Правозахисники - про "культ насильства" на Донбасі

Копирайт изображения AFP

У понеділок, 20 жовтня, міжнародна правозахисна організація Amnesty International оприлюднила звіт, у якому йдеться про факти безсудових вбивств і насильства, які вчиняли обидві сторони конфлікту на сході України.

ВВС Україна опитали українських правозахисників щодо ситуації з дотриманням прав людини на Донбасі.

Михайло Чаплига, представник Уповноваженої Верховної Ради з прав людини

Звернень щодо позасудових вбивств на Донбасі до офісу Уповноваженої Верховної Ради з прав людини не надходило. Тому такого фактажу наразі немає.

Втім є близько восьми-десяти звернень щодо протиправних дій осіб у камуфляжній формі, які представлялися тим чи іншим добровольчим батальйоном.

Такі звернення про вчинення насильства взяті на особистий контроль уповноваженою, і направлені в органи прокуратури для проведення всебічного розслідування.

Ми не вказуємо назви цих батальйонів, тому що достеменно невідомо, чи дійсно ті люди були їхніми представниками. Ми не хочемо звинуватити батальйони, які, можливо, не мають жодного стосунку до цих випадків.

У будь-якому разі, ми очікуємо, що прокуратура дасть відповідь щодо розслідувань цих справ. Поки що за нашими зверненнями нікого не притягнули до відповідальності - ще не проведено повного розслідування.

Також до нас надходять звернення і у штатному режимі, як це відбувалося і до початку Антитерористичної операції.

Єдине, що змінилася - форма звернень, адже в деяких містах не працює пошта, тому люди користуються "гарячою телефонною лінією". Такі звернення здебільшого стосуються виплат (наприклад, заробітної платні і соціальних виплат).

Загалом у багатьох випадках неможливо встановити, на кого саме скаржаться. Це просто емоційні звернення, у яких висловлюється невдоволення загальною ситуацією, а не конкретною особою.

Копирайт изображения AFP
Image caption Апокаліптичні пейзажі стали звичним явищем на Донбасі

З іншого боку, слід розуміти, що компетенція Уповноваженої з прав людини - взаємовідносини між громадянином та державою. А у зоні АТО є міста і регіони, які не контролюються українською владою. Тому там досить важко впливати на ситуацію.

Наприклад, надходять повідомлення про серйозні проблеми з колоніями та іншими місцями несвободи, які розташовані у зоні проведення Антитерористичної операції. Навіть якщо ми будемо щодня звертатися до Міністерства юстиції, ми розуміємо, що воно не може вплинути.

Щодо переговорів з сепаратистами. Ми не наділені такими повноваженнями. У нас було кілька контактів, коли виникала така потреба. Зокрема це трапилося під час історії з поверненням українських дітей. Було три випадки, коли українських дітей намагалися вивезти до РФ. Ми їх повертали.

Було ще кілька випадків, про які ми публічно не заявляли. Наприклад, українська влада намагалася евакуювати дітей із зони проведення АТО (тут в основному мова йде про сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування) у безпечні регіони.

Тоді з'явилося письмове розпорядження так званих "ДНР" і "ЛНР" щодо неможливості виїзду дітей на територію України. Були випадки, коли автобуси з дітьми вже їхали - їх зупиняли на блокпостах. А це трапилося, влітку під час спеки. Треба було терміново діяти. Ми провели певні переговори і вдалося домовитися про евакуацію дітей.

У нас досить тісні відносини з російськими правозахисниками. Є взаємодія з офісом Уповноваженої з прав людини у Російській Федерації Еллою Памфіловою. Звертались до неї, коли мова йшла про дітей, а також з питання Надії Савченко.

Сказати про велику результативність тут, напевно, було б перебільшенням, але у певних практичних питаннях можна говорити про ефективність. Хоча в цілому це не той рівень, який повинен бути.

Євген Захаров, директор Харківської правозахисної групи

Копирайт изображения UNIAN

Є багато повідомлень про порушення прав людини на територіях, які контролюються самопроголошеними республіками "ДНР" та "ЛНР". Там взагалі дуже важко говорити про якісь права людини, панує повний "безлад".

