Лариса Ніцой: Показала героя для наслідування дітям на візках

Лариса Ніцой Копирайт изображения Olesya Venhrynovych
Image caption Лариса Ніцой

Дитячий письменник та активіст Лариса Ніцой зробила головним героєм своєї книги "Дві бабуськи в незвичній школі або скарб у візку" хлопчика з обмеженими можливостями, що було незвично для української літератури.

Пані Ніцой остерігається, що українське суспільство може не сприйняти подібну дитячу книжку, написану у веселому пригодницькому стилі.

Хоча сама наголошує, що саме така форма може допомогти дітям з обмеженими можливостями, які отримають героя для наслідування.

Багатьом українцям письменниця відома не в такому амплуа, а як активістка, що бореться за українську мову в освіті.

ВВС Україна: Доросла людина у вашій дитячій книзі одразу бачить дві ідеї: неготовність системи освіти приймати дітей на візках та руйнування комуністами архітектурних перлин. Ви дійсно намагались донести це дітям?

Лариса Ніцой: Так. А ще засуджувала знищення природи. Хотіла показати нелогічність дій дорослих, які не бережуть природи і історичних цінностей.

Хотіла в ігровій формі донести, що бабусі - це не відпрацьований матеріал, який може тільки шкарпетки в'язати. Бабусі ще теж можуть якісь коники викидати.

Хоча основною метою було привернути увагу до хлопчика-візочника та проблем таких дітей.

Ми завжди плачемось, як їм бідненьким погано. Ми це знаємо, але я захотіла показати хлопця-візочника, для якого все доступно в Україні, майже як на Заході.

Може і в музей приїхати або спортзал. Хотілось наблизити нашу сумну картинку людей з обмеженими можливостями до ідеальної.

Image caption Нова пригодницька дитяча книга Лариси Ніцой піднімає проблеми дітей з обмеженими можливостями

Хоч наш герой і може багато, але в школу він не може ходити через її непристосованість до візка.

ВВС Україна: Ваш основний герой на візку - найсильніший і найспритніший. Це рідко зустрінеш у дитячій літературі…

Л.Н.: Чесно, все чекаю, коли мене за цю книжку почнуть бомбити. Насправді тема сумна, а я її показую через веселу призму.

Думаю, через це почнуть критикувати. Але вважаю, що трагічної літератури у нас і так забагато.

ВВС Україна: Діти якого віку мають читати вашу книгу, щоб зрозуміти ваші непрості головні ідеї?

Л.Н.: Ці складні речі у мене - це ж як 25-й кадр - дітям не треба у це заглиблюватись. Вони просто повинні розуміти, що бувають епохи, які відзначаються неправильними речами.

Що знищувати щось не завжди добре. Вони собі це відзначають, кладуть так би мовити на поличку. Потім воно колись спрацює.

Думаю, ця книжка десь вже для класу п'ятого або шостого.

ВВС Україна: У вас був задум написати саме пригодницьку дитячу книжку?

Л.Н.: Головний задум був написати щось в не сумному світлі. Довго не наважувалась, а як почала писати, то воно так пішло.

Копирайт изображения Larysa Nitsoi
Image caption Лариса Ніцой

Коли написала, то дуже переживала, що історія про дітей з обмеженими можливостями написана у жартівливому стилі.

Я її написала шість років тому. Тоді мене запросили на круглий стіл щодо дитячої літератури. Туди з дитячої національної бібліотеки прийшла дослідник Наталя Марченко.

Вона сказала, що як матір, в якої вдома дитина з обмеженими можливостями, чекає на книжку, яку дитина прочитає і захоче наслідувати головному герою.

Я подумала, Боже, вона ж про мою книжку говорить. Тоді я запропонувала їй дати рукопис прочитати, а вона сказала, що це саме те, що потрібно.

ВВС Україна: У сюжеті помітні натяки на любовний трикутник у дітей-героїв. Це такий задум?

Л.Н.: Так, обов'язково. Хотіла показати, що ці діти такі ж як ми, і вони також можуть закохуватись.

Я слідкую за дітками і бачу поведінку. Я нічого не вигадую, більшість персонажів тут взяті з мого життя.

Обидві герої-бабусі - моя матір та свекруха, герой-дівчинка - це я, товстенький хлопчик - це мій двоюрідний братик.

А Олежка - хлопчик на візку - це зібраний персонаж з двох хлопчиків, які були дуже начитані, інтелігентні та веселі.

ВВС Україна: Школа, яка була колишнім палацом і мала скарби - це збірний образ?

Л.Н.: Колись моя мама їздила в піонерський табір, який був у колишній панській садибі.

Одного разу пізніше ми поїхали на Кіровоградщину і брат повіз нас на ставок гарний, де була панська садиба й є легенда про три дуби, де захований скарб.

Виявилось, що це був той табір, де мама була в дитинстві.

Звісно - це був не палац, але він ліг в сюжет книжки.

Копирайт изображения Larysa Nitsoi
Image caption Лариса Ніцой

ВВС Україна: Момент щодо засудження більшовиків і їхніх дій - це данина тренду декомунізації?

Л.Н.: Це так збіглось, нагадаю, що книжка написана шість років тому. Мені іноді друзі з-за кордону пишуть, що приїдуть в Україну. І одразу питання - куди їх везти?

В Європі зберігають кожен камінчик старий, а у нас це все знищене. Тому тема знищення архітектурних шедеврів мені дуже болить.

Взяти хоча б той Київ, де під час війни знищили найкращі споруди.

ВВС Україна: Книга вийшла з гарними малюнками та дизайном, на якісному папері. Дитяча література приносить прибуток?

Л.Н.: Дитяча література не окупається. Книжки часто допомагають видавати благодійні організації.

Наприклад, "Дві бабуськи…" допомогла видати організація "Громадська справедливість", яка займається дітками з обмеженими можливостями.

Книга довго лежала, видавництва її не хотіли брати. А цього березня ми випадково говорили з людьми, з якими працювали на дитячому фестивалі.

І ось ця організація допомогла видати книжку.

"Громадська справедливість" отримала від видавництва частину книжок за свою допомогу й зараз роздає їх діткам з обмеженими можливостями, які беруть участь в їхніх фестивалях та конкурсах.

Копирайт изображения Larysa Nitsoi
Image caption Лариса Ніцой на мітингу з вимогою скасувати "мовний закон Ківалова-Колесніченка"

Звичайно, як і кожній людині хотілося б, щоб її справа приносила прибутки, але поки це тільки мрія.

ВВС Україна: Останніми місяцями ви стали досить відомою позицією проти використання російської мови в освіті. Чому зараз піднялась ця хвиля щодо вашої активності?

Л.Н.: Мабуть, накопичилось, я завжди мала таку позицію. Мені випало щастя і я працювала з В'ячеславом Чорноволом, він нас з чоловіком запросив на роботу в Київ.

Можливо, зараз наша активність просто прорвала, як гребля. Я давно відстоюю український продукт та контент.

Крім того, зараз чиновники ідуть на діалог. Якщо раніше нас би просто від футболили, то зараз розмова відбувається. Хоча результатами я не задоволена - діалог іде, але поступок обмаль.

Верховна Рада ухвалила рамковий закон про освіту у першому читанні, під яким вже є закон про вищу освіту і буде ще про середню та дошкільну освіту.

Коли прочитала, то побачила багато недоліків. Там відсутня стаття про вчителів і викладачів-сепаратистів.

Я пропонувала додати статтю про можливість звільнення вчителів-сепаратистів за антиконституційну діяльність і підрив суверенітету.

Розмова була, але мою правку вилучили. І так багато у чому.

Новини на цю ж тему