Кому дістанеться скіфське золото?

золото скіфів Копирайт изображения allardpiersonmuseum.nl

У середу в суді Амстердама починаються слухання у справі про предмети скіфської культури з музеїв Криму, за які сперечаються Україна і Росія.

У побуті колекцію називають "скіфським золотом", але більшу її частину складають керамічні та дерев'яні вироби.

На початку минулого року, до анексії Криму Росією, колекція з 584 експонатів (більше двох тисяч предметів) оціночною вартістю близько мільйона євро в рамках угоди про культурне співробітництво між Україною та Нідерландами була тимчасово надана археологічному музею Алларда Пірсона, що належить Університету Амстердама.

Виставка "Крим - золото і таємниці Чорного моря" відкрилася 7 лютого і завершилася 31 серпня.

9 вересня 19 експонатів з Музею історичних коштовностей Києво-Печерської лаври, зокрема знаменитий золотий шолом, золотий меч і піхви до нього, повернули.

Навколо більшої частини колекції, взятої з чотирьох кримських зібрань - Керченського історико-культурного заповідника, Бахчисарайського історико-культурного заповідника, севастопольського Національного заповідника "Херсонес Таврійський" та Центрального музею Тавриди в Сімферополі - виникла правова колізія.

З одного боку, у світовій практиці музейної справи важливе, якщо не ключове значення надається правам конкретних музеїв. З іншого боку, самі музеї з усіма експонатами належали Україні, а перехід Криму під російську юрисдикцію світове співтовариство, включно з Нідерландами, як відомо, вважає незаконним.

На початку липня міністерство культури Росії направило заявку на повернення колекції в кримські музеї. У серпні міністр культури України Євген Нищук зажадав, щоб "до того, як проясниться ситуація з Кримом, скіфське золото було передано на тимчасове зберігання до Києва".

20 серпня адміністрація Музею Алларда Пірсона випустила офіційний прес-реліз, в якому назвала ситуацію "складною і унікальною" і повідомила, що не вважає за можливе прийняти вимоги ані однієї, ані іншої сторони "до вердикту кваліфікованого судді".

"Передача об'єктів зацікавленій стороні майже однозначно призведе до судових претензій з іншого боку, що є значним ризиком для Музею Алларда Пірсона", - йшлося в документі.

"Незважаючи на велику юридичну експертизу, проведену музеєм за останні місяці, ми дійшли висновку, що не в змозі самостійно погодитися з однієї зі сторін. У разі будь-якого рішення одна зі сторін виявиться незадоволеною", - заявила директор музею Марлен Сміт.

"Історія дійсно складна. Звичайно, нічого подібного ми не очікували, адже виставка готувалася задовго до політичних змін в Україні. Звичайна практика в такому випадку - повернення експонатів таким же чином, яким вони і були надіслані, тобто централізовано через Київ", - сказав агентству ІТАР-ТАСС на умовах анонімності один зі співробітників музею.

У листопаді дирекція заявила, що зали необхідно звільнити для інших виставок, і перемістила експонати в запасник.

Представники кримських музеїв висловили незгоду, оскільки, згідно з міжнародною практикою, представники музею-власника мають брати участь у відкритті вітрин та упаковці експонатів.

"Офіційні запрошення - по одному на музей - були надіслані 20 листопада, тобто за чотири дні до запланованого вилучення предметів з вітрин. Якщо врахувати, що 22 і 23 листопада - вихідні дні, ми просто не мали можливості оформити документи для в'їзду в Нідерланди" , - заявила газеті "Известия" заступник директора Керченського історико-культурного заповідника Наталія Биковська.

Директор керченського музею, якому раніше належав найцінніший предмет колекції, золоте зображення "Змієногої богині", знайдене наприкінці XIX століття на місці, де в давнину була столиця Боспорського царства Пантікапей, Тетяна Умрихіна, висловила думку, що нідерландські колеги порушили контрактні умови і поставили під загрозу безпеку експонатів.

