Богдан Коломійчук: я вперше в українській белетристиці зобразив Фройда

Богдан Коломійчук Копирайт изображения FACEBOOK.BOGDAN.KOLOMIYCHUK
Image caption "Як письменник я асоціюю себе з авантюрною прозою", - каже Богдан Коломійчук

Ще донедавна жанру українського детективу майже не існувало, але Богдан Коломійчук, вже відомий молодий письменник, автор ретро-детективів, намагається змінити цю ситуацію на краще.

Богдан Коломійчук: Детектив - справді складний жанр, та це не є мій остаточний вибір. Зрештою, перша моя книга, "Людвисар. Ігри вельмож" написана в історико-авантюрному жанрі. Саме з авантюрною прозою я себе асоціюю як письменник. У цьому жанрі я працюватиму й надалі. Загалом же, на мій погляд, то й детектив - це лише різновид авантюрної прози.

Інша річ, що в жанрі класичного детективу мені занадто тісно. Мабуть, тому й допускаю різноманітні "зсуви в цій жанровій системі координат". Тобто пишу містичні, шпигунські детективи тощо.

ВВС Україна: Так, мені відомо про Вашу першу книжку, а також про любов до історичної реконструкції. Ви дуже вдало використовуєте ці знання у "Фройді" (новий роман пана Коломійчука "Візит доктора Фройда". - Ред.), чи плануєте повернутись до написання історичних романів?

Б.К.: Зараз працюю над продовженням свого "Людвисаря". І так, решта моїх задумів також стосуються історичної прози. Хоча, знаєте, з визначенням "історичний роман" також слід бути обережним, оскільки цей жанр має ще жорсткіші канони, ніж детектив. Історичної прози, в класичному розумінні, я також не пишу.

ВВС Україна: А як працюєте над сюжетною лінією, якщо говорити про детективний ретро-роман? Адже має зберігатись історична відповідність, як, наприклад, той факт, що мати Фройда справді народилася в Бродах, саме тому частково дія Вашого останнього роману відбувається там.

Image caption Богдан Коломійчук. Візит доктора Фройда. - Харків: Фоліо, 2016.

Б.К.: Так, те, що матір славетного психіатра народилася в Бродах - було однією з найцікавіших знахідок під час роботи над твором.

Мені подумалось, що доктору Фройду, можливо, хотілось би побувати там. Саме тому я відпровадив туди решту героїв, і частина подій роману відбулася на прикордонні (адже в той час Броди були містом на кордоні Австро-Угорської монархії).

Щодо історичної відповідності... Бачте, як письменник-авантюрист я поводжуся з фактами доволі вільно. З одного боку, правда те, що Амалія Фройд була народилася в Бродах. З іншого - те, що Броди відвідував сам "батько психоаналізу" - моя вигадка.

Ретро-детектив, зрештою, не вимагає історичної достовірності, як, приміром, історичний детектив. Шукати й знаходити правдиві цікавинки про моїх персонажів - мій власний вибір. Будь-де: у старій пресі, в архівах... Іноді вдається знайти таке, що не вигадає жодна фантазія. Навіть письменницька.

ВВС Україна: Наприклад? Були якісь знахідки, які стали частиною сюжету або вплинули на нього якимось чином?

Б.К.: Звичайно. Наприклад, король Речі Посполитої Сігізмунд Август мав незвичну фобію - він боявся жінок. Все через його матінку, королеву Бону, яка виховувала сина "у найкращих середньовічних традиціях".

Оскільки цей король - один із персонажів "Людвисаря", я не міг цим не скористатися. У моєму романі, князь Острозький ув'язнює короля, але робить це в незвичний спосіб: знаючи про його фобію, він посадив під дверима королівської спальні гарну волинську молодицю. Бідолаха Сігізмунд не міг наблизитись до неї навіть на відстань пострілу.

Інший випадок: якось мені трапився поліцейський рапорт, де повідомлялось про такий собі "Клуб любителів ранішньої гімнастики". Усіх учасників клубу було заарештовано, бо, як виявилось, в цьому клубі насправді займалися мазохістськими втіхами. Це я використав в оповіданні "Німфи болю", яке увійшло до книги "В'язниця душ".

ВВС Україна: То ви також досліджували життя пана Фройда для останнього роману? І чому саме він? Взагалі, чи не здається Вам, що використання прізвища та фото найвідомішого психоаналітика на обкладинці книжки є радше вдалим маркетинговим ходом, а не потребою у його методах психоаналізу для пошуку вбивці?

Б.К.: Життя пана Фройда я досліджував настільки, наскільки є можливість досліджувати, живучи у Львові.

Зрештою, моя книга - це детектив, а не біографічний роман. І Фройд, як персонаж, виконує там свою роль. Роль важливу, оскільки саме його поради комісару Вістовичу (головний герой роману "Візит доктора Фройда" - ред.) дозволяють врешті-решт упіймати маніяка. (Маніяк - між іншим, Віденський упир - також має свого прототипа).

Наскільки це був "вдалий маркетинговий хід" сказати важко. Можливо, він був би таким, якби ми чули про гучні святкування 160-річчя від дня народження Фройда, що припало на цей рік. Але таких не було. Принаймні, в широких колах.

Тому фото Зігмунда Фройда на обкладинці книги - це всього лиш дизайнерська ідея, яка, зізнаюся, мені подобається. Та й чому б цій світлині там не бути? Адже в цій книжці, принаймні в українській белетристиці, славетний психіатр вперше виступає як літературний персонаж.

ВВС Україна: Якщо говорити про Львів, то він також є "головним персонажем" ваших детективів. Розкажіть про свої стосунки з цим містом.

