Нове життя Шовковського: "перший номер" закінчив кар’єру

Шовковський Копирайт изображения UNIAN
Image caption Олександр Шовковський заявив про завершення виступів після понад 20-річної футбольної кар'єри

Олександр Шовковський, легендарний воротар київського "Динамо", так і не вийшов на поле у складі своєї команди в останньому матчі цього року - програному поєдинку проти донецького "Шахтаря".

Минулого місяця він заявив, що не продовжуватиме контракт з киянами, а це значить, що понад двадцятирічна "епоха СаШо" в українському футболі закінчена.

ВВС Україна пропонує своїм читачам не занурюватися у цифри статистики, згадавши натомість найголовніші етапи в спортивній біографії одного з найкращих голкіперів в історії українського футболу.

Другий раз в четвертий клас

Олександр Шовковський народився 2 січня 1975 року у Києві. Футболом почав займатися в семирічному віці у оболонській команді "Чайка", проте вже за рік перейшов до ДЮСШ "Динамо".

Юний Шовковський навіть згадує, що найстрашнішим покаранням у дитинстві для нього був порізаний м'яч.

"Правда, батьки швидко зрозуміли, що це не найкращий виховний захід. Хай краще буде в мене м'яч, ніж я валандатимусь бозна-де і робитиму хтозна-що", - згадуватиме він пізніше.

Що цікаво - починав юний Шовковський польовим гравцем, а рішення тренера Анатолія Крощенка перевести його у ворота йому не сподобалося.

"Я навіть пам'ятаю діалог, який відбувся у мене з тренером перед першим "серйозним" матчем. Він: "Шовковський, гратимеш на воротах". Я: "Не буду!" Він: "Будеш!" Я: "Не буду!" Він: "Якщо станеш у ворота, одягнеш капітанську пов'язку". Такий аргумент мене переконав: "Згоден!".

У тому, що футбол у житті Сашка - це всерйоз, його батьки змогли переконатися вже у зовсім ранньому віці майбутнього воротаря.

Щоб потрапити до футбольного спецкласу, малому Шовковському потрібно було добровільно лишитися на другий рік у четвертому класі.

"Коли розповів про свої наміри батькам, вони… довго радилися, а потім покликали мене. Батько посадив навпроти, і ту першу у моєму житті чоловічу розмову я запам'ятав назавжди. "Якщо ти так хочеш, ми з мамою підемо тобі назустріч, - суворо сказав він. - Однак попереджаю: як чоловік ти повинен розуміти, яку відповідальність ти покладаєш на свої плечі", - згадує він.

Пройшовши всі сходинки клубної структури "біло-синіх", у березні 1994 року Олександр Шовковський дебютує у дорослому складі "Динамо". У тому сезоні Шовковський отримав свій перший титул чемпіона України з футболу і став основним воротарем київського клубу.

Зіркове покоління

Офіційно Олександр Шовковський дебютував на міжнародній арені на "дорослому" рівні влітку 1994 року у матчі відбору Ліги чемпіонів проти датського "Сількеборга". Однак київські любителі футболу напевно більше запам'ятали інший матч того сезону: першу гру групового турніру Ліги чемпіонів, у якій "динамівці" приймали на своєму полі принципових суперників з чемпіонату СРСР, московських "спартаківців".

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Олександр Шовковський був основним воротарем у "зоряній команді" Валерія Лобановського

Уже до перерви кияни "летіли" 0:2. Однак далі - дубль Віктора Леоненка і переможний гол 20-річного Сергія Реброва зробили "динамівців" і, в тому числі, їхнього молодого воротаря героями національного масштабу.

