Окопна війна - як минув 2016-й на фронті

Копирайт изображения Міністерство оборони України
Image caption Зустрічних танкових боїв, як під Дебальцевим чи ДАП взимку 2015 р., у році, що минає, не було

Чому 2016-й пройшов без боїв масштабу Дебальцевого та Мар'їнки та які втрати офіційно понесла українська армія за рік - в огляді ВВС Україна.

Загострення

У 2016 році на Донбасі сталися два серйозні загострення: на початку березня в Авдіївській промзоні, та у грудні - на Світлодарській дузі.

Втім, ці зіткнення ніяк не можна порівняти з боями за Дебальцеве у 2015 році й бойовими діями літа 2014 року - ні за масштабами, ні за стратегічним значенням.

В Авдіївці сили АТО взяли під вогневий контроль Ясинуватську розв'язку на дорозі з Донецька в Горлівку і Єнакієве, на Світлодарській дузі - зайняли кілька позицій, з яких раніше вели обстріли сепаратисти.

Жодна з цих операцій не призвела до суттєвих змін лінії фронту, однак тактично це можна вважати успіхом.

"2016-й рік - це рік війни, адже обстріли тривають. Але це рік "шахових партій" - бойові дії йдуть вже не на рівні батальйонів і бригад, як у 2014-2015 роках", - розповідає ВВС Україна військовий оглядач та волонтер Серж Марко.

"Війська борються за пріоритет - десь "віджимають" якусь висоту, десь не дають сепаратистам зайти у "сіру зону", десь заходять самі у цю зону і облаштовують там позиції - як це сталося у Авдіївській промзоні. Ще десь намагаються зайняти якусь панівну висоту і дозволеними калібрами блокують шляхи постачань на сепаратистські взводні опорні пункти", - додає оглядач.

Неофіційно така тактика називається "повзучим наступом".

У "ДНР" та "ЛНР" у діях сил АТО вбачають грубе порушення Мінських угод. Утім, за цими ж угодами, той ліс, який зайняли українські бійці під Світлодарськом (як, зрештою, і Дебальцеве з Вуглегірськом) - територія, яку має контролювати Київ.

Затухання конфлікту?

Копирайт изображения Міністерство оборони України
Image caption Наприкінці грудня сторони домовилися про "новорічне перемир'я", однак повного припинення вогню так і не настало. Сили АТО та "ДНР" і "ЛНР" звинувачують одне одного у періодичних обстрілах

"Зараз іде затухання конфлікту, його політична частина, - вважає Серж Марко. - Те, що відійшли від воєнної частини - піхотних штурмів, ударів реактивної артилерії, - це значний прогрес. Так війна, насправді, і закінчиться".

Водночас, секретар РНБО Олександр Турчинов протягом року неодноразово заявляв про можливість як повномасштабного конфлікту з Росією, так і локальних наступальних операції сепаратистів на Донбасі.

Саме небезпекою великої війни українське керівництво пояснило проведення ракетних навчань на півдні країни.

Кремль послідовно заперечує будь-які плани вторгнення в Україну чи військової підтримки сепаратистів, однак оголосив про готовність завдати ракетного удару по українських пускових установках через близькість навчань до Криму.

Копирайт изображения Генштаб ЗСУ
Image caption Ракетні навчання на Херсонщині призвели до серйозної напруги між Києвом і Москвою

Як би там не було, військового загострення на міждержавному рівні між Києвом і Москвою у 2016 році не сталося.

Водночас Україна не проводила нову, сьому, хвилю мобілізації, а останні мобілізовані восени або повернулися додому, або стали контрактниками (всього у 2016 році контракт з армією підписали більше 68 тисяч бійців, з них 7,5 тис. - офіцери).

Ще одне свідчення того, що конфлікт принаймні показує ознаки затухання - перший прецедент повного розведення сил (а не тільки важкого озброєння) на двох ділянках фронту біля сіл Золоте і Петрівське.

На початку жовтня там бійці з обох сторін відішли від лінії зіткнення на 2 км. Процес розведення моніторили ОБСЄ, які встановили у Золотому і Петрівському камери.

З іншого боку, так само розвести сили біля Станиці Луганської не вдалося - жодного разу повне перемир'я там не протрималося бодай сім днів.