На цих територіях постійно трапляються страти без суду, насильницьке зникнення за політичними мотивами (і без таких мотивів), викрадення з метою отримання викупу, катування, утримання людей під вартою у жахливих умовах, пограбування квартир, офісів та банківських установ і т.д.

Ситуація абсолютно жахлива, існує культ насильства. Нічого такого, що могло б зупинити хвилю насильства, на жаль, немає. Намагаються якось впливати міжнародні організації, але до них не дуже прислухаються.

Все підживлюється воєнною ситуацією у регіоні, і кінця-краю цьому не видно. Люди зникають щоденно.

Правозахисники склали списки на 400 прізвищ зниклих, та на понад 200 вбитих людей у цьому регіоні, але вони, ймовірно, не повні. Проводити розслідування цих зникнень та вбивств там неможливо.

Це ж ставить під сумнів і можливість виконання закону про звільнення від відповідальності на Донбасі, яким передбачена відповідальність лише для тих, хто скоїв тяжкі і особливо тяжкі злочини насильницького характеру. Просто немає кому розслідувати, хто скоїв ці злочини.

Що стосується територій, які контролюються українськими силовиками, то, на превеликий жаль, деякі добровольчі загони діють подібним чином. Вони бачать, як ставляться до місцевих мешканців з того боку фронту, знаходять закатованих і розстріляних українських військових, вдаються до таких самих методів.

Не в таких масштабах - тут ми списки на сотні людей не напишемо, рахунок іде на одиниці чи десятки.

Але факти мають місце. Трапляються катування полонених, зафіксовані випадки, коли їх забивали до смерті. Є випадки мародерства і пограбування. Деякі бійці вважають, що якщо про людину відомо, що вона сепаратист, то можна пограбувати її будинок.

Відомо про випадки насильницького зникнення. Є імена зниклих, ми намагалися їх розшукати, але безрезультатно. Так само траплялися викрадення людей і утримання їх під вартою, іноді навіть з метою викупу.

Тобто, маємо дзеркальні дії до вчинків бойовиків "ДНР" і "ЛНР". Але є різниця.

По-перше, на території сепаратистів тих, кого взяли під варту, утримували у жахливих умовах. Дуже погано годували, не надавали медичної допомоги.

Деякі наші колеги були у батальйоні "Айдар" і засвідчили нормальні умови для полонених.

По-друге, на території, під контролем української армії, все таки є шанси домогтися звільнення захоплених. Тут керівництво правоохоронних органів вживає певних заходів.

Взагалі протягом останнього часу ситуація у багатьох загонах покращилася.

Звіт Amnesty International стосується головним чином батальйону "Айдар".

Це батальйон територіальної оборони, який входить у структуру Міністерства оборони.

Там ситуація найгірша з усіх частин. Хоча у порівнянні з "ДНР" і "ЛНР" у "Айдарі" все не так жахливо.

Що погано, так це вплив на керівництво цього батальйону, вони дуже мало кому підкоряються.

Що стосується інших батальйонів, до яких були аналогічні претензії - "Донбас", "Дніпро-1", "Шахтарськ" і "Азов" - вони перебувають у структурі МВС і тут ситуація покращилася.

У тому ж "Азові" сьогодні дуже висока дисципліна: тамтешній командир просто звільнив з батальйону тих, хто її порушував. А "Шахтарськ" просто розформували, певну частину людей звільнили і заборонили служити, решту перевели в інші батальйони.

Вада звіту Amnesty International у тому, що у ньому не проведено різницю між ситуацією в українських добровольчих батальйонах та структурах "ДНР"-"ЛНР". А різниця досить відчутна. Таке зрівняння зачепило багато людей в Україні.

Також слід мати на увазі, що під виглядом бійців "Айдару" злочини скоювали невідомі люди. Треба розслідувати кожен такий випадок. "Айдар" взагалі досить великий, і не можна ображати всіх його воїнів.

Загалом, на жаль, те що відбувається на Донбасі дуже знизило толерантність до насильства в українському суспільстві та серед бійців. Зараз у соцмережах можна побачити, як люди буквально оспівують смерть ворогів.

Для майбутнього країни і суспільства така жорстокість матиме негативні наслідки. Це проблема, треба спрямовувати зусилля на зменшення насильства.

Новини на цю ж тему