BBCUkrainian.com
Російська
Румунська
Інші мови
 
Останнє поновлення: вівторок, 04 серпня 2009 p., 10:59 GMT 13:59 за Києвом
 
Перешліть цю сторінку другові   Версія для друку
'Казка про Чорного Козака', або сільське кіно
 

 
 
Легедзине
В головній жіночій ролі - професійна акторка Марина Юрчак
В той час, коли професійні режисери нарікають на брак коштів, аби знімати українське кіно, режисер-аматор із села Легедзине в Черкаській області Владислав Чабанюк, знявши перший свій фільм в середині 90-х, залишається вірним своєму захопленню й досі.

Історик за фахом, колишній шкільний учитель, а нині - директор історико-культурного заповідника "Трипільська культура" в Тальнівському районі, знімає фільми тим самим методом, яким відтворює житла трипільців на території заповідника, - методом народної толоки.

Люди допомагають, хто чим може. На будівництві разом місять глину та розмальовують фарбами стіни. А в кіно творчості - хтось дасть кінокамеру з найкращим оператором, хтось - костюми, ще хтось допоможе грішми. На перший фільм за участи акторів - односельців Чабанюк витратив гроші, які він з дружиною-вчителькою назбирали на пральну машину.

Нова кінострічка "Казка про Чорного козака" буде дорожча, але це режисера не лякає - після успіху попередніх фільмів у нього побільшало друзів - і не лише в селі, а і в цілій Україні, - які вважають за честь долучитися до тієї справи.

 "Казка про Чорного Козака" - це така історія надзвичайна. Це – містична історія. У могилі поховані козаки загиблі, і один може вночі вставати, і він закохався у живу людину, а вона також закохалася в нього (вдова з дитиною). І він їх потім врятував, а сам був під страшним закляттям... Ну, я не хочу фільм розказувать. Це така собі містична казка. Але вона саме українська і не схожа на казки інших народів.
 
Владислав Чабанюк

"Казка про Чорного Козака" - це така історія надзвичайна. Це – містична історія", - так визначає жанр фільму автор "Казки про Чорного козака" знаний вигадник та оповідач власних казок Сашко Лірник.

Знімає картину сільський режисер-аматор колишній вчитель історії Владислав Чабанюк. Місце зйомок – село Легедзине на Черкащині, де мешкає Влад і більшість самодіяльних акторів, і де упродовж майже 15 років знято з десяток ігрових постановочних фільмів, а також зо два десятки науково-популярних та документальних стрічок.

Вже за перше своє творіння сільські кіношники здобули гран-прі на всеукраїнському фестивалі любительського кіно. 15-хвилинна стрічка “Вирій” про громадянську війну стала переможцем серед 80 претендентів. Сільські перипетії громадянської війни лягли в основу і ще одного фільму “Ойра”, який також отримав кілька кінонагород на фестивалях і який показували українські телеканали.

Останні штрихи від режисера та гримера

Діставшись до козацької могили в степу на Тальнівщині на зйомки чергового фільму, я запитала Владислава Чабанюка, чому він - сільський вчитель історії - в середині нелегких для України 90-х років вирішив робити своє кіно – без грошей та професійних акторів?

"Це - величезне бажання знімати, знімати саме те, що б ти сам хотів бачити, але ти не бачиш його по телевізору. Величезна кількість фільмів є, а ти хочеш ось таке, а його нема. Ну тоді береш камеру і починаєш знімати, а знявши, розумієш, що і це – не таке, бо хтось не так зіграв, ти не так зняв. Це все муки в якійсь мірі. Але кіномистецтво дає можливість відтворити на екрані якісь свої фантазії, якісь вигадані тобою історії. Всі фільми, які ми знімали, – це сюжети, не переписані з книг чи з якихось авторів. Це все свої історії", - пояснює він.

Фільм, який знімають зараз, відрізняється від попередніх тим, що його сценарій – це не власна історія, а екранізація казки Сашка Лірника, який запевняє, що спокійний за своє творіння, бо воно потрапило в надійні руки тепер вже знаного, хоч і недипломованого, режисера.

 Он у нас головний герой Вася – ну просто такий характерний, і кожен кадр такий, як на вагу золота. У нас принцип був такий – від самого початку ми хотіли, аби цей фільм був принципово народний, аби довести, що можна своїми коштами, своїми силами зняти хороший фільм для дітей. І знімеш.
 