Прес-секретар Музею Алларда Пірсона Аша Лонге у відповідь запевнив, що колекція не покидала будівлі та її збереження гарантоване.

На першому засіданні суду розглянуть організаційні та процедурні питання. Скільки триватиме процес і коли можна очікувати рішення, поки невідомо.

Думки експертів

"Правова сторона питання однозначна: всі чотири контракти кримські музеї підписували безпосередньо з музеєм в Амстердамі, директор з директором. Для повернення колекції потрібна лише політична воля", - вважає Тетяна Умрихіна.

"Відмова у поверненні колекції - це порушення міжнародних норм. Вони зобов'язані повернути", - впевнена міністр культури Криму Аріна Новосельська.

Однак інші фахівці вважають ситуацію неоднозначною і не впевнені у перемозі російської сторони.

"Ці речі повинні повернутися до Криму, але я передбачаю великі складнощі юридичного характеру. У амстердамського музею є гарантії повернення не тільки перед музеями Криму, які тепер належать Росії, але і перед музейним фондом України. Це досить серйозно", - заявив спецпредставник президента РФ з міжнародного культурного співробітництва Михайло Швидкой.

"Колізія в тому, що з'явилися два власники - музеї і держава Україна. Юристи кажуть, що згідно з логікою і практикою культурного права, пріоритет в даному випадку у музеїв, а Україна як держава - власник другого рівня. Але в контрактах є формулювання, що експонати є національним надбанням України. І хоча це загальний пункт всіх міжнародних договорів, суті справи це не міняє", - визнає директор Центрального музею Тавриди Андрій Мальгін.

"Куди і як буде повертатися колекція - непроста проблема. За всією логікою вона повинна повернутися в музеї, які надали її. Але є багато юридичних нюансів. Такі речі вирішуються непросто", - говорить директор "Ермітажу" Михайло Піотровський.

На думку члена Громадської палати РФ Сергія Орджонікідзе, "тут відіграє роль не стільки міжнародне право, скільки приватне, і суперечка повинна вестися не між державами, а між юридичними особами".

Професор кафедри міжнародного права МДІМВ Дмитро Лабін, навпаки, вважає пріоритетними права держави, а отже, все зводиться до питання, чий Крим.

Виступаючи в серпні в Криму на молодіжному форумі "Таврида", міністр культури Росії Володимир Мединський сказав, що "переговори йдуть на міжмузейному рівні, це справа прямих контактів музеїв".

Загалом, за оцінкою члена міжнародної спілки юристів Валерія Ваніна, російська влада прагне уникнути політизації проблеми і представити її як суперечку господарюючих суб'єктів.

Міжнародне право не містить прямої вказівки, як чинити в подібному випадку. Конвенції про захист культурних цінностей 1954-го, 1970-го і 1995-го років регулюють порядок повернення предметів, викрадених з музеїв або захоплених під час військових дій.

Найвідоміші суперечки про реституцію

Фризи Парфенона

12 фрагментів фронтонів Парфенона і каріатиду з портика храму Ерехтейона вивіз тодішній посол Великої Британії в Оттоманській Порті граф Елджин, і в 1816 році їх придбав Британський музей.

Турки, які не цінували античної спадщини, влаштували в Парфеноні пороховий склад. Після вибуху, що стався через недогляд, шедеври валялися без нагляду в траві, на якій паслися кози.

У 1982 році міністерство культури Греції направило уряду Британії офіційний запит повернути "мармури Елджина" як творіння генія грецького народу і предмет національної гордості.

Поки колекція залишається на колишньому місці. Лондон посилається на право давності, на те, що Елджин отримав її від тодішніх законних власників і фактично врятував від знищення шедеври загальносвітового значення.

У квітні 2007 року Британський музей запропонував відправити скульптури в Грецію для тимчасової виставки під гарантію повернення. Грецький уряд відповів відмовою.

