Топ-10 відставок 2016 року

Копирайт изображения Укрінформ
Image caption Арсеній Яценюк не зміг втратє втриматися на посаді прем'єр-міністра

2016 рік став роком гучних відставок: від прем'єр-міністра до тренера футбольної збірної, від генпрокурора до керівника Національної телекомпанії.

ВВС Україна пригадує найбільш знакові відставки і втрати посад у 2016 році.

Арсеній Яценюк

Арсеній Яценюк очолив український уряд одразу після перемоги Майдану - у лютому 2014 року - й зміг залишитися у кріслі прем'єра після "ротації" складу Кабінету Міністрів у листопаді того ж року.

Парадоксально, але від самого початку свого перебування на чолі Кабміну Арсеній Яценюк думав про те, як він залишить посаду прем'єра, й називав свою команду "урядом камікадзе" - через непопулярні реформи, які він мав намір провести.

Політичну непопулярність пан Яценюк таки отримав - рейтинг його партії "Народний фронт", що на минулих виборах перемогла за списками, буквально за рік впав нижче прохідного бар'єру, а самого прем'єра навіть намагалися силою виносити з парламентської зали.

Зрештою у квітні Арсеній Яценюк оголосив про відставку, яку пояснив бажанням зберегти парламентську коаліцію.

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Однопартійці проводжали Яцненюка оплесками

Зараз Арсеній Яценюк не займає високих офіційних посад, однак намагається не випадати з політичного життя - він, зокрема, відвідував Брюссель і Вашингтон, де, за твердженням прес-служби "Народного фронту", домовлявся про допомогу Україні.

Як свідчить вітчизняна історія, такі "політичні відпустки" позитивно впливають на рейтинги екс-високопосадовців.

Айварас Абромавичус

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Заяви Айвараса Абромавичуса про корупцію у владній верхівці фактично стали початком кінця другого уряду Яценюка

Литовець Айварас Абромавичус - один з урядовців-"варягів" - своєю заявою про бажання відставки з посади міністра економічного розвитку фактично запустив той процес, який у підсумку призвів до відставки Арсенія Яценюка.

Пан Абромавичус звинуватив українських топ-політиків (зокрема одного з лідерів пропрезидентської партії БПП Ігоря Кононенка) у корупції, що сколихнуло хвилю взаємних закидів на самій верхівці політикуму.

Сам пан Кононенко відповів, що своїми звинуваченнями Айварас Абромавичус спробував перекласти з себе відповідальність за невдачі у Міністерстві економічного розвитку.

Знаковості заявам Айвараса Абромавичуса додало те, що за нього вступилися посли західних держав.

І хоча він мав намір піти з уряду у лютому, у підсумку пропрацював ще кілька місяців й відправився у відставку вже з Арсенієм Яценюком та іншими урядовими "варягами".

Міхеіл Саакашвілі

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Саакашвілі - ще один чиновник, який звинуватив політичне керівництво у масштабних зловживаннях

Колишній президент Грузії Міхеіл Саакашвілі на посаді губернатора Одещини був одним з найактивніших критиків Арсенія Яценюка і водночас довгий час не зачіпав президента Петра Порошенка.

Главу держави пан Саакашвілі звинуватив у "особистій підтримці корупційних кланів", лише коли оголосив про свою відставку.

Що ж до самої роботи в Одеській області, то оглядачі відзначають, що амбіції темпераментного грузина значно перевищували обсяг тих повноважень, які він отримав у кріслі губернатора.

У підсумку, пише видання New Eastern Europe, Одещина отримала не Саакашвілі зразка 2004 року - яскравого реформатора та натхненника змін, - а того Саакшвілі, яким його запам'ятала Грузія вже у 2010 році - політика, що приділяє більше уваги медіаактивності, ніж щоденній роботі.

Його відставка потягнула за собою звільнення інших фігур, які декларували бажання реформ в Одеській області: Гіоргі Лорткіпанідзе з місцевої поліції та Юлії Марушевської - з митниці.

Зараз Міхеіл Саакашвілі активно просуває свій "Рух нових сил", агітує за позачергові вибори до Ради і продовжує критикувати владу.

Хатія Деканоїдзе

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Хатія Деканоїдзе пішла з МВС, Арсен Аваков - залишився

Пані Деканоїдзе стала справжнім обличчям реформи правоохоронних органів.

На чолі Нацполіції вона пробула трохи більше року і за цей час отримала як багато похвал за те, що реформа все ж стартувала, так і критики за нібито погану підготовку нових поліцейських (зокрема, після розстрілу патрульних у Дніпрі).

"На жаль, моїх повноважень було недостатньо для різких змін. Моя функція виконана, і я заявляю про свою відставку", - відзначила Хатія Деканоїдзе через тиждень після аналогічного кроку Міхеіла Саакашвілі.

Сама вона заявила, що буде підтримувати команду екс-губернатора Одещини.

