Помер Джордж Буш-старший: президент, який боявся незалежної України

Джордж Буш-старший Копирайт изображения Reuters

Знаменита максима Конфуція "не дай Боже жити під час великих змін" не стосується політиків.

У віці 94 років пішов з життя Джордж Герберт Вокер Буш - 41-й президент Сполучених Штатів, повідомив його син - також екс-президент - Джордж Буш-молодший.

Республіканець Джордж Буш-старший провів у Білому домі один президентський строк - з 1989 по 1993 рік.

Так сталося, що на недовгі чотири роки президентства Джорджа Буша-старшого припали грандіозні події: крах комунізму, падіння Берлінського муру, розпад СРСР.

За оцінками аналітиків, він не стільки викликав і скеровував їх, скільки відповідав на виклики, але місце в підручниках історії йому забезпечене.

Особливо пана Буша запам'ятали українці - за кілька тижнів до проголошення незалежності у серпні 1991 року він приїхав до Києва і у своїй знаменитій промові закликав Київ не відокремлюватись від Москви.

Улюбленець фортуни

41-й президент Америки багато років прожив у Г'юстоні, через що його часто називали "техасцем", але народився і виріс у Новій Англії.

Джордж з'явився на світ 12 червня 1924 року в Мілтоні, штат Массачусетс.

Багато господарів Білого дому - Ейзенхауер, Ніксон, Рейган, Білл Клінтон - вийшли з рядових і навіть неблагополучних сімей. Натомість Буш належав до спадкової еліти. Родовий маєток у Кеннебанкпорті, де побували багато світових лідерів, включно з Володимиром Путіним, придбав іще його дід, а батько був банкіром і сенатором.

Джордж Буш-молодший через вісім років після батька також став президентом - небувалий випадок в історії США. Інший син, Джеб Буш, був губернатором Флориди у 1999-2007 роках.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Джордж Буш-старший зі своїми чотирма синами (зліва направо): Нейлом, Джебом, Джорджем і Марвіном. 1970 рік

Російські коментатори проводили паралелі між "династією Бушів" і кремлівською операцією "Наступник" 2008 року. Але Буш-молодший переміг на виборах, коли його батько давно пішов з активної політики й адміністративного ресурсу використовувати не міг.

Після Перл-Гарбора 17-річний Джордж пішов добровольцем у льотну школу і воював на Тихому океані, пілотуючи бомбардувальник "Евенджер", що базувався на авіаносці "Сан-Хасінто". На тому ж театрі воював і інший майбутній президент США - Джон Кеннеді, тільки не льотчиком, а командиром торпедного катера.

2 вересня 1944 року під час атаки на острів Тітідзіма літак Буша підбили. Але він все-таки скинув бомби і лише потім узяв курс на океан, де вистрибнув із парашутом. Буш чотири години плавав на надувному плоті, перш ніж його підібрав підводний човен. Двоє інших членів екіпажу загинули.

Повоєнне життя майбутнього президента нагадувала втілену американську мрію. Капітан бейсбольної команди Єльського університету. Засновник нафтової компанії в Г'юстоні. Мільйонер до 40 років. Щасливий сім'янин: на своєму юнацькому коханні Барбарі Пірс він одружився через тиждень після повернення з фронту, прожив із нею понад 70 років і мав шістьох дітей.

Аналітик і дипломат

Шлях Джорджа Буша-старшого в Білий дім - нетиповий для Америки.

Крім чотирьох років перебування в Палаті представників у 1966-1970 роках і невдалої спроби балотуватися в сенат, він робив кар'єру не вибраного політика, а чиновника-призначенця: за Ніксона і Форда був представником в ООН, першим після відновлення дипломатичних відносин послом США в Китаї і директором ЦРУ.

Джордж Буш-старший - єдиний професійний міжнародник серед господарів Білого дому.

За президента Картера він був професором університету Райса в Г'юстоні і директором Ради з міжнародних відносин - впливового консервативного аналітичного центру.

У 1980 році Рональд Рейган запропонував йому боротися за Білий дім у тандемі.

Поміркований консерватор

Копирайт изображения MIKE SARGENT
Image caption Рональд Рейган підтримав кандидатуру Буша на президентських виборах 1988 року. На фото - чинний і наступний президенти з дружинами: Ненсі Рейган і Барбарою Буш

Через вісім років Буш став першим із 1836 року "віце", який став президентом не в результаті смерті або відставки патрона, а перемігши на виборах.

На республіканському конвенті 1988 року він декларував прихильність до класичного американського консерватизму: виступав за клятву вірності прапору, шкільну молитву, смертну кару, право на зброю і проти абортів. Там же сказав фразу, яка ще довго переслідуватиме його: "Читайте по моїх губах: нових податків не буде".

Буш набрав 53,4% голосів виборців проти 45,6%, які набрав демократ Майкл Дукакіс. У 1990 році переможна і практично безкровна операція "Буря в пустелі" на певний час підняла його рейтинг до 89%.

Менш успішною виявилася економічна політика. Зросло безробіття, вперше серйозно постала проблема бюджетного дефіциту. Щоб його скоротити, адміністрація пішла на підвищення податків.

У 1992 році вибори виграв Білл Клінтон під гаслом: "Вся річ в економіці, дурнику!".

Партнер Горбачова

Відносини Джорджа Буша з Росією почалися з поїздки на похорон Леоніда Брежнєва в листопаді 1982 року.