"Закріпитися в київському "Динамо" в 19 років - звичайно, подія. Але маю признатися, що мені ще й пощастило: потрапив до команди, яка фактично народжувалася заново. Влад Ващук, з яким ми, між іншим, в один день з'явилися на світ, Серьожа Ребров, Віталік Косовський, Андрюша Шевченко, Юра Дмитрулін… Ми всі одночасно пройшли через юнацьку й молодіжну збірні і потім явилися до "дорослого" динамівського футболу у жазі якнайшвидше і тут довести свою спроможність. Коли прийшов Лобановський, це бажання потроїлося", - розповідатиме Шовковський згодом.

Без "ідолів"

І справді, з поверненням до Києва легендарного тренера Валерія Лобановського, Олександр Шовковський став ключовим елементом його "Динамо-машини".

Уже в перший сезон під керівництвом Лобановського, у 1997-му році, кияни наробили галасу в Європі, двічі крупно обігравши "Барселону" у групі Ліги чемпіонів. І хоча той європохід "Динамо" закінчився поразкою від "Ювентуса" в 1/4 фіналу найпрестижнішого клубного турніру, про Шовковського почали говорити як про одного з найкращих воротарів континенту.

А вже за підсумками наступного сезону Олександра Шовковського включають у розширений список претендентів на "Золотий м'яч" - і досі таким досягненням не може похвалитися жоден представник України крім нього та Андрія Шевченка.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Наприкінці 90-х Шовковського вважали одним з найкращих воротарів Європи

Це сталося насамперед завдяки феєричному виступові киян у Лізі чемпіонів: обігравши в плей-оф мадридський "Реал", кияни дійшли до півфіналу Ліги чемпіонів, і лише там поступилися мюнхенській "Баварії".

Гегемонія киян у чемпіонаті України у цей період не ставилася під сумнів ніким.

При цьому і тоді, і згодом Шовковський визнавав: він ніколи не мав "ідола" серед великих воротарів сучасності і минулого, а намагався від кожного з них взяти найкраще, створити збірний образ того воротаря, яким хотів бути сам.

"Словенський жах"

А наприкінці 1999-го, - здавалося б, цілком вдалого року, - трапився "словенський жах": мабуть, найвідоміша помилка у кар'єрі Олександра Шовковського, за яку на вболівальницьких форумах його ще довго називали "людиною, яка забрала в України Євро-2000".

У кінцівці стикового матчу за право участі у Євро проти словенців Шовковський невдало виніс м'яч у цілком безпечній ситуації. Він потрапив на ногу півзахиснику противників Міленкові Ачімовичу, а той одразу ж відправив його у сітку воріт українців. Цей м'яч виявився переможним. У матчі-відповіді в Києві на засніженому полі "Олімпійського" "синьо-жовті" не зуміли зламати опір Словенії, і віддали її футболістам путівку на першість Європи.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption У спортивній біографії Шовковського траплялися і сумні сторінки

"То була технічна помилка - коли гравець б'є по м'ячу, а м'яч у нього зрізається з ноги і замість того, щоб полетіти в аут, залишається в полі і виходить гольова передача", - згодом пояснюватиме той епізод Шовковський.

"І от що справді образливо: коли нападник не попадає по м'ячу, який котиться вздовж лінії воріт, тільки тому, що той попав на кочку і підстрибнув, йому за одну-дві гри все це благополучно пробачать і забудуть. А воротарю, якщо м'яч потрапить у ту саму кочку і пролетить у нього між рук, це згадуватимуть все життя!"

Якраз у цей час настав спад у грі "Динамо" після продажу лідерів клубу - киянам двічі поспіль не вдалося вийти з групи в Лізі чемпіонів. У внутрішній першості набирав сили донецький "Шахтар".

Частина вболівальників бачила корінь проблем київського клубу у Шовковському, якому не забували нагадувати про "люблянський ляп" за кожної зручної нагоди.

І тут воротар "Динамо" зазнав серйозної травми плеча. Кияни купили одразу двох сильних кіперів - Віталія Реву та росіянина Олександра Філімонова - і спостерігачі в той час радше не говорили про повернення Шовковського до основної обойми, а дискутували, хто ж з новачків стане новим "номером один" у київському клубі.

