Руслан Горовий: У 40 років треба трохи "розслабити булки"

Горовий Копирайт изображения Ruslan Gorovyi
Image caption Авторові книги "40... або чому чуваки не святкують" цього року виповнилося сорок років

Свіжа книжка Руслана Горового - "40… або чому чуваки не святкують" - це збірка оповідань про, як не складно здогадатися "чуваків", або ж про чоловіків.

Чоловіків різного віку - від ще ненародженого хлопчика до чолов'яги, який перейшов межу сорокаріччя.

Сорок - символічний вік для чоловіків у нашій культурній традиції. Цей ювілей не заведено гучно святкувати, нагадує у розмові з ВВС Україна автор збірки, натомість це час для рефлексії над досягнутим за, як йдеться в анотації збірки, "перші сорок років дитинства".

Власне, про це - розмова з журналістом, волонтером та письменником, 40-річним "чуваком" Русланом Горовим.

ВВС Україна: Як народився саме такий задум структури книжки: що в ній має бути саме стільки оповідань саме з такими "реперними точками"?

Руслан Горовий: Коли я починав писати цю книжку, я абсолютно не мав уяви, у що це виллється - скільки оповідань у ній буде, на який саме вік.

Просто всі ми так чи інакше є заручниками наших стереотипів і уявлень про цей світ. Отож, коли моє сорокаріччя почало наближатися, мене почали розпитувати, чи буду я його святкувати. Я почав про це думати, голова почала переповнюватися якимись спогадами, історіями людей, яких я знав або знаю.

А воно у мене тільки так і працює: я починаю писати, коли голова переповнюється. Так воно сталося і тут. На що я зреагував більше, з того і вийшло оповідання…

ВВС Україна:Наскільки автобіографічною є ця книжка? Що з описаного у ній реально сталося з вами чи вашими знайомими, а що є художнім вимислом?

Руслан Горовий: Це - не мемуари. Це - не автобіографічна книжка. Всі оповідання у ній збиралися в голові з якихось уламків, тому це все-таки література. Хороша чи погана, але це література.

ВВС Україна: У вас, можливо, запитували про це не раз, але все одно: чи не є написання цієї книги певним виразом вашої кризи середнього віку?

Руслан Горовий: Я поки що не можу сказати, що таке криза середнього віку, хоча сталося в моєму житті дуже багато.

На мій погляд, 40 років - так воно сталося історично, нас до цього підводять забобони нашого життя - це такий вік, коли хлопчик вже має задуматися, чи він щось (у своєму житті) зробив чи ні. Але в будь-якому разі, досяг ти чогось чи не досяг, уже треба трохи розслабити булки.

Вдалося тобі щось чи не вдалося - треба насолоджуватися життям. Мені здається, що 40 і далі - якраз такий період, коли треба кожен день отримувати від життя насолоду.

Криза може бути і в 10 років, і в 15, і в 20, і в 40. В моєму випадку про кризу не йдеться: я абсолютно щаслива людина.

ВВС Україна: Кілька історій у вашій книжці зачіпають тему війни. З іншого боку, ваша збірка - про вік людини. Як ви думаєте, чи правдивим є твердження про те, що на війні люди старішають швидше, що люди одного й того самого віку з досвідом війни і без нього - це різні люди?

Руслан Горовий: Це - різні люди, абсолютно. Емоційно сильні речі, які ти переживаєш на війні, відкладаються. Те, що людина може там дізнатися або не дізнатися за все життя, інколи людина переживає за день, розумієте? На твоїх очах гинуть друзі, ти бачиш те, що ніколи в житті не побачив би, і це накладає свій відбиток. Зморшки стають глибшими, погляд стає більш філософський.

Саме тому в усі часи люди, які повертаються з війни, мають проблеми. Вони стають набагато старшими, вони розуміють багато того, чого не розуміють тут (на "мирних" територіях. - Ред.). Вони цінують те, що тут не цінують.

Вони експресивніші, і інколи просто агресивно реагують на речі, які для нас здаються звичними, - тому що вони знають ціну певним речам. Вони дійсно відрізняються, вони стають старшими на життя.

Так само вся наша країна за три роки, які минули від Майдану, постарішала я просто не уявляю на скільки. Це був період дуже страшних, сильних і швидких змін. Ми стали іншими, абсолютно.

ВВС Україна:У мене склалося враження, що практично кожна ваша історія - про людей, які проходять через такі моменти у своєму житті, після яких це саме життя у них повністю міняється.

Руслан Горовий: Мене цікавлять якісь порогові речі - добро і зло, правда і кривда, любов, смерть. Те, де надлам, де щем, де нерв. І, можливо, саме тому мої історії - короткі.

ВВС Україна:Закономірне питання до автора книги "40… або чому чуваки не святкують": ви свій сороковий день народження святкували?

Руслан Горовий: У мене була така смішна штука: насправді я народився 29 лютого, тому цього року мені насправді виповнилося лише десять. Отож для мене це було не дуже актуально. (сміється)

Але якщо серйозно, то я влаштував вечір, на якому зібралися мої друзі, і я прочитав там кілька розділів цієї книги, ще не написаної. Ми зібрали там якісь гроші для АТО. Тому можна сказати, що не святкував, а відзначав.

Новини на цю ж тему