Підкорювач двох океанів: "За будь-якого шторму я варив собі каву"

Павло Резвой Копирайт изображения PAvlo Rezvoy
Image caption У 65 років Павло Резвой подолав Атлантичний океан, у 66 років - Індійський

Павло Резвой - львів'янин, геолог і за сумісництвом веслувальник-одинак.

У 2004 році на весловому човні з фанери він перетнув Атлантичний океан. Подорож тривала 61 добу.

У 2005 у свої 66 років на одномісному човні він переплив Індіський океан і став третьою людиною в світі, яка подолала океан на веслах і другою, яка за своє життя подолала два океани.

"За батьків геологів куди подінешся. - каже Павло Дмитрович. - Вони постійно мене тягали з собою - і я звик до того, що це нормальне життя. Майже циганське".

У Книзі рекордів Гіннеса він значиться як найстарша за віком людина, що перепливла через океан.

До своїх океанічних подорожей Павло Резвой займався геологією: досліджував Туркменістанський хребет та шукав родовища золота в Африці.

Про свої пригоди він розповів BBC Україна.

Про гори в Азії

Я закінчив Львівський університет і отримав розподіл туди, куди хотів - на Памір, Туркменістанський хребет. Там працював 30 років.

Копирайт изображения PAvlo Rezvoy

Це було Південнокиргизське геологічне управління, яке займалося пошуками всього, починаючи від родовищ урану.

Для тих, хто займається структурною геологією, це найкраще місце. Лісу немає. Всі складки, всі шари - все ззовні. Ускладнене, правда, великими висотами і дальніми переходами.

Це жорстке високогір'я. Найнижча точка була на висоті 3 тис. метрів. І ми ходили практично до 7 тис. м.

В останні роки нас підвозив вертоліт, але на найвищі точки він летіти не міг. Ми ходили так, без обладнання.

Важливою роботою була геологічна мапа. Як начальник, я ходив у маршрути і малював її.

Копирайт изображения PAvlo Rezvoy
Image caption 30 років геолог пропрацював на висоті 3-7 тис. м над рівнем моря

Раз на місяць я спускався вниз, сідав на коня, їхав до автомобільної дороги, звідти машиною до міста, там виконував свої функції чиновника, а потім знову на машину, на коня і уверх.

Всього у цій місцевості було потрошку: трошки золотішка, точки срібла, рідкі мінерали, радіоактивні речовини.

Я просто був вдячний долі за те, що я потрапив на таку роботу, де я бачив те, що звичайній людині не побачити.

Копирайт изображения PAvlo Rezvoy
Image caption На льодовик Федченка геолог літав на вертольоті

Високогір'я. Величезні льодовики. Наприклад, славетний льодовик Федченка 80 км завдовжки. Я літав туди на вертольоті і ходив по ньому.

Мені здається, теплий спальний мішок після робочого дня в хорошому наметі, який не продуває вітром, набагато комфортніший за диван.

Пенсія - найкрутіша частина життя

Завершили ми роботи в 1990-ому. Після цього я потрапив на пенсію - тут і почалася найкрутіша частина мого життя.

На пенсію мене вигнали рано, у 55 років. За роботу в полі рік за два йшов - так у мене вийшло стажу більше, ніж мені років.

Я почав їздити на заробітки до Москви. Пенсія ніяка, а в мене двоє дітей… Я і квартири ремонтував, і цехом командував - добував гроші.

Копирайт изображения Pavlo Rezvoy
Image caption Завдяки унікальному клімату на перекопаній землі в Африці за 10 років знову виростають джунглі

Я би ніколи не погодився поїхати в Африку як турист. А от побачити країну зсередини, майже очами її мешканців…

В Африці я шукав родовища золота, не добував його.

Шукав для приватної фірми. А коли мені вдалося довести, що в цьому районі нічого немає, надії на золото жодної, нас там в Африці і кинули. Зворотні квитки були, але прожити треба було півтора місяці.

Ми ходили в джунглі, збирали коріння - так виживали. А з часом працювали на інших роботодавців. Щодня прочісували струмки, шукали місця, де можна видобувати золото.