Сашко Лірник

"Я ні на секунду не сумнівався. Мені Влад подзвонив. Тим більше, я знав, що вони вже знімали кіно – я бачив його фільм "Ойра". Щирість є в нього. Ми з ним сваримося: він – своє, я – своє, але якийсь консенсус знаходимо. Я вже бачу, що не вийде те, що я хотів. Але і в нього не вийде те, що він хотів. Вийде щось середнє. Бог нас веде, зводить дуже хороших людей. Он у нас головний герой Вася – ну просто такий характерний, і кожен кадр такий, як на вагу золота. У нас принцип був такий – від самого початку ми хотіли, аби цей фільм був принципово народний, аби довести, що можна своїми коштами, своїми силами зняти хороший фільм для дітей. І знімеш. І принцип добору акторів був такий, що ми не берем професіоналів. Берем людей із села, якихось там знайомих. Все знімаємо своїм коштом. Люди допомагають – одежу стару знайшли там, клуби історичної реконструкції зброю дали. Хочу, щоб тут зіграли наші музиканти: "Даха-Браха", "Тінь Сонця", може, "Кому вниз", якщо вийде. Письменники будуть. Там є такий епізод: чарівна ніч, двоголове чудовисько, спеціально вигадана для братів Капранових роль. Будуть свині з крилами... домовики".

У перервах між епізодами чоловік, який грає у фільмі головну роль, навчає інших акторів премудростям бойових козацьких мистецтв. Чорного Козака грає керівник Василь Середенко. В Україні його знають як керівника проекту "Козацька чайка "Пресвята Покрова"".

В ролі Чорного козака - справжній козак Василь Середенко

Той чоловік козакує не лише у фільмі, а і в реальному житті: носить справжнього оселедця та вуса, має характерний погляд, відтак для кінозйомок йому не знадобилося змінювати зовнішність. На моє питання "Хто Ви і чим займаєтесь?" віджартовується:

"Козак, козакуємо... Є такий хороший жарт: у вас робота є? Ні, нема. А чому? Війни нема. Якщо серйозно, то пробуємо навчати молодь по-українськи, а не стандартизовано, як є в теперішній державі. Принцип управління зараз є пірамідальний. Ми пробуємо відновити споконвічне українське коло, принцип не рівності, а родового відношення до справи і відповідальності за те, що робиш. Тому що в нашій країні відповідальність, на жаль, ще й не просиналась".

"А мені сказали, що ви – козак-характерник…" - кажу я.

"Не знаю, не знаю. То треба питати в того, хто казав. То всьо люди брешуть", - хитро каже він.

Як він з‘явився в цьому фільмі?

"Сашко Лірник запросив. Ми декілька раз пересікалися на вечорницях і він попросив допомогти у зйомках. Чому? В мене з 90-го року однаковий колір одягу. Я ходжу в чорному строї. І Сашко якось пов’язав мене, чорний стрій, фільм про чорного козака і звів це все в одну компанію".

 Мені здається, що головне, - це, коли людина “горить” тим, що робить, і коли це робиться щиро. Це в цьому кіно є. Мені дуже подобається атмосфера, яка тут панує, і те, що ми всі тут збираємося зараз потусуватися, і оці посиденьки у Чабанюка вечорами – це щось неповторне. А крім того, для мене це – досвід, звичайно, оскільки в Україні зараз не так вже багато чого знімається.
 
Марина Юрчак

Головну жіночу роль у Казці про Чорного Козака грає Марина Юрчак. Це – єдина професійна актриса, задіяна у фільмі самодіяльного сільського режисера. Вперше за всю історію Легедзинського кіновиробництва.

Те, що всі ролі, окрім її, у фільмі грають аматори, аж ніяк не зачіпає Маринину професійну гідність, бо вони, за її оцінкою, грають переконливо.

"Мені здається, що головне, - це, коли людина “горить” тим, що робить, і коли це робиться щиро. Це в цьому кіно є. Мені дуже подобається атмосфера, яка тут панує, і те, що ми всі тут збираємося зараз потусуватися, і оці посиденьки у Чабанюка вечорами – це щось неповторне. А крім того, для мене це – досвід, звичайно, оскільки в Україні зараз не так вже багато чого знімається..." - каже вона.

