BBCUkrainian.com
Російська
Румунська
Інші мови
 
Останнє поновлення: вівторок, 13 травня 2008 p., 18:06 GMT 20:06 за Києвом
 
Перешліть цю сторінку другові   Версія для друку
Пересопницьке Євангеліє - в Лондоні
 

 
 
Факсиміле Пересопницького євангелія. Фото надане прес-службою Британської бібліотеки
Факсиміле Пересопницького євангелія. Фото надане прес-службою Британської бібліотеки
Факсимільне видання Пересопницького євангелія - першого відомого перекладу Святого письма живою українською мовою - отримала Британська бібліотека в Лондоні.

Пересопницьке євангеліє було написане в часи пошуку українців власної культурної, мовної та релігійної ідентичності. Під час урочистого передання цього вагомого фоліанту багато говорили про духовне відродження і роль у ньому цього Євангелія. Але воно так само є й надзвичайно важливою пам'яткою в історії української мови, та й в історії самої України.

Кожному своє

Всі присутні на церемонії були перейняті важливістю моменту. Хтось - як директор колекцій Британської бібліотеки Роналд Мілн - радів, що її колекція україністики та старовинних священних текстів поповнилася й шанованим у світі Пересопницьким євангелієм.

Хтось - як директор видавництва Адеф-Україна Ігор Шпак - пишався технічним досягненням у підготовці й публікації цього унікального видання і думав про нові можливості наукових досліджень - адже оригінал, створений між 1556 та 1561 роками на Волині, дуже крихкий, і доступ до нього обмежено.

Хтось - як архієпископ Васильківський Лука, представник митрополита київського і всієї України Володимира, - говорив про те, що нове видання Пересопницького євангелія покаже світу, як українці вперше почули Слово Боже рідною мовою.

А от посол України в Великій Британії Ігор Харченко згадав, як ще школярем дізнався про існування самої Британської бібліотеки: саме в ній за книжками сидів Владімір Ленін. Пан посол порадів, що нарешті особисто завітав до Британської бібліотеки, та ще й у справі, від якої товариш Ленін перевернувся б у Мавзолеї.

Нове слово

До того, як було написано Пересопницьке євангеліє, на території сучасної України Біблія писалася й читалася старослов'янською, або ж староболгарською, мовою, якою її переклали святі Кирило і Мефодій.

Факсиміле Пересопницького євангелія. Фото надане прес-службою Британської бібліотеки
Українське духівництво брало активну участь у підготовці факсимільного видання

Написане в монастирі у Двірцях та Пересопниці Євангеліє вперше дало можливість розуміти Новий заповіт та слова Ісуса Христа на тогочасній українській мові. Перед перекладачами стояло нелегке завдання передати біблійний текст мовою, зрозумілою для пересічних парафіян. Академік Петро Толочко, який приїхав у Лондон на церемонію передачі фоліанта, переповів для Бі-Бі-Сі історію його створення.

Петро Толочко: "Два ченці Пересопницького монастиря, Михайло Саникський і Григорій Пересопницький, виконали цю величезну роботу з перекладу й переписування. І зрештою вони й зробили цю книгу, цілком оформивши її. Вони самі заявили, що роблять книжку для лєпшего вразумленія люду посполитого руського. Ці перекладачі справді орієнтувалися на своїх слухачів, не на якусь там літературну еліту, а на тих слухачів, які приходили до них, очевидно, до церкви. Вони начитували це Євангеліє, щоб люди навколо зрозуміли їх".

Мова для дослідників

Академік Толочко - так само, як і курс історії української мови, знайомий мені з університету - каже, що Пересопницьке євангеліє є мовною пам'яткою, дуже важливою для розуміння того, як тоді говорили українці. Зокрема, там зафіксовано так зване повноголосся. Деякі слова, які підбирали перекладачі, лунають незрозуміло для сучасного вуха, але і в цьому полягає цінність тексту.

Петро Толочко: "Скажімо, талан вони перекладали як пеньонз, або претор - це "двір" - вони в дужках писали "двор радецкий, або ратуша". Отакого багато вони зробили. І по ходу вони зберегли багато церковнослов'янізмів, які в українській мові - повноголосні слова. Холодний, здоровий, а не хладний і здравий, і так далі".

Від Мазепи до Кравчука

Пересопницьке євангеліє не вважається канонічним текстом. З того часу було здійснено багато повних перекладів Біблії на різні мови, якими послуговувалися на території сучасної України. Але воно є духовною святинею українського народу і до певної міри навіть символом державності.

Досі українці бачили Пересопницьке євангеліє заледве раз на п'ять років, коли новообраний президент складає на ньому присягу на вірність народу. Але ця історична пам'ятка побувала в руках іще одного українського діяча - гетьмана Івана Мазепи. Він передав її Переяславському собору на самому початку 18 століття.

Пізніше Євангеліє побувало в Полтавській семінарії, Києво-печерській лаврі і зрештою після війни потрапило в Національну наукову бібліотеку імені Вернадського. Саме звідти її привозили на інавгурацію Леоніда Кравчука, Леоніда Кучми та Віктора Ющенка.

Про цю історичну спадковість я запитала академіка Петра Толочка. Чи не вбачає він іронії в тому, що українські президенти, особливо перші два, присягалися на Євангелії Івана Мазепи, можливо, навіть не замислюючись про якісь історичні паралелі?

Петро Толочко посміявся і сказав: "Очевидно, можливо, вони цього й не знали, якщо їм ніхто не показав і не розказав. Але є явища, які потім уже стають над уподобаннями. (...) Як би ми не ставилися до Мазепи, ми мусимо визнавати цей факт і говорити про нього".

Ніже титли, ніже тії коми

Що ж собою являє факсимільне видання, видане за участі Православної церкви та приватних меценатів? Фактично це книга, яка відтворює кожну риску, кожну пляму на рукописному оригіналі. Виконавчий директор видавничого дому Адеф Україна Алла Істоміна каже, що відповідність книжки до оригіналу не обмежилася текстом.

"Ми намагалися максимально відтворити, передати подібність нашого факсимільного видання до оригіналу. Тому ми перебирали шість різних варіантів паперу, поки ми дібрали той папір, що максимально подібний до пергаменту, з метою, щоби наше факсимільне видання повністю відповідало за своїми фізичними параметрами - мається на увазі товщина книги, її вага - до оригіналу".

Подібні видання не розраховані на широку публіку, ні за ціною, ні за змістом. Гроші на видання збирала церква і приватні меценати, оскільки вартість такого проекту не під силу самому видавництву. Але воно дасть дослідникам можливість широко вивчати письмову пам'ятку тих років, коли переклад слова Божого на рідну мову і захист православ'я був одним із засобів боротьби українського народу за власну ідентичність.

 
 
Читайте також
 
 
Перешліть цю сторінку другові   Версія для друку
 
  RSS News Feeds
 
BBC Copyright Logo ^^ На початок сторінки
 
  Головна сторінка| Україна| Бізнес | Світ| Культура i cуспільство| Преса|Докладно| Фотогалереї| Learning English| Погода|Форум
 
  BBC News >> | BBC Sport >> | BBC Weather >> | BBC World Service >> | BBC Languages >>
 
 Технічна допомога|Зв’язок з нами |Про нас|Новини е-поштою|Права та застереження