Село, де Горбачова досі вважають героєм

Ваш пристрій не підтримує відтворення мультимедійних файлів
Що люди з рідного села Михайла Горбачова думають про його спадок?

Тихе село Привольне, вкрите товстим і незайманим шаром снігу, виглядає дуже далеким від епіцентру влади.

Але колись це був дім Михайла Горбачова, останнього лідера Радянського Союзу. Через двадцять п'ять років після кінця цієї імперії його спадок і далі викликає палкі дебати.

"Це місце вкрите соромом за те, що породило цю людину", - пробурчав таксист, коли ми сказали йому, куди їдемо. Як і багато хто з росіян, пан Андрій вважає Михайла Горбачова відповідальним за розпад СРСР.

Але у самому Привольному люди досі знаходять теплі слова для людини, якою багато хто на Заході захоплюється за закінчення Холодної війни без кровопролиття.

Image caption Раїса Копейкіна пам'ятає хлопця, з яким вона вчилася в школі і який очолив Радянський Союз

Я зустріла Раїсу Копейкіну, коли вона чистила сніг біля свого будинку - на тій само вулиці, де ходила до початкової школи разом із Михайлом Горбачовим.

Раїса стала вчителькою хімії. У той час, як сільський хлопчик, відомий їй як "Міша", піднявся до самої верхівки Комуністичної партії.

"Він був простим, щирим хлопцем зі звичайного села і став генеральним секретарем на наших очах", - захоплено розповідає Раїса за столом з фотографіями часів молодості.

"Він був дуже розумним, і ми пишаємося тим, що жили і працювали з ним", - каже вона.

Пані Раїса пам'ятає своє хвилювання у грудні 1991 року, коли дивилася по телевізору, як її колишній однокласник оголошує про відставку. СРСР формально розпався наступного дня.

Копирайт изображения AFP
Image caption Пан Горбачов сказав по телебаченню, що тоталітарна система зникла і суспільство здобуло свободу
Image caption Михайло Горбачов (зліва) виріс у родині селян у селі Привольне. У 30 років він став делегатом з'їзду Комуністичної партії

У Привольному і досі є нагадування про старі часи.

Біля палацу культури стоїть пам'ятник Леніну, нещодавно відремонтований. Але біля нього тепер - православна церква, на яку частково дав гроші чоловік, що колись стояв на чолі атеїстичної держави.

Всередині - оздоблена ікона Казанськї Богоматері, яку також подарував церкві Михайло Горбачов.

"Мене хрестили таємно, про це ніхто не знав", - пригадує церковний староста Віктор Кудрін, і потім розповідає про те, як ситуація змінилася.

"Священик зараз не тут, бо в сусідньому селі - нова церква, і в наступному теж, - каже він. - Є реальна потреба, і ми не встигаємо навчати священиків".

Image caption Віктор Кудрін каже, що пан Горбачов допомагав сільській церкві

Дехто зі старших селян у палаці культурі також кажуть, що раді можливості вільно молитися.

Одна жінка згадує, як перший американський гість привіз сюди Біблії. Більшість схвалює і економічні реформи, які ініціював Горбачов, що дозолили їхнім фермам стати більш продуктивними і прибутковими.

Та коли доходить до розпаду СРСР, навіть лояльне Привольне має змішані почуття.

"Звісно, Михайло Горбачов багато зробив для нашого села, багато, - каже один чоловік за чаєм із домашніми пирогами. - Але щодо СРСР - нам сумно".

Поруч є міні-музей, де найвідоміший виходець із села має свій куток. У підписі під фото Михайла Горбачова сказано, що він був першим лідером, якому росіяни могли прямо сказати "ні".

"Думати інакше перестало бути злочином", - сказано під фото. Також підпис згадує реабілітацію політв'язнів.

Image caption Місцеві діти слухають урок з історії в музеї поруч з книгами та брошурами про Михайла Горбачова

Однак глибинний струс, який ініціював Михайло Горбачов, зрештою зніс всі підвалини СРСР, і все більше росіян шкодують про це.

Результати опитування незалежного "Левади-центру", опубліковані цього місяця, показують, що так вважають 56% громадян. А речник Володимира Путіна нещодавно заявив, що президент все ще вбачає у розвалі Радянського Союзу "катастрофу".

Наддержава перестала існувати і відтоді росіяни щосили борються проти втрати свого статусу.

"Німеччина тепер об'єдналася, але наша країна розвалилася, - відверто бідкається мені пенсіонер на ім'я Микола. - Це помилка наших керівників. Вони могли її зберегти".

Новини на цю ж тему