BBCUkrainian.com
Російська
Румунська
Інші мови
 
Останнє поновлення: неділя, 29 жовтня 2006 p., 14:25 GMT 17:25 за Києвом
 
Перешліть цю сторінку другові Версія для друку
Кінематографіст Олесь Санін - гість інтерактивної програми Бі-Бі-Сі
 
Олесь Санін
Олесь Санін
В інтерактивній програмі Бі-Бі-Сі у п'ятницю мова йшла про сучасний стан українського кіно та його перспективи.

Гість нашої київської студії - кінематографіст Олесь Санін.

У біографії лауреата українських і міжнародних фестивaлів Саніна - продюсування понад 50 телевізійних проектів. Він оператор трьох документальних стрічок, а як режисер поставив кілька документальних та ігрових короткометражних фільмів. Проте найбільше Олесь Санін відомий своїм фільмом "Мамай". Цю його роботу в 2003 році Україна висунула на здобуття премії Американської кіноакадемії "Оскар".

З Олесем Саніним розмовляла Ольга Бетко.

Бі-Бі-Сі: Кінорежисер, оператор, актор, постановник музичних вистав та опер, та ще й скульптор, і музикант, який продовжує родинні традиції... Як Вам вдається знайти часна все?

О. Санін: Час для того, чим живе душа, чи радше, де живе душа, знаходиться, тому що твоє життя справжнє - це те, про що ти думаєш. Іноді лише з ким ти спілкуєшся, що ти робиш у публічному житті. Для мене ці речі абсолютно неспоріднені, різні. Основне моє життя - це те, що зв"язане можливо з музикою, з давньою традицією кобзарською, а кіно - це те, чим я заробляю на хліб, але в будь-якому випадку там величезна частина мого життя, мого серця. Але, якби мене хтось запитав, чи зміг би я прожити без кіно, я думаю, що зміг би.

Бі-Бі-Сі: Чи є сюрпризом для Вас те, що дехто Вас називає "українським Нікітою Міхалковим"?

О. Санін: Мені б подобалось порівняння і з якимись іншими режисерами. Можливо, ми з Міхалковим схожі своєю марнославністю, але ця риса в собі мені зовсім не подобається. Тим не менше я бачу по своїм колегам, що це одна з дуже важливих частин професії, а саме вміння любити мистецтво в собі і вміння любити режисера в собі, як самого себе. Це, звичайно, я жартую. Але ще однією спільною рисою з Міхалковим є те, що я здоровий, люблю здоровий спосіб життя. Декотрі люди іноді не розуміють мої жарти. Але Міхалков тримає таку досить важливу державницьку позицію щодо царювання на російському олімпі кіно, а я відстоюю державницькі інтереси України як частину моєї душі, і можливо тому нас порівнюють. Тим не менше я сподіваюсь, що я таки на нього не схожий.

Слухач (Тетяна Селезньова з Радіо ЕРА): Як Ви думаєте, наскільки важливим для України є фестиваль "Молодість"? І, на Вашу думку, чи щось зміниться після Андрія Халпахчі, яким він буде, і чи буде взагалі?

О. Санін: Мій перший приз за мій перший професійний, але студентський, фільм, я отримав на фестивалі "Молодість", спеціальний приз жюрі за дебют в кіно за "Матінку Надію". Цей фестиваль дає змогу режисерам відчути подих залу, потрібність того, що ти робиш якійсь частині глядачів. Це величезна споглядальна практика зрозуміти, чим займаються твої колеги з інших країн. Це можливість порівняти себе з іншими, і це єдиний такий форум в Україні, і саме тому він потрібен. Без цього не може розвиватись кіно індустрія, бізнес, мистецтво. З іншого боку це єдиний міжнародний форум, на якому Україна представляє себе для світової громадськості, принаймні для кінематографічної частини. Кінемотографісти у всьому світі є таким собі рупором, носієм ідей, обличчям нації. Дивлячись фільми, ми уявляємо як і чим живуть люди. І у всьому світі по українських фільмах уявляють і українців. І хочу сказати, що деякі наші державні мужі не розуміють важливості проведення цього фестивалю, або ця вся нещодавня довкола фестивалю історія є провокативною, спрямованою на приниження гідності України як держави і знищення її авторитету, принаймні на кінематографічному рівні. Я не бачу інших причин, чому це відбувається, що не виконуються рішення і робота почесного президента фестивалю, тобто президента держави. Але зрозуміло одне, цей фестиваль відіграв і відіграє бодай якусь роль в житті кожного українського кінематографіста.

Бі-Бі-Сі: Ви збираєтесь долучитись до того, щоб цей фестиваль жив і далі?

О. Санін: Навіть цим, що я про це зараз говорю, я вже трохи впливаю. Але крім цього я зустрічався з людьми, від яких залежить доля цього фестивалю. Я і мої колеги розмовляли з Андрієм Халпахчі, і казали, аби він не робив таких кроків, але з іншого боку він надзвичайно втомився боротись з млинами. Але головна проблема навіть не в грошах. Потрібна увага. І, я думаю, що навіть Андрій Халпахчі як важливий громадський діяч хотів показати своїми кроками світові, що не можна бути байдужими до долі сотень тисяч людей, які намагаються створити позитивний образ країни, і не можна так нехтуючи ставитись до кіно як мистецтва. І я допомагаю Андрієві. Проблема в тому, що не хотілось, щоб цей фестиваль става приватним, хотілось би, щоб він залишався якимсь кінематографічним форумом, до якого причетна всіма можливими засобами держава, тому що це доказ державної уваги до цієї сфери. А те, що зараз відбувається - це, щоб нікого не образити - просто "плюнули в очі" людям, які все життя поклали на серйозну справу. Якщо вони цього не цінять, якщо вони не розуміють, то звичайно треба щось робити, змінювати, і я думаю, що це також було криком Андрія Халпахчі, аби бути почутим.