"Воротар республіки"

Повноцінне відновлення від травми зайняло у Шовковського понад рік. А повернувся він уже до іншого "Динамо": після смерті Валерія Лобановського столичний клуб не міг знайти своєї гри і свого тренера.

Однак саме цього періоду стосуються головні успіхи Шовковського у складі національної збірної України. Чудово провівши відбірний турнір до першості світу-2006, "синьо-жовті" завоювали путівку на німецький мундіаль, де дійшли до чвертьфіналу і програли лише майбутнім чемпіонам - італійцям.

Особливо драматичним виявився матч 1/8 фіналу, який українці проводили проти збірної Швейцарії. Основний та додатковий час цієї гри закінчилися нульовою нічиєю, а в серії післяматчевих пенальті Олександр Шовковський став першим в історії чемпіонатів світу воротарем, який не пропустив жодного голу в серії одинадцятиметрових.

Той матч Шовковський досі називає одним з найпам'ятніших у своїй кар'єрі.

"Пенальті як півжиття"

Футбольні експерти часто називали Олександра Шовковського одним з найсильніших спеціалістів з відбиття пенальті в українському, якщо не у світовому футболі.

"Пенальті у мене щоразу забирають півжиття", - визнавав він, а у інших інтерв'ю навідріз відмовлявся розповісти про секрет цієї своєї "суперсили".

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Шовковського вважали одним з найкращих спеціалістів з відбивання пенальті

Утім, можливо, одна зі складових цього секрету - відмінна реакція Шовковського. Він сам напівжартома говорить, що ця риса згодилася йому у "нефутбольному житті".

"Якось, відпочиваючи у приватному будинку, я почув якийсь тріск. Піднявши голову, побачив, що на мене летить шматок металочерепиці, який відірвався. Я відскочив на два метри як кішка! Мені потім розповіли, що збоку це виглядало смішно", - розповідав він.

А от чи відповідає дійсності враження про абсолютну незворушність Шовковського, яке він часом справляє на експертів та глядачів футбольних трансляцій?

"На полі я емоції просто придушую, щоб вони мені не заважали бути зосередженим на самій грі", - каже про це Шовковський.

"Чужі трибуни мене тільки заводять. Якщо твоя гра їм не подобається, значить, ти все робиш правильно", - признавався він іншим разом.

Однак це не означає, що психологічна напруга не залишає слідів на серці першого номера "Динамо".

"Я втомлююсь після кожного матчу. Йде колосальне психологічне навантаження… Я не засну раніше ніж за шість годин після закінчення гри… Ніч після гри це не сон. Це мука", - говорить Шовковський.

"Продаються всі, крім Шовковського"

Ще один складний період у кар'єрі Шовковського настав в один з найуспішніших сезонів "Динамо" після смерті Лобановського - тоді кияни дійшли до півфіналу Кубка УЄФА, де поступилися традиційному суперникові на внутрішній арені, донецькому "Шахтарю".

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Олександр Шовковський є одним з найтитулованіших футболістів України

"У 2008 році я фактично не грав. Юрій Сьомін віддавав перевагу Станіславу Богушу, а у мене закінчувався контракт. Я прийшов до Ігоря Суркіса і сказав, що контракт не продовжуватиму. Але президент клубу сказав, що в команді продаються всі, крім Шовковського, а я не можу впливати на рішення президента. Потім Сьомін повернувся до "Локомотива", а Валерій Газзаєв дав мені шанс, яким я скористався", - розповідає Шовковський.

Згодом Шовковський виграє конкуренцію й у інших молодших колег-динамівців - Дениса Бойка та Максима Коваля, залишаючись у своєму досить солідному для футболу віці беззаперечним "номером один" київського клубу.

Жорсткою була і конкуренція за місце у воротах національної збірної: мрією кожного топ-воротаря України було зіграти на домашньому Євро-2012.