Віктор Шокін

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Віктор Шокін довго не реагував на вимоги політиків щодо його відставки, однак зрештою піти його попросив і президент

Звільнення Віктора Шокіна з посади керівника Генпрокуратури - ще одна відставка, про яку говорили задовго до того, як вона стала фактом. Підписи за це у парламенті збирали ще з літа 2015 року.

Основні претензії до пана Шокіна зводилися до того, що він нібито провалив реформу прокуратури через конфлікт з власними підлеглими - Віталієм Каськом та Давідом Сакварелідзе - які вели резонансні справи щодо самих прокурорів.

Зрештою, у лютому 2016 року Петро Порошенко провів розмову з Віктором Шокіним, після якої той написав заяву про відставку. Однак лише наприкінці березня глава держави вніс до парламенту подання на звільнення генпрокурора, за яке Рада проголосувала 29 березня.

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Не затрималися у прокуратурі й ідейні опоненти Шокіна - Давід Сакварелідзе та Віталій Касько

Одним зі своїх останніх рішень Віктор Шокін звільнив Давіда Сакварелідзе з посади заступника Генпрокурора-керівника прокуратури Одещини.

Борис Ложкін

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Борис Ложкін пішов, однак, як каже сам, залишився у команді президента, зокрема в Нацраді з реформ

Борис Ложкін керував Адміністрацією з першого дня президентства Петра Порошенка.

В останні місяці його роботи багато говорили про те, що він втомився від держслужби і прагне повернутися у бізнес.

"Я йду з державної служби, але залишаюся в президентській команді, й буду продовжувати роботу в Нацраді з реформ", - пообіцяв Борис Ложкін, який залишився також радником президента.

Змінив пана Ложкіна у Адміністрації глави держави ще один вихідець з Харкова - Ігор Райнін.

Георгій Тука

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Георгій Тука перейшов з держадміністрації в уряд

Призначення активіста Майдану та волонтера Георгія Туки на посаду керівника Луганської військово-цивільної адміністрації стало несподіванкою, і так само несподіваним стало його звільнення у квітні.

Сам Георгій Тука одним зі своїх головних завдань називав припинення контрабанди до непідконтрольних районів Луганщини, а також розслідування загибелі мобільної групи, що протидіяла контрабандистам. Та справа і зараз залишається не розкритою до кінця через брак доказів.

29 квітня 2016 року Георгій Тука був призначений заступником міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб.

Роман Безсмертний

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Роман Безсмертний вирішив повернутися до політики

Досвідчений Роман Безсмертний з 2014 року представляв Україну у "політичній підгрупі" на переговорах у Мінську щодо Донбасу.

Однак наприкінці квітня він несподівано заявив, що більше не братиме участь у мінських перемовинах.

"Сьогодні я останній раз взяв участь у переговорах в Мінську. ... Я вважаю, що час волонтерської дипломатії закінчився", - написав він тоді у Facebook.

В інтерв'ю "Європейській правді" він зізнався, що кілька місяців не зустрічався з президентом і не обговорював позицію Києва у Мінську.

Пізніше стало відомо, що Роман Безсмертний став керівником Центрального апарату Аграрної партії України.

Зураб Аласанія

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Зураб Аласанія вирішив, що Євробачення у Києві пройде без нього

Пан Аласанія прийшов у Національну телекомпанію з однією метою - запровадити Суспільне мовлення.

Анонсована реформа Першого національного телеканалу дійсно почалася, однак, вочевидь, не у тому обсязі, в якому бачив її Зураб Аласанія, що, зрештою, і стало причиною його відставки.

А безпосереднім приводом для неї став брак грошей на Суспільне мовлення (частину цих коштів вирішили спрямувати на Євробачення в Києві). Сам пан Аласанія заявив, що на реформу у наступному році в проекті бюджету заклали лише 193 млн грн.

"Навіть поява на світ суспільного мовника неможлива, не кажучи вже про розвиток, з такою сумою", - поскаржився медіаменеджер.

Пізніше в уряді пообіцяли знайти більше грошей, однак відкликати заяву про звільнення Зураб Аласанія не став.

Михайло Фоменко

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Михайло Фоменко так і не зміг здобути жодної перемоги чи бодай нічиєї на Євро-2016

Завдяки першому в історії виходу футбольної збірної на Чемпіонат Європи (Євро-2012 не рахується, бо тоді українці потрапили на чемпіонат як господарі) Михайло Фоменко став одним з найуспішніших тренерів національної команди за історію.

Однак провал на самому Євро - три програші й нуль забитих голів - одразу перекреслили будь-які шанси пана Фоменка на продовження контракту зі збірною.

"Який сенс продовжувати співпрацю, якщо завдання, яке було поставлено перед нами, ми не виконали? Я беру відповідальність за відсутність результату на себе і подаю у відставку", - заявив Михайло Фоменко.

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Також у 2016 році закінчилася епоха Мірчі Луческу в донецькому "Шахтарі"

2016-й рік став поклав край українській кар'єрі ще одного відомого тренера - Мірча Луческу вирішив не продовжувати контракт з "Шахтарем" і перебрався до пітерського "Зеніта".

У донецькому клубі він пропрацював 12 років.

Новини на цю ж тему