http://www.bbc.com/ukrainian/

Українська музика під ярликом російської

Впродовж останнього десятиліття на Заході дедалі більшої популярності набирає так звана "world music", або ж "музика світу".

У кожному великому музичному магазині Європи можна знайти секцію "музики світу".

Різні торгівельні мережі класифікують їх по-різному, найчастіше - за дуже широко визначеними регіонами, як-от Азія, Африка, Південна Америка.

На одній з центральних площ Лондона - Пікаділлі Серкус - можна знайти магазини відразу трьох великих мереж торгівлі музикою, одна з яких - відома багатьом меломанам HMV, добре знана за платівками з малюнками собаки, грамофона і написом "His Master's Voice".

Диски всіх виконавців з території колишнього Радянського Союзу мають кожен окрему табличку, на якій вказано, що це - музика... з Росії.

Що не знають - те не купуватимуть

На моє запитання - чому, скажімо, узбецька співачка Севара Назахан подана як представниця російської музики співробітник магазину пояснив, що справа у нестачі місця на табличках та поганому знайомстві багатьох британців з новітньою політичною географією.

Мовляв, Росію знають, а більшість інших країн - ні.

А що не знають - те не купуватимуть.

Я запитав керівника управління преси та громадських зв’язків мережі магазинів HMV Дженнаро Касталдо, чи згоден він з цією точкою зору?

«Часом людям доводиться говорити у дуже загальних рисах про те, яку музику вони можуть знайти.

У нас немає місця в магазинах для дисків всіх колишніх республік Радянського Союзу.

Звичайно, ми чудово розуміємо, що Росія та Україна - абсолютно різні держави, і їх треба і розглядати окремо.

Втім, я думаю, що ми часом потрапляємо до відомої пастки, думаючи так, наче Росія та колишні радянські республіки - це одне і те саме.

Я розумію, що це не так. Однак іноді у магазинах цим всім опікуються 18-20-річні співробітники.

Звичайно, ми чудово знаємо, що це - дві різні держави.

Якби в магазині було більше місця - ми б із задоволенням надали їм власні секції».

Головний редактор журналу, присвяченого музиці світу, - "СонґЛайнз", - Саймон Броґтон, називає такий підхід і невірним, і невиправданим комерційно.

До того ж, за словами Саймона Броґтона, хто-хто, а поціновувачі "музики світу" переважно знають, про які країни мова.

«Мені це видається божевіллям - що більш як через десятиліття після зникнення Радянського Союзу є такі вияви стилю мислення часів холодної війни.

Чому такі країни, як Вірменія, Узбекістан, Грузія, Україна, повинні сприйматись як частини Росії?

Я не вважаю, що люди такі недолугі, що не можуть ідентифікувати ці окремі місця.

До того ж, - чому позначати цю музику як російську, якщо вона лунає зовсім інакше?

На мою думку, вірменька, грузинська, узбецька музика - набагато екзотичніша, набагато привабливіша для багато кого на Заході, ніж російська музика.

Тож насправді, певно, було б набагато краще називати її, скажімо, узбецькою, або бодай - центральноазійською музикою, і людям було б легше її знайти».

"Українці" з Росії?

Поміж позначених як музика з Росії, був і диск досить відомої британсько-української групи "The Ukrainians" – «Українці».

До складу "The Ukrainians" входять британці, дехто з них - українського походження.

Учасник групи Лен Ліґґінс, здивований твердженням про "російськість" музики своєї групи.

А як би він визначив її приналежність?

"The Ukrainians" - це гібрид українських та британських впливів.

У групі є музики українського і британського походження.

Музикою дитинства і молодості учасників групи була українська народна музика і західна рок-музика.

Тож те, що ми граємо, - це суміш цих двох явищ.

Звичайно, ми не можемо сказати, що "The Ukrainians" - це суто українська група. Це - суміш. Навіть якщо ми і використовуємо українську мову.

Але і наша група, і наша музика - аж ніяк не російські».