Поки актори нарікають на те, що їм ніде зніматися, режисери скаржаться, що часом важко підібрати потрібний типаж для фільму.

В історії про Чорного козака найважче, як каже автор казки Сашко Лірник, було з добором акторів на ролі татар. Правдиві татари, з якими вже було домовлено, не схотіли грати, прочитавши сценарій та з’ясувавши, що їхні ролі – негативні. Довелося шукати переконливу заміну серед інших етносів.

"Ми на базарі знайшли чоловіка, вірменина. Нарядили його – типовий татарин. А мурзу у нас взагалі американка грала. Ну трапилось так, що немає мурзи, хоча мав приїхати. Я домовився із справжнім, із нащадком Чінгісхана із роду Чінгізідів (аякже!), він мав у нас мурзу грати. Але він відмовився. Послухав сценарій і каже: ти знаєш, там така роль у татар не дуже хороша. І ми мали вже знімати, а нема мурзи, немає татарина. А ми всі ж не дуже схожі... І тут я бачу, заходить типаж! Жінка: Наомі, американка. Вона така стрижена, татуйована, із сережками. Ми їй приклеїли бороду, вуса. Все – готовий Мурза!"

Чи там, часом, не татари?

Американська режисерка Наомі Умань кілька років тому приїхала в українське село знімати своє кіно. Каже, хотіла на собі відчути, як воно – бути емігрантом, але стала "жертвою" мистецтва: закохалася в Легедзине та його мешканців, купила хатку і вирішила залишитись тут довіку.

Наймолодшу героїню Казки, яку з мамою Чорний козак врятував від татарів, грає племінниця помічника режисера Марійка Ялова. Того дня, коли знімались епізоди за її участи, в степу було дуже холодно, і вся команда переймалась, аби не застудити дитину. Дитина ж просто героїчно витримала багатогодинні зйомки та ще й журналістські розпитування про життя-буття.

- Скільки тобі років?
- 5 з половиною.
- А звати тебе як?
- Марія.
- А дівчинку, яку ти граєш роль, як звати?
- Явдошка.
- От зараз тебе перевдягатимуть. В тебе буде який одяг?
- Сорочка українська, хустинка рожева, а плахточки бабця моя не знайшла.

Марійка Ялова готується до ролі Явдошки. Напевно, думає, чим замінити плахточку, якої не знайшла бабця

Про акторську професію Марійка не мріє, каже, що їй набридло зніматися і не подобається, що в кіно треба плакати, коли не хочеться, і навпаки, сміятися, коли сумно. Вона хоче бути вчителькою малювання. Цієї осени збирається іти в школу, отож бідкається, аби зйомки фільму до кінця літа закінчились. Хоча з іншого боку, схоже, що кіно відпустить її ще не скоро. Марія каже, що працює над сценарієм… нового фільму.

- Я ще придумала такий фільм, що там будуть зніматися мій братик, я, мама і тато.
- І про що цей фільм буде?
- Про Україну. Там будуть показувать, як раніше жила Україна.
- Ну і як же вона жила?
- Вона жила багато... а потім був Радянський Союз. Я згадала, коли мені дідусь розповідав багато років назад. Росія побачила, що Україна така багата й красива, і потім вони все забирали і до Радянського Союзу.
- А ти у своєму фільмі покажеш, як незалежність повернулася до України?
- Так.
- А яку роль буде мама грати?
- Українку. Я також буду грати українку. А тато та мій братик будуть грати двох козаків, які захищатимуть нас із мамою і Україну.

 
 
Також на цю тему
Чехія виходить з Євробачення
24 липня 2009 | КУЛЬТУРА I CУСПІЛЬСТВО
Фільм про Хвильового: 'Цар і і раб хитрощів'
09 липня 2009 | КУЛЬТУРА I CУСПІЛЬСТВО
Читайте також
 
 
Перешліть цю сторінку другові   Версія для друку
 
  RSS News Feeds
 
BBC Copyright Logo ^^ На початок сторінки
 
  Головна сторінка| Україна| Бізнес | Світ| Культура i cуспільство| Преса|Докладно| Фотогалереї| Learning English| Погода|Форум
 
  BBC News >> | BBC Sport >> | BBC Weather >> | BBC World Service >> | BBC Languages >>
 
 Технічна допомога|Зв’язок з нами |Про нас|Новини е-поштою|Права та застереження