Б.К.: Стосунки з містом часто нагадують стосунки з жінкою. Спершу знайомишся, а потім блукаєш у незнайомих вуличках. Коли їх вивчив, і ви стаєте з містом близькими, дозволяєш собі більше. Швидко пройтися нецікавими провулками, щоб довше затриматися на улюблених площах і проспектах.

Мені пощастило не народитись у Львові. Бо якби я тут народився, не було б оцього щемкого знайомства. І можливо б не почався цей бурхливий роман, який триває вже понад 15 років.

ВВС Україна: А з чого саме почалось це кохання? Що найбільше вабить у Львові?

Б.К.: Як і в жінках, найбільше вабить те, що приховане від стороннього ока. Те, що можна собі домислити, домалювати в уяві. А потім переконатися наскільки був правий чи помилявся. Я про Львів "нетуристичний", про той, який бачать далеко не всі. Не кавовий, не пляцковий, не пивний, не шаблонний, не попсовий... Я можу годинами стирчати в якомусь дворику чи розглядати вхідний портал або дверний молоток. У таких деталях заховано набагато більше, ніж розповідають екскурсоводи. Оце і вабить.

ВВС Україна: Ви самі вивчали Львів чи є знайомі "провідники"?

Б.К.: По-різному. Залежить від епохи, над якою працюю. Одна річ Середньовіччя, інша - Львів початку 20 століття. Звісно, найцінніше - коли можна поспілкуватися з хорошими знавцями теми. У моїх романах, до речі, - не лише Лемберг. Є багато інших міст колишньої Австро-Угорщини: Станіславів, Краків, Відень, Будапешт... Кожне з них - це також "окремий персонаж".

ВВС Україна: А як ви досліджуєте ці міста? Подорожуєте, але нетуристичними маршрутами або вивчаєте історію в архівах?

Б.К.: Так, подорожую і лишаюся там якомога довше. Намагаюся побачити ці міста в різну пору доби і за різного освітлення. В цьому, до речі, робота письменника чимось нагадує роботу художника... Так само, як і у випадку зі Львовом, намагаюся дивитися на місто "нетуристичними" очима.

А далі починається вже звична рутина: знайти старі мапи, дізнатися, яку назву мали вулиці колись, які будівлі там стояли тощо. Взагалі ж мандри мені потрібні, як вода чи повітря. Бо кожна подорож - це вже невеликий сюжет. Для мене важко, а часом і просто смертельно, довго залишатися на одному місці.

ВВС Україна: Не плануєте створити серію детективів, але вже з іншим головним героєм і в іншому місті?

Б.К.: Ні, поки що детективний герой, комісар Адам Вістович, буде незмінний. Змінюватимуться тільки міста. Наприклад, є запрошення від польських друзів перенести його пригоди до Познані. Тобто у Вістовича ось-ось розпочнеться такий собі "пруський" етап пригод.

ВВС Україна: То коли ж можна чекати на нову книжку?

Б.К.: Гадаю, новинка, а саме історико-авантюрний роман з робочою назвою "Король болю", з'явиться до Арсеналу ("Книжковий Арсенал" - фестиваль, що пройде у травні 2017 року. - Ред.). А щодо детективу, то поки не беруся прогнозувати.

Копирайт изображения FACEBOOK.BOGDAN.KOLOMIYCHUK
Image caption Богдан Коломійчук.

ВВС Україна: Ви казали про натуралістичність образу міста. Я би сказала, що ваші книжки дуже кінематографічні, навіть чула, що планують зняти фільм за їхніми мотивами. Це так? І не плануєте використати власний акторський досвід в кіно?

Б.К.: Так, наступного року розпочнуться зйомки восьмисерійного серіалу за мотивами моїх детективних повістей. Я беру участь в розробці сценарію як консультант і перекладач, оскільки кіностудія залучила польських сценаристів.

Щодо мого акторського досвіду... Це були чудові роки! Вже цим не займаюся. Щоб знову повернутися в "акторську форму", треба починати з навчальних етюдів.

ВВС Україна: Які книжки читаєте самі? Кого з авторів могли б порадити?

Б.К.: Із сучасників - Таня Малярчук, Андрій Бондар, Софія Андрухович, прозовий Андрій Любка... Також читаю колег по "авантюрному цеху".

ВВС Україна: Кого саме?

Б.К.: Подобається творчість Владислава Івченка, історичні романи Юрія Винничука і, звісно, стежу за Андрієм Кокотюхою. Якщо говорити взагалі: то я обожнюю Гессе, Павича, Муракамі, Кундеру.

ВВС Україна: З переліку видно, що за детективними та історико-авантюрними романами тільки стежите, а для душі обираєте інший жанр.

Б.К.: Я ж кажу, що не назавжди, наприклад, в детективному. Це надто мало для мене. Вся моя творчість - це пошук та експеримент, який триває постійно. І поки що я сам не знаю чим він закінчиться. Колись потужним каталізатором для моєї творчості стали книги Валерія Шевчука - "Біс плоті", "Срібне молоко", "Око прірви"... Хтозна, чи не знайду я новий такий каталізатор, який штовхне мене в інше русло.

ВВС Україна: А в якому ще жанрі хотіли б спробувати себе?

Б.К.: Я радше знаю, в якому не хотів би... Наприклад, точно не писатиму любовних романів (сміється. - Ред.)

ВВС Україна: А любовно-історичних?

Б.К.: Згоден написати історико-еротичний роман.

ВВС Україна: Можна очікувати на появу такоі книжки?

Б.К.: Поки що є плани на три книги наперед. Тому, якщо й так, то нескоро.

З Богданом Коломійчуком спілкувалась Катерина Савинова.

Новини на цю ж тему