Ціна життя: чи варто платити викуп за заручників?

P 2003 року у Сахарі були захоплені заручниками щонайменше 68 громадян західних країн Копирайт изображения Thinkstock
Image caption З 2003 року у Сахарі були захоплені заручниками щонайменше 68 громадян західних країн

Вчинені ісламістами вбивства американського журналіста, британських працівників благодійної організації у Сирії та французького туриста в Алжирі привернули увагу західного суспільства до проблеми викупу заручників.

Питання стоїть так: чи варто платити викуп, щоб врятувати життя викраденої людини, або ж такі виплати є фінансуванням тероризму і заохочують нові викрадення?

У травні 2009 року група джихадистів, які організували табір у глибині пустелі Сахара, готувалась до показової розправи над британським заручником Едвіном Дайером.

Його викрали за чотири місяці до цього разом з трьома іншими європейцями, які поверталися з традиційного фестивалю музики туарегів, що проходив на кордоні Нігеру та Малі.

Одного разу зранку Едвіна Дайера вивели з намету та повідомили йому, що він буде вбитий.

Разом з ним у полоні цього угрупування, яке називає себе "Аль-Каїда в ісламському Магрибі", були швейцарська сімейна пара Габріела і Вернер Грейнери, а також 76-річна Маріанн Петцольд, пенсіонерка з Німеччини.

Усіх їх захопили кочівники-туареги, котрі кілька днів потому продали заручників джихадистам "Аль-Каїди".

Згодом Маріанн Петцольд дізналась, що як тільки від її викрадачів були отримані вимоги щодо викупу, німецька влада встановила з ними канал зв'язку. Які перемовини велись по цим каналам, залишається таємницею.

"Консульські видатки"

Експерти з безпеки вважають, що за Маріанн Петцольд виплатили викуп, хоча влада Німеччини ніколи не розповідала деталі тієї операції. Тим не менше, після трьох місяців з початку переговорів німецьку пенсіонерку та Габріелу Грейнер звільнили. Через два місяці викрадачі відпустили і Вернера Грейнера.

Уряд Швейцарії також не зізнавався у тому, що за звільнення заручників у Сахарі був сплачений викуп. Влада стверджувала, що у ситуацію втрутився президент Малі Амаду Тумані Туре, який і зміг домогтися позитивного рішення.

Копирайт изображения EPA
Image caption У вересні Туреччина домоглася звільнення 49 заручників, яких захопила "Ісламська держава"

Однак протоколи одного з закритих засідань уряду Швейцарії свідчать, що міністри схвалили виплату трьох мільйонів швейцарських франків за звільнення двох швейцарців, захоплених у Малі.

Ця виплата була проведена у бюджеті по категорії "дипломатичних та консульських видатків".

Кому саме були сплачені ці три мільйони до цього часу залишається невідомим, але у протоколі міститься вимога щодо надання документального підтвердження передачі грошей.

Документ, який міг би пролити світло на те, що сталося, до цього часу залишається засекреченим.

Безкомпромісна позиція

Деякі країни не хочуть афішувати перемовини про викуп тому, що резолюція Ради безпеки ООН за номером 1904 забороняє будь-які виплати терористичним угрупуванням та організаціям, включно з викупом заручників.

Щонайменше дві країни - Британія та Сполучені Штати - суворо дотримуються цих вимог.

У вересні британський прем'єр-міністр Девід Кемерон, пояснюючи ситуацію з захопленим у Сирії британським заручником, знову підтвердив незмінність позиції свого уряду.

"Ми не платимо викуп терористам, які викрадають наших громадян. Ми знаємо, що терористи отримують десятки мільйонів доларів за рахунок таких виплат, які вони витрачають на озброєння чи інші викрадення і терористичні акти, у тому числі й в нашій країні", - сказав прем'єр Великобританії.

