема глибша, екзистенційна, і не тільки тому, що там війна. Для Сходу нині є три базових питання.

Перше - це втрата колишньої свободи, яку вони мали протягом минулих 10 років. Почуття себе провідним регіоном України. Пам'ятаєте, за часів Януковича навіть був термін "донецька модель економіки"?

Друге - вони борються за свою безкарність, в якій вони жили. Безкарність у соціальному вимірі. Їм можна було більше, ніж іншим.

І третє – там відбувається насильство.

Але поговоримо про психологічну, глибинну інтерпретацію подій на Сході. Завжди, коли спільнота перетворюється в більш-менш однорідне суспільство, в історії дуже часто буває так, що в основі тієї однорідності є колективна травма. І дуже часто національні лідери свідомо чи несвідомо це використовують.

Це, наприклад, Америка часів громадянської війни, Ізраїль часів створення держави, тоталітарні держави - коли є ворог, травми, перемоги і т.д.

Мені здається, що Росія дуже вдало це використовує і веде себе так, що не хоче самостійного Донбасу. Вони хочуть, щоб там усе колотилося якомога довше, бо тоді цивілізований світ нікуди Україну з таким регіоном не візьме.

Росія постійно підтримує там травматизацію населення, але не враховує її наслідків. Зворотній ефект може бути таким, що чим довше та колективна травма буде там відбуватися, тим більше народ почне там групуватися навколо подолання травми. І тоді може витворитися перший імпульс до чіткої регіональної ідентичності. Якою вона буде, мені важко сказати.

Але для мене це не означає, що ця травма на Донбасі може працювати як загальнонаціональна.

Нові цінності

ВВС Україна: А що може працювати загальнонаціональним об’єднавчим стимулом?

Олександр Фільц: Може воно звучить романтично і наївно, але об’єднавчим може бути хрестовий похід за новими цінностями.

Цінності нині є дуже важливим вектором життя в Україні. Але проблема в тому, що цінності Європи і західного світу на сьогодні теж під питанням. Вони самі про то думають.

Випрацьовувати цінності – це справа важлива і завжди притягальна. Спільноти, які ідуть в авангарді створення нових цінностей, мають дуже великі шанси стати когерентними, тобто зв’язними, цільними. Бо цінності – це орієнтири, вектори руху. І вони можуть стати об’єднавчими.

ВВС Україна: Хто мав би випрацьовувати нові цінності: низи чи верхи?

Олександр Фільц: Це питання не зовсім адекватне. Нові цінності виростають з діалогу різних шарів суспільства. Це річ, яка еволюціонує, яка стає результатом так званої культуральної мутації. Збирається критична маса людей, яка починає сповідувати нові цінності, і якщо вона досягає певного розміру, ці цінності починають швидко розповсюджуватися.

Найцікавіше, що в Україні цей мутаційний процес уже почався. І де вони (нові цінності - Ред.) виникнуть – дуже важко сказати.

Не думаю, що можна говорити про те, що це має бути чистий, інтелектуальний продукт еліти.

Хто кого не чує

ВВС Україна: Нині часто звучить такий шаблон: Донбас каже, ніби його не чують, а решта України відповідає: досить, уже наслухалися. Як ви як психотерапевт розсудили б цю суперечку?

Олександр Фільц: Якщо ви почнете говорити до мене китайською мовою, якої я не знаю, а я вам буду відповідати по-українськи, то ви мені можете сказати: "Я вас не чую".

Це проблема різних мов, якими говорять центральна і західна Україна, котрі думають більш-менш однією мовою, і східний регіон, зокрема Донецьк і Луганськ.

Це різні мови.

ВВС Україна: Ви маєте на увазі в прямому сенсі, російську і українську?

Олександр Фільц: Ні, в жодному разі. Я кажу, що сам лексикон, побудова мови різна. Це як, наприклад, ви розмовляєте матом, а я не матом, вибачте за порівняння. Зовсім інша стилістика, побудова смислів, ціннісних орієнтирів.

Ми взаємно одне одного не чуємо, тому що системи мовлення різні.

Наприклад, давайте послухаємо тиждень російське телебачення і ввійдемо в ту аргументацію. Тоді що б вам не говорили з центральної України, ви скажете: "Та ви що! Все якраз навпаки".