Як і не настало повне припинення вогню, оголошене з 24 грудня - перестрілки на Світлодарській дузі та у деяких інших районах, наприклад Широкиному, не стихають.

Втрати

Копирайт изображения Міністерство оборони України
Image caption Особливості окопної війни - небойові втрати перевищують бойові. У 2014 році ситуація була іншою

Як повідомили ВВС Україна в Управлінні зв'язків з громадськістю ЗСУ, бойові втрати української армії у 2016 році - 211 бійців (а всього від початку конфлікту на Сході України загинули більше 3 тис. українських силовиків - військових, нацгвардійців, поліцейських та прикордонників). Це без врахування неофіційних добровольців, як, наприклад, співак Василь Сліпак.

Характерно, що небойових втрат було більше - 256. Ще влітку військовий прокурор Анатолій Матіос пояснював, що головними причинами небойових смертей в армії є хвороби, самогубства, вбивства (кримінал), отруєння (у тому числі алкоголем), нещасні випадки та аварії.

А на полі бою бійці гинули внаслідок обстрілів з важкого озброєння, від вогню снайперів, на мінах та розтяжках, а також під час бойових зіткнень з диверсійними групами супротивника.

Копирайт изображения Reuters
Image caption У самопроголошених "ДНР" та "ЛНР" заперечують дані української сторони про багатьох загиблих сепаратистів і у відповідь стверджують про "сотні втрат" сил АТО лише на Світлодарській дузі

Про кількість втрат сепаратистів точних даних немає - взятися їм нізвідки. Українська розвідка говорить про сотні вбитих сепаратистів і росіян, у "ДНР" і "ЛНР" це традиційно заперечують.

На мапі АТО залишається близько тридцяти найгарячіших точок фронту. Це, наприклад, згадані Станиця Луганська і Авдіївка, Широкине біля Маріуполя, Луганське (Світлодарська дуга), Опитне і Піски в районі Донецького аеропорту, а також Мар'їнка, де влітку 2015 року сепаратисти здійснили останню (і невдалу) спробу великого наступу.

Копирайт изображения mediarnbo.org
Image caption Станиця Луганська, Світлодарська Дуга, район Ясинуватської розв'язки і Донецького аеропорту, а також Широкине на півдні - найгарячіші точки фронту у 2016 році

"Мар'їнка дала супротивнику розуміння, що для таких штурмів вже потрібно робити загальновійськову операцію з залученням бригад та десятків тисяч людей. І ці сили треба десь концентрувати, а це не так просто - туди може прилетіти "точка У", це може зафіксувати ОБСЄ", - відзначає Серж Марко.

Зрештою, таких спроб у 2016 році і не було. Сторони остаточно перейшли до "окопної війни" та зіткнень малих груп.

Забезпечення

Копирайт изображения Іван Сацик
Image caption Іван Сацик - у 2014 році боєць 72-ї бригади, зараз - командир взводу полку "Миротворець"

"Якщо порівнювати з 14-м роком, то з забезпеченням все набагато краще. Але якщо з 15-м - то нічого, власне, не змінилося. Форму видають, але її якість все одно не надто гарна, все одно доводиться купувати свою", - розповідає ВВС Україна комвзводу полку "Миротворець" Іван Сацик.

А Серж Марко пояснює, що справа не лише у якості форми і берць: "Є частини, які беруть участь у боях - вони можуть "вбити" форму за день. Будь-якого виробництва".

За його словами, норми речового забезпечення мають передбачити, щоб боєць мав два-три комплекти форми. Очікується, що у 2017 році військові вже отримуватимуть по кілька комплектів.

Актуальною залишається і волонтерська допомога, однак вона все більше відходить від фокусуванні на їжі-одягу до технологічної підтримки - везуть тепловізори, прибори нічного бачення, оптику, безпілотники батальйонно-ротного рівня, засоби зв'язку, системи огляду бойових ділянок.

"Поступово залишаться волонтери, які займаються якимись високотехнологічними гаджетами, програмним забезпеченням, турелями (кріплення для кулеметів чи малокаліберних гармат. - Ред.), апгрейдом зброї", - прогнозує Серж Марко.

Традиційною проблемою залишається і транспорт.