У січні 89-го, коли Буш став президентом, у Москві, за висловом Михайла Горбачова, "процес пішов" уже щосили.

"Тоталітарна ера минає, старі ідеї спадають, як листя з неживих дерев. Світ, оновлений свободою, видається народженим заново, і дні диктаторів закінчаться", - сказав Буш в інавгураційній промові.

Багато дослідників наголошують історичну роль саміту на Мальті 2-3 грудня 1989 року.

Наскільки відомо, питання про майбутнє Варшавського договору і НАТО там не обговорювали, але радянський лідер пообіцяв не перешкоджати змінам у Східній Європі військовою силою. Втім, у Польщі, НДР, Угорщини та Болгарії режими на той час уже змінилися.

Копирайт изображения AFP
Image caption Липень 1991 року: Джордж Буш-старший і Михайло Горбачов на прес-конференції у Москві після дводенного саміту, присвяченого роззброєнню

19 серпня 1991 американський президент в офіційній заяві висловив стурбованість подіями в Радянському Союзі, засудив "антиконституційне використання сили" і підтримав "заклик президента Єльцина до відновлення законних органів влади".

Відразу по тому він зателефонував до Москви і попросив з'єднати його з Горбачовим. Від запропонованої розмови з "в. о. президента" Геннадієм Янаєвим Буш відмовився.

"Котлета по-київськи"

Восени 1991 року вашингтонська адміністрація, боячись непередбачуваності і нестабільності в ядерній державі, недвозначно давала зрозуміти, що воліла би збереження на території СРСР, за винятком країн Балтії, єдиної держави на чолі з Горбачовим.

Ще до путчу, 1 серпня 1991 року, Джордж Буш відвідав Київ і виступив у Верховній Раді з горезвісною промовою, що отримала назву "котлета по-київськи" і застерігала українців проти "суїцидального націоналізму".

Він застерігав від такої незалежності, за якої віддалений деспот зміниться на локального: мовляв, американці не будуть підтримувати тих, хто шукає незалежності, щоб замінити віддалену тиранію на локальний деспотизм. Тоді ж він наполягав, що США підтримують боротьбу в СРСР за демократію та економічні реформи, але в рамках єдиної країни.

Копирайт изображения UKRINFORM
Image caption Легендарна промова Джорджа Буша перед Верховною Радою УРСР 1 серпня 1991 року. Позаду спікер Ради Леонід Кравчук.

Напередодні поїздки до Києва Джордж Буш відвідав Москву, де провів перемовини з Михайлом Горбачовим. Тоді, за спогадами очевидців, Буш пообіцяв Горбачову, що буде налаштовувати українців проти незалежності.

Проте не всі у Республіканській партії підтримали київську промову Буша, а редактор газети The New York Times Вільям Сафайр розкритикував її за нерішучість та дав назву Chicken Kiev speech.

Набагато пізніше сам Буш розповів, що метою промови було не допустити, щоб українці "не зробили чогось дурного", що могло призвести до силового протистояння.

Тодішній керівник парламенту України Леонід Кравчук у пізніших інтерв'ю стверджував, що Джордж Буш давав йому промову перед виступом і навіть дещо пом'якшив її після зауважень.

Причиною такої жорсткої позиції американського президента пан Кравчук називав "страх, який йому навіяв Горбачов".

Але події розгорталися по-іншому.

Горбачов згодом розповідав, що Борис Єльцин, Леонід Кравчук і Станіслав Шушкевич, підписавши Біловезькі угоди, насамперед, зателефонували Бушу, а вже потім йому, і сильно цим обурювався.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Джордж Буш-старший під час приватного візиту в Київ у 2004 році. Справа - тогочасний американський посол в Україні Джон Гербст

За оцінками істориків, і після розпаду СРСР Буш і його держсекретар Джеймс Бейкер мислили і діяли в рамках колишньої парадигми, коли вся світова політика розглядалася крізь призму відносин між Москвою і Вашингтоном.

Вони сподівалися згодом бачити Росію стратегічним союзником і вважали, що країна, багата на природні ресурси, ядерна держава і постійний член Ради Безпеки ООН важливіша для національних інтересів США, ніж східноєвропейські держави, зокрема колишні радянські республіки, які американці часто насилу знаходили на карті.

У лютому 1990 року Бейкер заявив на зустрічі з Горбачовим у Москві: "Ми розуміємо, що Радянському Союзу важливо мати гарантії того, що розширення юрисдикції або військової присутності НАТО у східному напрямку не відбудеться ні на дюйм".

Процес розширення альянсу запустили при Біллі Клінтоні.

Останній герой

У 1940-х роках Буш був наймолодшим пілотом американських збройних сил, на початку 90-х він виявився єдиним державним лідером - ветераном Другої світової війни.

Після його поразки в боротьбі за Білий дім газета "Московський комсомолець" опублікувала листа російської читачки: "Мені шкода, що американці втратили, можливо, останній шанс вибрати своїм президентом справжнього чоловіка".

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Далеко не кожен наважиться стрибнути з парашутом на 90-й день народження

Свій 90-річний ювілей Джордж Буш відзначив парашутним стрибком - хоч і в інвалідному кріслі.

18 квітня 2018 року померла дружина Джорджа Буша Барбара, після чого різко погіршилось здоров'я й у самого колишнього президента США.

Стежте за нами в Telegram! Ми щодня надсилаємо добірку найкращих статей.

Також на цю тему

Новини на цю ж тему