Це - різні мови.

Копирайт изображения AFP
Image caption Психотерапевти запропонують жителям різних регіонів України подискутувати у великій групі

"Бандерівці" і "колоради"

ВВС Україна: Якщо провести аналогію між Україною і сім'єю, то в яку стадію зайшов нинішній конфлікт: це вже розлучення чи все ще бійка, після якої можливе примирення?

Олександр Фільц: Думаю, таких аналогій краще не проводити. Краще взяти іншу аналогію – груповий процес. Можна сказати, що на даний момент йдеться про розкол групи на дві фракції.

У психотерапії кажуть, що найбільша зв’язна мала група може містити 12 осіб. Якщо в психотерапевтичній групі більше 12 людей, то вона має великі шанси розпастися на дві.

Можна уявити Україну, що це таке суспільство, яке на даний момент більше, ніж можлива об’єднана група. Важко говорити такими словами, але трошки є момент штучного спільного утворення.

ВВС Україна: Грубо кажучи, ми занадто великі, щоб бути разом?

Олександр Фільц: Ми занадто великі в своїй різноманітності, щоб бути разом. У нас в Україні ніколи не було об’єднуючих елементів.

ВВС Україна: Що ви думаєте про такі образливі для декого слова як "бандерівці" і "колоради"? Який вони несуть прихований смисл?

Олександр Фільц: Росіяни дуже часто говорять "бендерівці", не зовсім усвідомлено асоціюючи нас з Остапом Бендером, тобто з аферистами. Ми, з одного боку - антиросійськи налаштований регіон (Галичина - Ред.), а з іншого – ще й аферисти.

А "колоради" – це дуже цікава асоціація, бо колорадського жука чим не трави, його не витравиш. Він все одно буде йти і все пожирати на своєму шляху. Тому, напевно, народ і витворив таку цікаву метафору.

Зрозуміло, що ці слова образливі, бо вони несуть у собі знецінювальний відтінок.

Терапія для суспільства

ВВС Україна: Чи можна методи індивідуальної психотерапії перенести на всю країну і лікувати суспільство так, як лікують, наприклад, розлади особистості?

Олександр Фільц: Ні. Але в історії є багато інших прикладів.

У ХХ столітті був знаменитий психотерапевт Карл Роджерс, який заснував гуманістичний напрямок терапії - клієнт-центровану. Він свого часу проводив погоджувальні великі групи, наприклад, у колишній Родезії, нинішній Південній Африці. На стадіонах збиралася маса людей, і він один як груповий психотерапевт проводив погоджувальні дискусії.

Є ще один цікавий психоаналітик Волкан, який був у Сербії, Боснії і в Косово. Проводив там групові дискусії з людьми. Ми його навіть запросили в Україну, але не знаю, чи щось з цього вийде.

На кінець червня ми хочемо у Львові зробити такий захід: зібрати всіх психотерапевтів нашої спілки зі Сходу, Центру і Заходу та поговорити про те, як можна зараз проводити погоджувальні групи.

Це можливо тільки на основі групової роботи. При чому треба створити таку групу, щоб з кожного регіону було, наприклад, до 20 людей. Створити велику групу і пробувати в груповому процесі шукати консенсусні точки.

Це означає, що не ми, психотерапевти, мали би пропонувати рішення, а та група може в дійсності випрацювати рішення сама. І це дуже сильний інструмент. І в світовій історії є достатньо успішного досвіду.

ВВС Україна: А як те рішення поширити на всю країну?

Олександр Фільц: Тоді можна робити фокус-групи.

Уявіть, наприклад, що велика група випрацює такий слоган, який просто ляже всім на душу. Збудує таку фразу, що вона стане інтуїтивно зрозуміла всім. Це означає, що група може випрацювати якесь консенсусне рішення.

Або група зі ста і більше людей може випрацювати технічні погоджувальні кроки.

ВВС Україна: А чи можна, приміром, зробити з такої події телешоу?

Олександр Фільц: Ой, ні, на це ніхто не погодиться, бо це дуже конфіденційно. Це серйозна культуральна, психотерапевтична робота.

З Олександром Фільцом розмовляв Олег Карп'як.