Бі-Бі-Сі: Зитання від Сергія Тахтая з Боярки: Чому Ваш фільм "Мамай" ніде не можна побачити?

О. Санін: Це нелише питання про "Мамая". Взагалі ніякі українські фільми не можна ніде побачити. Для цього є дві причини: по-перше, власником фільму є міністерство культури, а там навіть немає, так би мовити, органу, який би займався промоуцією, розкруткою тих фільмфв, власниками яких вони є. По великому рахунку вони і не повинні цього робити, це повинні робити дистриб"ютори і мережі кінотеатрів, які б хотіли на цьому заробити. В мене прпозиції до співпраці, але поки що вони на якісний рівень вийти не можуть, тому що українські прокатні кінотеатри показують більше як правило закордонних фільмів, зокрема американських, і все більше і більше фільмів виробництва Росії. Українські фільми туди не потрапляють через в"ялість пропаганди роботи, тому для міністерства культури, яке фінансує фільми, кінопрокат не існує. Власники кінотеатрів в жорсткій залежності від кінопрокатників Сполучених Штатів, з якими в них домовленості і вони створюють найкращі умови для їх стрічок.

Бі-Бі-Сі: Які зараз тоді шанси в українського кіно?

О. Санін: Я думаю зараз дуже важливо відкривати наші горизонти і співпрацювати з іншими державами, входити в так звані ко-продукції. Тоді деякі мої картини потраплять на українські екрани через американських чи інших дистриб"ютерів. Це єдине, що я можу собі дозволити, або я приречений знімати "артхауське" або авторське кіно, як "Мамай", отримувати на це державні субсидії і чекати довгі роки і потім відповідати на запитання глядачів, де можна все ж таки подивитись Ваш фільм. Можна подивитись на фестивалі "Молодість".

Бі-Бі-Сі: Над чим Ви зараз працюєте?

О. Санін: Я працюю зараз над проектом "Кобзарі" але він великий, дорогий, складний в організації, найкоштовніший в історії українського кінематографу, і тому з ним такі складнощі. Але я взагалі не хочу говорити про цей проект і розповідати про його фінансування. Це є однією з умов однієї зі сторін фінансування. Вони не хочуть, що б я будь-де розповсюджувався з приводу фільму "Кобзарі". Мені дуже хочеться, але попередження в мене саме таке. Я прцюю і над іншими проектами. Наступного тижня я розпочинаю зйомки як ко-продюсер, я буду другим режисером у співавторстві з дуже відомим американським документалістом Марком Харрісом. Ми зараз з ним знімаємо в Україні фільм про історію України 30х років, про голодомор. Цей фільм буде мати міжнародний прокат. Ми лише розпочинаємо зйомки, а він уже проданий для 16 телевізійних станцій. Всі просто вірять в обдарування Марка Харріса. І я також зараз працюю на д цікавим проектом про хліб. Про святість хліба та непереборне бажання господарів мати завжди хліб на столі. І про і сторію України, коли цього хліба не було.

Бі-Бі-Сі: Чи вважаєте Ви, що творчий успіх безпосередньо залежить від фінансів?

О. Санін: Кожна ідея фільму передбачає ту чи іншу кількість грошей для промоуції, для прокату, для залучення тих чи інших акторів. Є проекти, які потребують дуже великих капіталовкладень і вони мають надію потрапити в міжнародний прокат, і звичайно це є дуже дорогим задоволенням. А можна робити і так як я: мати камеру в машині, знімати, а потім монтууати буквально на колінах на комп"ютері. Я таким чмином тренуюсь, знімаю музичні відео, рекламу і так далі. Окрім заробляння грошей, я тренуюсь і це моя робота, моя професія. І для кожної ідеї не завжди потрібні великі кошти. Я д еякі свої картини реально знімав за малюсінькі гроші - декілька сотень гривень обходилось кіно. У свій час навіть зняв фільм мобільним телефоном. В той таки час я активно працюю з інтернетом, з новітніми цифровими технологіями. До речі, я не знаю, як буде виглядати кіноперегляд через 20 років, але не думаю, що він залишиться в тому ж вигляді, що і зараз. І будуть залучатись новітні технології, можливо з"явиться мультикамерність. Все змінюватиметься.

Бі-Бі-Сі: А взагалі не страшно знімати коштовні фільми? Адже, знявши малобюджетний фільм втрати не так відчутні, але для коштовних фільмів ті, хто платять, то й музику вони замовляють, чи не так?

О. Санін: Так, це єдина складність, яка є для мене. Складність - це пошук дотичності, порозуміння у виробництві таких проектів. Наприклад, в деяких випадках мене запрошували знімати дуже коштовні проекти, але для мене компроміс моєї творчої діяльності та побажання так званого замовника не сходились.

 
 
Читайте також
 
 
Перешліть цю сторінку другові Версія для друку
 
  RSS News Feeds
 
BBC Copyright Logo ^^ На початок сторінки
 
  Головна сторінка| Україна| Бізнес | Світ| Культура i cуспільство| Преса|Докладно| Фотогалереї| Learning English| Погода|Форум
 
  BBC News >> | BBC Sport >> | BBC Weather >> | BBC World Service >> | BBC Languages >>
 
 Технічна допомога|Зв’язок з нами |Про нас|Новини е-поштою|Права та застереження