Саме ця політика вирішила долю Едвіна Дайера. Спочатку його викрадачі вимагали 10 мільйонів доларів, потім цю суму зменшили до 6 мільйонів. Після цього "Аль-Каїда" почала вимагати звільнення Абу Катади, радикального проповідника-ісламіста, якого у той час судили у Британії.

Копирайт изображения IntelCenter
Image caption Едвін Дайер був убитий після того, як британський уряд відмовився платити викуп

На всі ці вимоги британська сторона відповіла відмовою. За кілька місяців Едвін Дайер був убитий.

"Едвін не заслуговував на таку смерть. Йому просто не пощастило з громадянством. Якби він був німцем чи французом, він би вижив. Зрештою все звелося до питання грошей", - розповідає його молодший брат Ханс Дайер, що був представником сім'ї на переговорах з викрадачами.

З 2003 року щонайменше 68 громадян країн Заходу стали жертвами викрадачів у Сахарі. Більше половини цих випадків припадає на 2008-2012 роки.

За даними правозахисників, у цей період викрадачам було виплачено не менше 30 мільйонів доларів. У середньому за кожного західного заручника у цьому регіоні вимагають близько двох мільйонів доларів.

Частіше інших тут викрадають французів. Більшість з них в результатів звільнено. Один помер в полоні, двох убили, ще один до цього часу утримується.

За цей же час п'ятеро іспанців, четверо італійців, двоє канадців, двоє австрійців, двоє швейцарців та двоє німців були також захоплені викрадачами. З цих 17 людей один помер у полоні, а інших звільнили. Майже всі вони були або туристами, або працівниками благодійних організацій.

Звідки гроші?

Багато європейських країн заявляють, що ніколи не сплачують викуп. Але, як розповідає колишня посол Сполучених Штатів у Малі Вікі Хаддлстон, вони знаходять можливості передати гроші викрадачам через посередників.

"Виявляється, що гроші були сплачені. Але уряд каже - ми не платили. Хто ж тоді платив? Друзі? Або ж гроші надійшли викрадачам з якихось благодійних рахунків у Малі, а пізніше ці витрати були відшкодовані?", - запитує Вікі Хаддлстон. Такі питання частіше всього залишаються без відповіді.

Копирайт изображения AFP
Image caption Абдель Муссаб Абдельвадуд - лідер угрупування "Аль-Каїда в ісламському Магрибі"

У 2003 році уряд Німеччини направив у Малі співробітника міністерства зовнішніх справ для роботи з владою цієї країни щодо визволення німців, які стали заручниками, розповідає Хаддлстон. Вона жодного разу не бачила, як гроші переходили з рук у руки, але знає, що про посередників, які беруть участь у таких операціях, також дбають.

"Несподівано з'явилися чутки, що деякі з цих посередників розжилися дорогими машинами марки Land Rover. Можливо, це була оплата їх послуг", - припускає дипломат.

Коли такі виплати все-таки робляться, вони часто ставлять під загрозу зриву переговори про звільнення інших заручників, говорить Пітер Пхам, директор Африканського центру при Атлантичній раді, який консультує уряди країн Європи, Африки та Азії.

"З боку деяких держав це безвідповідальна політика. В очах терористів вона перетворює громадянина такої країни в доволі привабливу жертву", - вважає він.

З опублікованої Джуліаном Ассанжем у 2010 році телеграми, яку відправили з американського посольства в Малі, випливає, що "Аль-Каїда" через свого посередника Абдусалама Ассалата пропонувала місцевим злочинним угрупуванням купити у них в кінці 2008 року західних заручників по ціні в 36 доларів за кожного.

При цьому відзначалося, що самій "Аль-Каїді" американці як заручники не цікаві, адже влада США незмінно відмовляється сплачувати викуп.

Абу Зеід, один з лідерів угрупування "Аль-Каїда в ісламському Магрибі", був убитий у 2013 році в Малі під час перестрілки з французькими військовослужбовцями.

Новини на цю ж тему