Бібліотека Шнеєрсона

Давньоєврейські книги і документи загальним обсягом близько 25 тисяч сторінок, які збирали з кінця XVIII століття і які належали засновнику хасидизму любавицькому ребе Йосипу Шнеєрсону, захопили нацисти на території Польщі, а після війни вони опинилися в СРСР.

У 1992 році в Росії ухвалили кілька судових рішень про повернення бібліотеки Шнеєрсона релігійному руху "Хабад", який базується в США. Однак потім Вищий арбітражний суд скасував постанови попередніх інстанцій.

У 2010 році суд Вашингтона ухвалив, що російська сторона повинна передати книги американським хасидам. У 2013 році той самий суд виніс вердикт, згідно з яким уряд РФ повинен щодня виплачувати хасидам 50 тисяч доларів, поки не передасть бібліотеку.

Представники "Хабад" заявили, що не будуть наполягати на виплаті штрафу і розраховують на продовження переговорів.

Колекція музею імені Пушкіна

55 полотен французьких художників з московського Музею імені Пушкіна експонувалися на тимчасовій виставці в Мартіньї, Швейцарія.

15 листопада 2005 вони були арештовані місцевим судом на забезпечення позову до Росії на 1,4 мільярда доларів, пред'явленого швейцарською компанією Noga і її власником Нассімом Гаоном.

Позивачі домагалися відшкодування збитку в результаті розриву російською стороною в 1993 році контракту на постачання продовольства.

Арешт зняли через кілька днів після втручання уряду Швейцарії, картини повернулися до Москви.

Копирайт изображения Getty

Бюст Нефертіті

Статуетку, що вважається найзначнішим твором давньоєгипетського мистецтва після золотої маски Тутанхамона, знайшов німецький археолог Людвіг Борхардт під час розкопок в Ель-Амарні в 1912 році, і відтоді вона перебуває в берлінському музеї Пергамон.

З 1930 року Єгипет домагається повернення бюста, стверджуючи, що документи на його вивезення були оформлені неправильно. Німецька сторона відкидає ці вимоги.

Хетський сфінкс

Статуетка сфінкса віком не менше трьох тисяч років є найзначнішим твором, які дійшли до нас з культури хеттів, зниклого народу, який колись створив на території сучасної Туреччини могутнє царство, що було суперником Давнього Єгипту.

Сфінкса знайшла на розкопках в районі Богазкале в 1915 році німецька археологічна експедиція, і з 1934 року він перебував у музеї Пергамон.

Туреччина вела переговори про його повернення з 1938 року.

У червні 2011 року, після того, як Анкара погрожувала позбавити німецьких археологів права вести на своїй території подальші розкопки, статуетку передали Туреччині.

"Атлет з Фано"

Статую, автором якої вважають грецького скульптора Лісіппа (IV ст. до н. е.), знайшли італійські рибалки біля берегів Адріатики 1964 року. Згодом, за не до кінця з'ясованих обставин, вона опинилася у США.

У 1977 році лос-анджелеський музей Гетті придбав її у торговця антикваріатом за 3 мільйони доларів.

Суперечка про приналежність статуї йде з 1980-х років. У 2010 році суд італійського міста Пезаро у своєму рішенні зажадав від музею Гетті повернути її, однак музей вважає покупку законною.

Венера Кіренська

Статуя, яку знайшли італійські археологи при розкопках грецької колонії Кірена в Лівії в 1913 році, багато років експонували в Римському національному музеї.

У 2002 році уклали міждержавну угоду про її повернення до Лівії.

Громадський рух "Наша Італія", що бореться за збереження історичних та культурних цінностей, оскаржив угоду в італійському суді на тій підставі, що в 1913 році Лівія була італійською колонією. Розгляд продовжувався п'ять років і закінчився 2008 року передачею статуї Лівії.

Новини на цю ж тему