Однак незадовго до цього турніру Олександр Шовковський у рядовому матчі першості України отримав прикру травму плеча, яка залишила його за бортом цього турніру. А по його закінченні, у вересні 2012-го, Шовковський оголосив, що завершує кар'єру у збірній.

"Я вже не можу"

Прихід Сергія Реброва на тренерський місток "Динамо" дав Олександрові Шовковському змогу завоювати два останні чемпіонства України у кар'єрі гравця.

Протягом останніх двох сезонів уславлений воротар укладав нетривалі контракти зі своїм клубом, не бажаючи, як він говорив, бути "тягарем" для команди.

Зрештою, на початку листопада цього року Шовковський в ефірі радіо "Аристократи" зробив однозначну заяву: його епоха закінчилася, він не продовжуватиме контракт з "Динамо", тож після нового року його кар'єру гравця буде завершено.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Експерти кажуть, що будь-якого наступного воротаря "Динамо" протягом найближчих років обов'язково порівнюватимуть саме з Шовковським

"А якщо я скажу, що я стомився? Мені в січні виповниться 42. Насправді для гравця це дуже багато. Я не готовий вкладати стільки сил, зі шкіри лізти, щоб конкурувати з молодими. Я вже не можу", - сказав воротар.

Рішення закінчити кар'єру було, як він сказав, "досить важким, але я прийняв його, і мені стало набагато легше, спокійніше".

Вболівальники робили прогнози, коли саме відбудеться прощальний матч Шовковського. Це буде останній домашній поєдинок групового турніру Ліги чемпіонів проти "Бешикташа"? Чи - так само домашнє - "класичне дербі", матч проти принципового суперника киян, донецького "Шахтаря"?

Виявилося, що ані те, ані інше. Пошкодження Олександра Шовковського унеможливило його участь у цих поєдинках, отож останнім матчем для нього став поєдинок киян проти луганської "Зорі" - програний киянами з мінімальним рахунком.

Завершальний матч цього року, програний киянами поєдинок проти "Шахтаря", Шовковський дивився на трибунах "Олімпійського - камера трансляції раз-по-раз показувала його обличчя. Так само вона зупинялася на великому баннері "Завжди перший" із зображенням легендарного воротаря на фанатській трибуні.

Що далі?

"Що далі робитиме Саша Шовковський?" - запитала ведуча ефіру, у якому "динамівець номер один" оголосив про скоре завершення кар'єри.

"Слід жити", - відповів він.

Шовковський - один з тих футболістів, які, за визнанням експертів, ще під час кар'єри не обмежують свій світогляд виключно футболом.

Вже у зрілому віці він закінчив Інститут журналістики столичного університету імені Шевченка, і коментував: простіше футболістові стати журналістом, ніж навпаки.

У жовтні цього року Шовковський отримав тренерську ліцензію - це ще один вірогідний варіант його майбутнього.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Чим саме займатиметься Шовковський після завершення кар'єри гравця, наразі невідомо

Зрештою, протягом останніх років уславлений воротар київського "Динамо" відкрився громадськості і в ще одній, можливо, несподіваній якості.

"Я не політик!!! Але я громадянин!!! І мій громадянський обов'язок полягає в тому, щоб не залишатися байдужим до свавілля, яке дозволили собі владоможці!!!... Я один з народу!!! А значить, я і є народ!!!" - написав Олександр Шовковський у Facebook 1 грудня 2013 року - день першої великої демонстрації Євромайдану після побиття студентів на Майдані Незалежності.

Вже згодом, після повалення Януковича, воротар "Динамо" не виключив свого походу до політики.

Свої політичні погляди Шовковський описував як "патріотичні", з певного часу він перейшов у своїх телевізійних коментарях після ігор за своєї участі на українську мову, і заявляв, що не поїхав би грати до Росії.

Також на цю тему

Новини на цю ж тему