Бійці про вихід з Дебальцевого: "Цю дорогу я ніколи не забуду"

Дебальцеве Копирайт изображения AFP

У п’ятницю, 20 лютого, в прес-центрі АТО оголосили про завершення передислокації основних сил з-під Дебальцевого.

Президент Петро Порошенко назвав це "важкою, але гідною операцією".

Військовослужбовці різних підрозділів розповіли ВВС Україна свої історії про вихід з оточення.

"Як другий раз на світ народився"

Позивний "Каспер", боєць артрозвідки 25-го батальйону територіальної оборони "Київська Русь"

В АТО потрапив 3 жовтня. Потім у нас була ротація, і з 27 січня ми потрапили у Дебальцеве. Біля депо у нас був спостережний пункт. Служив в артрозвідці. Під час обстрілів всі ховаються, а нам треба лізти нагору і дивитися, звідки стріляють, щоб гасити їхні позиції.

Режим тиші? Що таке було? По нас стріляли без перерви, цілими днями. Ввечері починали летіти "Гради" і "Урагани", важка артилерія, "Тюльпани". Перерва було десь з другої ночі до четвертої ранку. Це коли просто мінометний обстріл був. Так "тихенько" було.

Виходили з Дебальцевого 18 лютого. Як це було, розповідати не хочу. 18 у мене день народження, і я вийшов з Дебальцевого. Як другий раз на світ народився. Цю дорогу я ніколи не забуду. Дуже багато наших хлопців там залишилось.

Копирайт изображения Getty

В дорозі нас крили мінами, на фугасах підривалися. Ми їхали на "уазі", в якому нас там було спочатку 4 людини. Потім ми підібрали сімох дуже важкопоранених хлопців з Нацгвардії. Далі я не хочу розповідати. Там був жах. Вийшли ми в Світлодарськ.

"Після Дебальцевого Артемівськ здався казкою"

Роман Матвейчук, боєць зведеного загону міліції Чернігівщини

Ми стояли в Чернухіному поблизу Дебальцевого. Нас непогано забезпечували і зброєю, і продуктами харчування. Після початку режиму припинення вогню був період кілька годин тиші. Потім стріляти стали більше. Стріляли з важкого озброєння, установки залпового вогню, артилерії.

Наскільки організованим був вихід з Дебальцевого, складно сказати. Ніхто поодинці не виходив, йшли колоною. Виходили разом з військовими. Ми в плані несення служби дуже щільно контактували з військовими, які дислокувалися теж в Чорнухиному. Тому ми орієнтувалися на них.

Відійшли в Артемівськ. Після того, де ми були, ми потрапили практично в казку. Тиша, комфорт, спокій, порядок. Хочемо додому.

"Таке враження, що жодного плану не було"

Володимир Назаренко 25-го батальйону територіальної оборони "Київська Русь"

Наш підрозділ стояв на заході Дебальцевого поблизу Комуни. Таке враження, що ніякого плану виходу з Дебальцевого не було. Все було на ініціативі командирів 128-ї бригади і 25-го батальйону. Вони прийняли на себе відповідальність. Їм ми завдячуємо тому, що вийшли і вижили.

Копирайт изображения AFP
Image caption На залізничному вокзалі у Києві бійців батальйону "Київська Русь" зустрічали кілька сотень людей. З квітами, цукерками і жовто-блакитними прапорами

Йшли через чисте поле. В групі, в якій я відходив, було близько 250 людей. Уявіть собі, по полю, яке контролюють бойовики, йде така велика група. Дивом не було жертв. Потім ми розділялись на менші групи. Втратили багато техніки.

Вихід тривав близько 10 годин. Дійшли до Луганського. Населення ставиться до нас нормально. По дорозі зустріли місцевого чоловіка з підконтрольного сепаратистам села, і він нам сказав, що в нього в хатині лежить поранений боєць, якому він допоміг і попросив його забрати. Навіть на підконтрольним бойовикам територіям є українці, які нам допомагають.

"Підрозділи виходили кожен як міг"

Едуард Альохін, командир зведеного загону міліції Чернігівщини

В Чернухіному ми чергували на блокпостах, фактично виконували функції піхотного підрозділу. Після початку режиму припинення вогню інтенсивність ведення бойових дій збільшилася. Вона не стала меншою. Там день на день не схожий. Були дні, коли обстріли велися цілодобово.

Копирайт изображения Alehin
Image caption Бійці загону Едуарда Альохіна зараз в Артемівську. Вони кажуть, що дуже хочуть додому

Наказ про відхід я отримав від свого керівництва, в безпосередньому підпорядкуванні у якого ми перебували. Ми зібрали техніку, озброєння, щоб не залишати його в робочому стані, і виходили.

Говорити про те, що все було чітко організовано на 100%, я б не став. Ми йшли невеликими підрозділами самостійно. Наш підрозділ невеликий, ми йшли останніми - в цьому була необхідність. Проривалися різними групами, тому що, на жаль, чіткого, організованого виходу, точніше - прориву - його не було. Підрозділи виходили кожен як міг.

В Артемівськ наші дії координував представник МВС, який перебуває тут же в зоні АТО. Нам дали нове місце призначення тут, в Артемівську. Дали нам кілька днів, щоб ми прийшли до тями.

Виходили під обстрілами

Сергій, перша рота 25-го батальйону територіальної оборони "Київська Русь"

Копирайт изображения AFP
Image caption Бійці кажуть, що з Дебальцевого виходили під обстрілами

В Дебальцевому ми стояли на виїзді біля стели. Були спочатку в одному оточенні під Рідкодубом, а потім потрапили в інше оточення вже в Дебальцевому.

Нам в усьому допомагали волонтери. Держава дала нам форму, автомат і трохи патронів, все решта дали волонтери.

Таке враження, що деякі бійці були непідготовлені зовсім, що їх лише призвали і на третій день вже відправили в бій. Я бачив, як в Дебальцевому бойовики-чеченці через все місто гнали кілька сотень наших з Нацгвардії. Ті не могли чинити спротиву. Підготовки ніякої. Зупинили їх лише змогли підготовлені бійці.

Виходили з міста під обстрілами. Їхали і пішки йшли. Ми вийшли через Миронівське в Артемівськ. Це було м'ясо. Багато людей загинули.

Копирайт изображения AFP
Image caption У четвер у ввечері до Києва прибули бійці 25-го батальйону, який вийшов з оточення під Дебальцевим. З криками "Слава героям" їх зустрічали на залізничному вокзалі кілька сотень людей. Деякі бійці виглядали розгубленими. У багатьох на очах були сльози. Їх обіймали, цілували, тисли руки, дарували цукерки і квіти незнайомі люди

З бійцями спілкувалися Діана Куришко та Олена Сидоренко

Новини на цю ж тему