Але нам не поталанило. В Гані золото видобувають вже більше 200 років, тому там все почищено вже.

Копирайт изображения PAvlo Rezvoy

Нашим головним ворогом були червоні мурахи. А тварин в екваторіальній Гані немає - все з'їли.

Там немає крокодилів. Ну, в зоопарку колись було два. Майже немає мавп.

Населення було 28 млн, а країна 400 км на 600 км.

Але клімат унікальний. Навіть якщо земля перекопана і повністю відпрацьована (шукачами золота. - Ред.), через 10 років на цих ділянках знов виростають джунглі - і вам навіть на думку не спаде, що тут вже щось шукали.

Про Атлантичний та Індійський океани

Я давно чув про одиночних веслувальників.

Мій брат був перекладачем у англійського веслувальника, який з Владивостока перетнув Тихий океан.

Копирайт изображения Pavlo Rezvoy
Image caption Свою першу подорож Павло Резвой здійснив на човні з фанери. Він переплив Атлантичний океан за 61 добу

Човен мені дав на прокат лондонський клуб. Це був перший човен для океану. Фанерний. Якщо під час шторму човен перевертався, завдяки конструкції, його носова кабіна відновлювалася.

В океані можна прожити на самій рибі, але прісної води немає.

Треба було взяти з собою каністри води, спеціальний електричний засіб для опріснювання води. Акумулятори заряджав від сонячних батарей.

Копирайт изображения Pavlo Rezvoy
Image caption Мандрівник призвичаївся смажити собі рибу навіть в умовах шторму

Два місяці - це хіба довго? У мене був телефон: міг говорити три хвилини на день, але цього достатньо. Були аудіокниги...

В Атлантичному океані за відчуттями ти наче в цивілізації - між Америкою та Європою. Це добре знайомі країни: іспанські та Канарські острови з одного боку, з іншого - Америка.

Копирайт изображения PAvlo Rezvoy

А в Індійському океані, коли ти між Азією та Африкою, це якось по-іншому психологічно сприймається, мовби-то це більш дикі краї.

Індійський океан суровіший. Там часто змінюються вітри, хвилі змінюються.

Я пройшов мілководні місця Індійського океану - і був вражений розмаїттям фауни. В Атлантичному океані такого немає і близько. Багатотисячні зграї дельфінів, геть інші види риб, водні птахи…

Копирайт изображения PAvlo Rezvoy

За маршрутом моїх двох подорожей не було місця де пристати. Атлантика: від Канарських островів до Антильської гряди нічого немає. І в Індійському океані так само…

Що може лякати в океані? Конкретної небезпеки для людини там немає.

Хіба що шторм… Під час шторму йшов до себе в каюту, закривав люк і терпів. У мене шторми були по чотири дні максимум.

Копирайт изображения PAvlo Rezvoy

Але я, наче мавпа, наловчився і за будь-якого шторму варив собі каву. Примус тримав ногами, каструлю в руках. Кофійок заварював.

І рибу смажив за будь-якої качки, віртуозно тримаючи банку з-під болгарського лечо.

Копирайт изображения Pavlo Rezvoy
Image caption Павло Резвой вважає, що автомобілі небезпечніші за акул

Про акул все перебільшено. Я бачив їх багато - байдуже пропливали повз мене.

Акулам начхати на людину в судні. Автомобілі набагато небезпечніші за акул.

Про мрії

Моя стихія - земна куля. Я не можу віддати перевагу морю чи горам.

У мене була мрія перейти Тихий океан, але спонсорів знайти не вдалося. Сили, можливості і знання були, але це не здійснилось.

Копирайт изображения PAvlo Rezvoy
Image caption Павло Резвой щасливий, що на власні очі бачив найвизначніші місця земної кулі

Мій син Дмитро бовтається зараз десь серед Атлантики, змагається з англійцями одинаками. Він вирішив, якщо всі в родині плавають, то і йому треба. Ось я спостерігаю за його плаванням.

А мої всі плани зараз розбиваються через брак фінансів. А так багато було би планів…

Зараз мені майже 80, але я якось не відчуваю, що вже дуже старий.

Новини на цю ж тему