Інформаційна війна Росії: поле битви - Білорусь?

Білорусь, Лукашенко Копирайт изображения Getty Images

Білорусь ступила на "український" шлях, і в повітрі запахло інформаційною війною. Принаймні так бачать відносини між Москвою і Мінськом чимало політологів.

Президент Олександр Лукашенко продовжує говорити про братерство і "загальне горе", оголошуючи в Білорусі день жалоби за загиблими в катастрофі російського Ту-154. Але у ці ж дні демонстративно ігнорує важливі для Кремля регіональні саміти в Санкт-Петербурзі.

Основною причиною його демаршу називають відмову Москви знизити ціну на газ і збільшити поставки нафти. Проте у кризи є і більш глибинні причини.

На думку експертів, президент Лукашенко побоюється російського націоналізму, який уже почав показувати зуби щодо найближчого союзника.

"Відрив Білорусі від Росії"

Копирайт изображения Getty Images
Image caption У Білорусі оголосили день жалоби за загиблими в катастрофі російського літака, але водночас Лукашенко проігнорував регіональні саміти в Санкт-Петербурзі

Відлуння інформаційної війни докотилися до Білорусі наприкінці листопада, коли центральні російські телеканали заговорили про недопущення українського сценарію в "братській республіці".

Ток-шоу "Час покаже" на "Першому каналі" 24 листопада було присвячено Білорусі і рясніло закликами втрутитися вже зараз, щоб не допустити Майдану в Мінську.

Науковець Ніна Стужинська повною мірою відчула на собі ворожість московської студії за спробу відстояти білоруський погляд на власну історію. Особливе обурення викликали її слова про те, що вона вважає Степана Бандеру і Романа Шухевича "героями українського народу".

Того ж дня у ток-шоу "Процес" на телеканалі "Звезда" більше години обговорювали "зростання націоналістичних настроїв" в Білорусі.

"Західні організації і польсько-литовські спецслужби потроху готують у Білорусі свій "Правий сектор" за українським зразком. Адже стратегічною метою Заходу залишається відрив Білорусі від Росії максимально жорстким і ефективним способом", - йшлося у редакційному коментарі програми.

Суворий протест МЗС

Копирайт изображения Getty Images
Image caption На білорусько-російському кордоні

Дипломатична криза почалася минулого тижня.

Директор впливового Російського інституту стратегічних досліджень, генерал-лейтенант Служби зовнішньої розвідки (СЗР) Леонід Решетников заявив, що білоруська мова була створена указом Компартії 90 років тому, а Білорусь не може існувати як незалежна держава у відриві від Росії.

"Білорусь - це історична частина великої Росії, величезної Росії, це частина нашого народу", - сказав Решетников, викликавши обурення білорусів у соцмережах.

МЗС Білорусі 22 грудня вручило ноту російському дипломату Вадиму Гусєву, назвавши заяви Решетникова "неприпустимими" і такими, що абсолютно не відповідають "стратегічному характеру білорусько-російських відносин".

Білоруські державні ЗМІ теж не залишилися осторонь. Голова Белтелерадіокомпанії Геннадій Давидько в програмі "Клуб редакторів" 24 грудня озвучив запитання, чи не варто запровадити кримінальну відповідальність за білорусофобію.

"Коли пишуть, що Білорусь - недодержава, білоруси - не нація, хіба це не цілеспрямована дезінформація з метою дестабілізації держави?" - обурився пан Давидько.

Головна офіційна газета країни "Білорусь Сьогодні" опублікувала розгромну статтю про Решетникова під заголовком "Помилка колишнього резидента".

Телеканал "Білорусь 1" тоді ж присвятив Решетникову глузливий коментар, назвавши його "начебто істориком, який розхитує перевірений часом союз братніх народів - російського і білоруського".

Затримання апологетів "русского мира"

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Опозиційна акція у Мінську в березні 2016 року до річниці оголошення незалежної білоруської держави у 1918 році

На початку грудня білоруські правоохоронці затримали трьох місцевих апологетів "русского мира", що писали для російських сайтів статті про білоруську мову, у якої "немає шансів" і яка "нікому не потрібна, крім "навіженої недодержави, що хоче скрутити собі в'язи на Майдані за прикладом сусідів".

Проросійських авторів звинувачуються в розпалюванні міжнаціональної ворожнечі - за кримінальною статтею, яка раніше використовувалася тільки проти так званих "свядомих", тобто опозиціонерів.

Політологи сприйняли арешти як недвозначний сигнал Москві.

"Ми не допустимо, щоб інформаційний простір нашої суверенної держави став ареною протистояння та конфліктів", - заявила міністр інформації Лілія Ананіч.

Посол Росії Олександр Суріков не став захищати затриманих громадян Білорусі.

"Дуже сильно сумніваємося, що ці люди - справжні патріоти країни, в якій вони живуть і є її громадянами," - сказав пан Суриков.

М'яка білорусизація

Два десятиліття правління пана Лукашенка привчили білорусів до державної ідеології, що оспівує радянське минуле Білорусі в нерозривному союзі c Росією.

Будь-які спроби активістів нагадати про історичну спадщину Великого князівства Литовського і його символи сприймалися владою як виклик.

Зміни настали незабаром після анексії Криму. Президент заговорив про незалежність як про одну з головних національних цінностей і вперше за довгий час виголосив промову білоруською мовою.

У країні офіційно запровадили День вишиванки, яку нещодавно носили тільки опозиціонери. Ініціативу з її просування перехопив пропрезидентський Білоруський республіканський союз молоді (БРСМ). А сам пан Лукашенко почав з'являтися на публіці в одязі, прикрашеному національним орнаментом.

У міністерстві освіти планують збільшити години навчання білоруською мовою.

Збірні країни дедалі частіше почали з'являтися в "націоналістичних" біло-червоних, а не червоно-зелених кольорах БРСР, а академія наук прийняла до розгляду ініціативу про визнання біло-червоно-білого прапора "нематеріальною культурно-історичною цінністю".

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Отак були вбрані білоруські футболісти на кваліфікаційному матчі до Чемпіонату світу 2018 року, що проходив у Борисові в жовтні

"Пастка безпорадності"

Втім, політологи вважають подібну політику Мінська запізнілою, економіку занадто залежною від Росії, а інформаційний вплив Кремля занадто потужним.

Більшість білорусів живуть в "русскомірному" інформаційному просторі, і вони навряд чи зможуть захиститися від його впливу, стверджує український журналіст Віталій Портников. "Справа - в тому, що "совок", який породжує "русскій мір", існує не поза, а всередині Білорусі і білорусів", - вважає він.

"Ідеологічна вертикаль потрапила в пастку безпорадності через власні обмеження, - зазначає мінський політолог Артем Шрайбман.

"Єдиною ефективною відповіддю на зовнішнє інформаційне втручання є не цензура, а розвиток національного та професійного медіапростору. Але це ще страшніше. Тут державна ТВ-машина не впорається", - пише він.

Арсенал протидії у Мінська небагатий, вважає і місцевий експерт з безпеки Андрій Поротников. На його думку, "варто було попередні двадцять років зміцнювати національну самосвідомість і створювати якісний, конкурентоспроможний медіапродукт".

Це далеко не перша криза у відносинах двох країн, і раніше вони, як правило, розв'язувалися за формулою "економічна допомога Москви в обмін на лояльність Мінська".

Зараз, здається, єдине, що Кремль в змозі запропонувати - це тільки реальне входження в "русский мир".

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Родичі дивляться на військових під час присяги у місті Борисові

Новини на цю ж тему