"Все одно доводиться їздити на волонтерських машинах, які ніхто не ремонтує, окрім самих волонтерів. І паливо - воно є, але його ніколи немає", - ділиться командир взводу Іван Сацик.

Копирайт изображения Міністерство оборони України
Image caption В Міноборони кажуть, що протягом 2016 року армія отримала сотні одиниць техніки та озброєнь

Однак у Міністерстві оборони запевняють - забезпечують армію новою технікою.

Так, у відповіді на запит ВВС Україна, вказується, що у році, що минає, ЗСУ отримали більше 1 тис. одиниць нового і модернізованого озброєння і військової техніки (модернізовані бронетранспортери, нові вантажні автомобілі, тепловізійні прилади та снайперські гвинтівки, комплекси криптографічного захисту).

Ще близько 15 тис. одиниць підприємства оборонно-промислового комплексу відремонтували і повернули в армію.

Отримували Збройні сили й міжнародну допомогу: "У рамках надання технічної допомоги Збройним силам отримано більше 40 одиниць озброєння та військової техніки, більше 2 тис. штук приладів нічного бачення та більше 700 одиниць засобів зв'язку".

Ставлення населення

Копирайт изображения Reuters
Image caption Блокпост у Станиці Луганській

Бійці відзначають, що на третій рік конфлікту відносини з місцевим населенням на Донбасі покращилися.

"Ставлення місцевих стало набагато кращим. Багато з них знають, що відбувається "на тому боці", як розрізаються заводи. Звідти люди самі приїздять і розповідають", - констатує Іван Сацик.

Хоча позитивне ставлення до української армії, вочевидь, не скрізь. Наприклад, нещодавно ТСН повідомили про затримання мережі десятків інформаторів у Торецьку, які коригували вогонь бойовиків.

Інформаційна політика Києва на Донбасі у 2016 році вочевидь дещо просунулася - нарешті запрацювала телевежа на Карачуні, з березня мовить "Армія FM" (аналог радіо, яке діє в експедиційних корпусах США чи в ізраїльській армії).

"Радіо для армії, що знаходиться на театрі воєнних дій - це меганеобхідно. Так само це потрібно і для людей, які живуть у тих районах, щоб вони розуміли позицію військових", - каже Серж Марко.

"Не передовій не так багато розваг. А так радіо поставив - воно щось передає, може щось корисне тобі повідомити. Або ж якийсь знайомий бойовий командир передає привіт - і вже приємно. І ще - коли боєць слухає якесь інше радіо, то у нього таке враження, що війни немає", - додає військовий оглядач.

Як в Алеппо?

Копирайт изображения AFP
Image caption Повторення жаху Алеппо в Україні - дуже малоймовірний сценарій

Після трагічної розв'язки боїв за сирійське Алеппо, яке бомбила сирійська армія за підтримки російської авіації, багато хто в Україні замислився, чи може щось подібне статися з якимось українським містом.

Серж Марко вважає це дуже малоймовірним: "У сирійців не було своєї протиповітряної оборони (ППО). Їх бомбили як завгодно і скільки завгодно, вивалили на місто тисячі тонн вибухівки. У нас такого бути не може, хоча б тому що, Київ, наприклад, закритий ППО повністю. І через решту лінії оборони пролетіти бомбардувальнику буде дуже проблемно".

"Щоб повторилася ситуація з Алеппо має статися повномасштабна війна, можливо навіть з використанням якихось ядерних боєзапасів. Адже Росії треба буде ввести багато бригад, заходити з танковими і ракетними військами, з десантними операціями. Дуже скептично ставлюся до такої можливості", - резюмує військовий оглядач.

Кремль офіційно заперечує будь-які плани агресії щодо України, визнаючи лише присутність "російських добровольців" у формуваннях "ДНР" і "ЛНР".

Копирайт изображения Міністерство оборони України
Image caption Сили АТО провели кілька масштабних навчань у 2016 році, зокрема збори резервістів

Тим не менше, у силах АТО запевняють, що готові до будь-якого розвитку ситуації. І майже три роки конфлікту вже дали необхідний бойовий досвід і злагодження.

"Відносини у підрозділах стають все більш згуртованими, більше довіри приходить. І дружба між товаришами по службі, а також між різними підрозділами на тій чи іншій ділянці, міцнішає", - підсумовує Іван Сацик.

Новини на цю ж тему