Як вивчити українську

Курси української мови у Слов'янську Копирайт изображения movaua.org.ua
Image caption Цього року курсів української мови немає в Севастополі, Донецьку і Луганську, але вони з'явилися в Слов'янську

У жовтні мине рік, відколи в Україні діють перші і фактично єдині безкоштовні курси української мови, створені волонтерами.

У вересні починають навчання нові групи.

За цей час, кажуть організатори, лише в Києві їхніх студентів стало більше втричі: нині їх близько 300.

У списку міст, де можна безкоштовно вчити українську – Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Херсон, Запоріжжя та з десяток інших.

Image caption Волонтерка Анастасія Розлуцька каже, що півроку навчань достатньо, аби почати говорити українською

Цього року зі зрозумілих причин припинилися заняття в Севастополі, Донецьку і Луганську, розповідає організаторка курсів Анастасія Розлуцька. Викладач, який працював у Луганську, після 56 днів полону в сепаратистів переїхав до Києва.

Натомість волонтери організували заняття у Львові – для переселенців зі Сходу, та в Слов'янську. В цьому донецькому місті, яке нині перебуває під контролем українських військ, двоє викладачів навчають близько 40 студентів.

За словами пані Розлуцької, їй та її колегам практично все вдається робити без грошей. Викладачі, серед яких багато студентів і аспірантів-філологів, працюють безкоштовно. А приміщеннями діляться школи, університети, бібліотеки, культурні центри чи спілки письменників.

"Ви можете мені не повірити, але зараз так багато охочих залучитися до курсів, що ми не встигаємо все опрацювати і у нас просто не вистачає часу на пошук коштів", - захоплено розповідає волонтерка.

Вона каже, що курси ніколи не мали можливості рекламуватися, і називає найефективнішою рекламою метод "з вуст в уста".

Навчання поділене на чотири рівні складності - від базового до найвищого. Кожен рівень триває по півроку, по два заняття на тиждень.

"Півроку достатньо, щоб людина почала говорити", - ділиться досвідом Анастасія Розлуцька. Вона не приховує задоволення від того, що дехто з відвідувачів курсів почав писати на Facebook українською мовою. А одна київська слухачка організувала на роботі дні української мови по четвергах.

За словами волонтерки, під час занять студенти багато спілкуються і грають у мовні ігри.

"Викладач спонукає говорити, говорити українською, говорити неправильно, але говорити. Одне з завдань – створити таке комфортне зовнішнє середовище, де людина не боялася б помилятися", - додає пані Розлуцька.

Вона каже, що часто на заваді тим, хто хоче опанувати українську, стають острах перед критичними зауваженнями і бажання говорити відразу правильно і літературно.

Копирайт изображения Olga Sharapa
Image caption Майстриня фламенко Ольга Шарапа (на передньому плані) каже, що почала говорити українською після Майдану

Жінка, яка надихає

Однак дехто починає говорити українською без жодних курсів і не боїться помилятися.

Киянка Ольга Шарапа очолює Українсько-іспанський центр "Школа фламенко", в якому веде заняття з танців.

"Я виросла в російськомовній родині в Києві. Виховувалася в російській школі. Інститут закінчувала російською мовою", - розповідає Ольга.

Розмовляти і писати на Facebook українською почала після Майдану, в якому брала активну участь.

"У мене є така ідея, що жінка повинна давати натхнення іншим, наприклад, розмовляючи українською", - розповідає танцівниця.

Ольга Шарапа зізнається, що раптово перейти з російської на українську – нелегко. Та все ж це простіше, ніж, наприклад, освоїти іноземну мову.

"Я навчалася в Іспанії, їздила до Чилі і часто потрапляла в ситуації, коли мене не розуміли, - сміючись згадує вона. - З українською все значно простіше".

На заняттях з фламенко Ольга, як і раніше, говорить російською. "Там діалог більш рефлекторний, напівінстинктивний, - пояснює вона і знову сміється. - Але думаю, що в подальшому я перейду (на українську – Ред.). Воно якось у мені розвинеться і проросте".

Копирайт изображения Anatoliy Pahomov
Image caption Анатолій Пахомов каже, що спілкування іншою мовою - це тренування розуму і практика усвідомлення

Медитація на мові

Київський викладач йоги Анатолій Пахомов, засновник Школи коректного підходу до хребта, пішов ще далі. Після 12 років спілкування в столиці російською мовою нині він веде заняття українською. Цією ж мовою намагається розмовляти і в сім'ї, і з друзями.

"Десь років три тому я почав відчувати ностальгію за українською мовою. У мене було відчуття, що мені чогось не вистачає. У мене якраз з'явилися діти, і я почав шукати казки українською мовою, щоб читати їм. І почав потрошки вечорами розмовляти українською в сім'ї", - розповідає Анатолій.

Коли він вирішив викладати йогу українською, то спочатку трохи хвилювався, бо не всі російськомовні учні, наприклад, можуть знати, що куприк – це російською копчик. Тож Анатолій попросив своїх студентів, щоб не соромилися запитувати, якщо щось незрозуміло.

"Але ніхто нічого не питав, і після тренування люди підходили і дякували, по-російськи теж. Казали: "Спасибо, так необычно и приятно". Людям сподобалося. Я не відчув ніякого негативу", - каже Анатолій.

"Якщо я кажу якесь слово, яке російськомовні можуть не знати, то я дублюю по-російськи. А на наступне заняття, якщо бачу, що люди ті самі, то вже й не повторюю", - розповідає викладач.

"Це було цікаво. У йозі є медитація на усвідомленні, коли людина не автоматично виконує дії, а усвідомлено. Перехід на іншу мову – це хороша вправа для мозку і для усвідомлення", - каже Анатолій.

Більшість колег схвально відгукнулися про його рішення перейти на українську, але поки що мало хто з них готовий зробити те саме.

"Штучне наближення"

"У мене вимова не дуже гарна, акцент російський, я спотворюю мову, можу читати, а не розмовляти", - психолог Вадим Колесников перераховує, як він каже, "відмовки", якими деякі російськомовні українці виправдовують своє принципове небажання говорити українською.

Копирайт изображения movaua.org.ua
Image caption Психолог Вадим Колесников каже, що відмінність українських слів від російських мотивує вчити українську мову

Справжня причина, чому декотрі українці охочіше переходять на англійську, ніж на українську, полягає в тому, що за українською мовою ще з радянських часів тягнеться комплекс "нижчої", вважає психолог.

"Я сам навчався в російській школі і пам’ятаю, як мені казали: "Це та сама російська мова, лише їхня і це наше и, а їхня є, то наше е", - каже пан Колесников. - Таке штучне наближення справляє враження, що не варто не лише вивчати, а й користуватися українською мовою – і так все зрозуміло".

Психолог дає свою, суб’єктивну, пораду, як зробити українську мову цікавішою для вивчення - частіше вживати слова, які відрізняють її від російської.

"Для людини з російськомовного середовища, яка на запитання "Як це буде українською?" отримує відповідь: "Так само", притаманно спілкуватися все-таки рідною, російською мовою. А коли українською це буде інакше, то тоді можна спілкуватися й українською", - пояснює хід своїх думок пан Колесников.