Бріжит Бардо: егоцентрична дитина і в 80 років

Копирайт изображения BBC World Service
Image caption Бріжит Бардо на прем'єрі фільму Жан-Люка Годара "Презирство"

28 вересня французькій кінозірці і секс-символу 50-х і 60-х років Бріжит Бардо виповнилось 80 років.

Вона першою - спочатку на кіноекрані, а потім під нескінченні спалахи фотоапаратів на пляжі у Канні ще в 1952 році - з'явилася у бікіні, зробивши небачений доти за своєю відвертістю купальний костюм символом нової розкутої післявоєнної доби.

Beatles обожнювали її, та мріяли зробити свій другий фільм разом з нею. Боб Ділан зізнавався, що саме їй була присвячена найперша, написана у підлітковому 15-річному віці, його пісня.

Зібране у пучок довге волосся героїні одного з її фільмів "Бабетта йде на війну" дало поштовх новій популярній зачісці, так і названій- "бабетта".

Дизельний локомотив, який виробляли у Чехословаччині в 60-70-і роки, отримав назву "Бардотка" - два випуклих бампера на його носі своїми формами виразно нагадували жіночі груди.

І, зрештою, Бардо стала моделлю для скульптурного зображення Маріанни, національного символу Франції.

Через секс до слави

Фільми за її участю - а їх було чимало, з півсотні - майже забуті. Можна згадати ту ж "Бабетту" або "Три кроки у маренні" і, звичайно ж, "І Бог створив жінку".

Ця стрічка стала в 1956 році режисерським дебютом її тодішнього чоловіка Роже Вадима. Бріжит Бардо до того часу вже п'ять років працювала у кіноіндустрії, зіграла з десяток ролей, але саме цей фільм - особливо її танець оголеною на столі - став для неї трампліном до всесвітньої слави. А сам фільм, що отримав колосальну популярність в пуританській Америці, вважають тепер передвісником сексуальної революції 1960-х.

Роже Вадим був одним з режисерів так званої "нової хвилі" - течії у французькому кіно на рубежі 50-60-х років, яке слідом за італійським неореалізмом намагалося відійти від традиційної штучності довоєнного кіно та наблизитися до нової правди.

Режисери "нової хвилі" вхопилися за Бардо - її знімали і Луї Маль, і Жан-Люк Годар. Вона навіть пробувалася у одній з авангардних стрічок Енді Уорхола.

А чи був талант?

У Бріжит Бардо, як і в її майже однолітки Мерилін Монро, найбільше надбання - чарівна краса та зваблива сексуальність - перетворилося на прокляття. Подолати зовнішню привабливість і вийти на внутрішню глибину ні їй, ні режисерам, ні музичним продюсерам, які працювали з нею, так і не вдалося.

Парадокс, але Бріжит Бардо, яка записала декілька десятків пісень, відома в цій своїй іпостасі найбільше, мабуть, саме сексуальним номером, від якого вона всіляко прагнула відмежуватись.

Саме з нею в 1967 році Серж Гінзбур записав свій скандальний еротичний шедевр "Je t'aime ...". Бардо і Гінзбур були коханцями, пісня робила їх зв'язок абсолютно очевидним, і вона, побоюючись гніву чоловіка - німецького бізнесмена Гюнтера Закса, і до того ж втомившись від свого однозначно сексуального іміджу, вмовила Гінзбура не видавати запис.

Через рік він перезаписав цю пісню з молодою англійкою Джейн Біркін. Пісня стала світовим хітом, а Біркін - зіркою. Лише майже через 20 років, в 1986 році, запис Гінзбура і Бардо побачив світ, однак тоді вже сексуальна свобода просунулась далеко уперед.

Тепер вже ні глядачі, ні критики, ні історики кіно не в змозі відокремити чарівність молодості і краси від власне акторського таланту і зрозуміти, зрештою: чи був він, цей талант?

Насправді, це, можливо, і не має значення. Як і Монро, вона залишається у нашій пам'яті, у першу чергу, завдяки чарівності молодості і краси. Останній раз Бріжит Бардо знялася в кіно 40 років тому на порозі остаточної втрати чарів молодості. На відміну від іншої своєї майже однолітки Катрін Деньов, вона не захотіла (чи забракло мужності?) перейти у інший кінематографічний вік, з'явитися на екрані літньою жінкою, продемонструвавши іншу, не залежну від молодості, привабливість.

Одержимість чи безумство?

Копирайт изображения EPA

Але на відміну від кінозірок-самітниць довоєнної пори - Грети Гарбо або Марлен Дітріх, вона не зникла з життя. Протягом усіх цих сорока років вона продовжує бути невичерпним джерелом світської хроніки і скандалів - однак, не стільки любовно-матримоніальних, як це властиво зіркам, скільки пов'язаних з політичною та екологічною активністю.

Захист тварин став для неї пристрастю, що межує з одержимістю. Іноді, втім, здається, що цю межу вона давно вже перейшла. Разом з межею розумного. Ну чого варті, скажімо, такі її скандальні дії як кастрація сусідського осла, якого жінка запідозрила в сексуальних домаганнях до її власного коня? Або відкритий лист голові КНР Цзян Цземіню, в якому вона звинувачувала китайців в "знущаннях над ведмедями і вбивстві останніх в світі тигрів і носорогів для створення афродизіаків"? Або оголошений намір попросити російське громадянство, якщо в Ліонському зоопарку присплять двох хворих на туберкульоз слонів?

Ультраправий парадокс

Проте, лише захистом тварин громадянська позиція Бріжит Бардо не обмежується. З не меншою пристрасністю та з не меншою переконливістю висловлюється вона й на політичні теми. Але якщо, зазвичай, захисники природи, тварин, прихильники зеленого руху стоять на лівих політичних позиціях, то Бардо і тут - втілення парадоксу. Її симпатії - на боці ультраправих.

Її чоловік Бернар д'Ормаль - колишній радник Національного фронту Франції, партії з радикально правими позиціями. Тоді ж, коли партію очолював батько нинішнього лідера - Жан-Марі Ле Пен, вона вважалася відверто неонацистської. Анітрохи не соромлячись, Бріжит Бардо негативно висловлюється на адресу і мусульман, і гомосексуалістів, і сучасного мистецтв, яке вона може назвати "лайном", і сучасних французьких політиків. Сама ж у власних очах вона виглядає не інакше, як герої колишніх поколінь, які "віддавали життя за боротьбу із загарбниками".

Подібна відвертість не раз приводила Бардо в суд - за різними звинуваченнями в расової, національної та сексуальної нетерпимості. Їй довелося виплатити в загальній складності десятки тисяч франків і євро штрафів.

Копирайт изображения BBC World Service

І в 80

80 років - вік підсумків. Що ж за кінцевим рахунком це за феномен такий - Бріжит Бардо? Чи нам як і раніше зачаровуватися магічною зоряною сексуальністю її молодості або ж жахатися від недоладності та дикості її поведінки та висловлювань у похилому віку?

"Бардо є Бардо, - каже її біограф Марі-Домінік Лелевр, - Визначенню вона не підлягає. Багато в чому вона й донині залишається безтурботною егоцентричною дитиною".