10 років Мюнхенській промові Путіна: тези і події

Putin Копирайт изображения Getty Images
Image caption Виступ Володимира Путіна у Мюнхені вважають однією з визначальних політичних промов світових лідерів

10 лютого 2007 року під час Мюнхенської конференції з питань безпеки президент Росії Володимир Путін виголосив промову, яку свідки виступу та оглядачі розцінили як пролог до нової "холодної війни".

ВВС Україна згадує ключові тези промови, а також деякі події, що відбулися у Росії та у світі після неї.

1. Однополярний світ/ Росія і президентські вибори у США

"Всього лише два десятиріччя тому світ був ідеологічно і економічно розколотий, а його безпеку забезпечували величезні стратегічні потенціали двох держав… Очікуваний після "холодної війни" однополярний світ також не відбувся… Вважаю, що для сучасного світу однополярна модель є не тільки неприйнятною, але й взагалі неможливою".

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Безпекові служби США вважають, що на вибори 45-го президента могла вплинути Росія

Впродовж останніх 10 років тезу про "однополярність" піддавали сумніву. Востаннє - після завершення президентських виборів у США.

В оприлюдненої на початку 2017 року спільної доповіді безпекових служб США - АНБ, ФБР та ЦРУ - йдеться про те, що Росія сприяла перемозі на виборах Дональда Трампа.

Автори доповіді твердять, що Росія використовувала пропагандистські ресурси і соціальні медіа, аби вплинути на результат виборів. Жодних доказів на користь цих припущень в опублікованій частині доповіді немає. Проте не виключено, що вони були представлені у секретній частині.

Сам президент Трамп стверджує, що жодні кібертехнології на результати виборів не вплинули. У Кремлі назвали доповідь американських спецслужб "аматорською".

2. Тисячолітня історія/Володимир "Московський"

"Росія - країна із понад тисячолітньою історією, практично завжди вона користувалася привілеєм провадити незалежну зовнішню політику".

Копирайт изображения AFP
Image caption Київський князь Володимир опинився в сердці російської столиці

4 листопада 2016 року президент Путін відкрив біля стін московського Кремля пам'ятник князю Володимиру.

Встановленню пам'ятника передували кілька місяців суперечок про місце і символізм цього гігантського монумента князю Київської Русі в центрі Москви.

Володимир Великий був князем Київської Русі з 980 по 1015 рік. За князювання Володимира у 988 році у Києві відбулось хрещення Київської Русі. Перша літописна згадка про Москву належить до 1147 року.

3. Падіння Берлінської стіни/мігрантська криза у ЄС і нові стіни

"Каміння і бетонні блоки Берлінської стіни давно розійшлися на сувеніри. Проте не треба забувати, що її падіння стало можливим і завдяки історичному вибору, зокрема, і нашого народу - народу Росії, вибору на користь демократії і свободи, відкритості та щирого партнерства з усіма членами великої європейської родини".

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Масштабна мігрантська криза спричинила до появи нових стін у Європі

У 2015-2016 роках Європа стикнулася із найбільшою з часів Другої світової мігрантською кризою.

За 2015 рік лише морем до Європи потрапили понад мільйон мігрантів, тоді як у 2014 році їх було близько 200 тисяч.

За даними ООН, близько половини з тих, хто прибув морем, є вихідцями з Сирії, які тікають від збройного конфлікту в країні між урядом президента Башара Асада і повстанцями. У цьому конфлікті Росія виступила на підтримку уряду Асада.

30 вересня 2015 року Рада Федерації Росії дала згоду на використання Збройних сил РФ за кордонами країни, зокрема в Сирії.

Кремль заявляв, що його мета - не допустити розвалу сирійської держави, а Володимир Путін казав, що має запобігти зникненню державних структур, як це сталося в Лівії після інтервенції НАТО 2011 року.

Удари російської авіації по сирійських містах, що були завдані на підтримку дій урядових військ, зокрема по Алеппо, щоразу викликали нові хвилі біженців.

Командувач силами НАТО у Європі, американський генерал Філіп Брідлав заявив, що Росія та Сирія свідомо використовують міграцію як агресивну стратегію проти Європи.

Розподіл квот на розташування мігрантів та пов'язаних із цим фінансових витрат спричинив гострі суперечки між країнами ЄС, що супроводжувалися взаємними звинуваченнями.

Деякі країни ЄС відновили контроль на внутрішніх кордонах Шенгенської зони, а деякі - навіть почали будувати стіни на кордонах, аби захиститися від мігрантів.

4. Принципи міжнародного права/анексія Криму

"Ми бачимо дедалі більше нехтування основними принципами міжнародного права. Більше того, окремі норми, та й, по суті, ледве не вся система права однієї держави, передусім, звісно, Сполучених Штатів, перетнула свої національні межі у всіх сферах: і в економіці, і в політиці, і в гуманітарній сфері - і нав'язується іншим державам. Ну кому це сподобається?"

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Тепер у Криму є пам'ятник "ввічливим людям" або "зеленим чоловічкам", присутність яких дозволила провести референдум про приєднання до Росії

В ніч на 27 лютого 2014 року парламент та уряд Кримської АР захопили невідомі у камуфляжі без розпізнавальних знаків і вивісили над ними прапор Росії.

Того ж дня вони взяли під контроль аеропорт "Бельбек" у Севастополі, аеропорт у Сімферополі, зупинили поромну переправу в Керчі, а також почали блокування українських військових частин.

16 березня 2014 року за рішенням кримського парламенту був проведений "референдум" щодо статусу Криму. За даними організаторів, за приєднання до Росії у Криму (крім Севастополя) проголосувало 96,77 % учасників голосування, у Севастополі — 95,6 %.

Росія визнала голосування, посилаючись, зокрема, на прецедент з визнанням одностороннього проголошення незалежності Косова. Російська влада також посилалася на закріплене в Статуті ООН право народів на самовизначення.

Анексія Криму не визнається Україною, Генеральною асамблеєю ООН, ПАРЄ, ПА ОБСЄ, а також більшістю держав світу, включно із США та країнами ЄС.

Вони вважають її порушенням міжнародних угод, зокрема, Гельсінського акту 1975 року про непорушність кордонів у Європі, Будапештського меморандуму 1994 року про гарантії безпеки України, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією 1997 року, Договору між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон 2003 року.

5. Конкурентна економіка/ торгові обмеження

"Економічна безпека - це сфера, де усім варто дотримуватися єдиних принципів. Ми готові чесно конкурувати".

Копирайт изображения Getty Images
Image caption "Сирні" і "молочні" конфлікти тривали між Росією та Україною впродовж кількох років

У липні 2013 року Росія заборонила імпорт продукції української кондитерської корпорації Roshen. З цієї заборони почали різко загострюватися торговельні відносини між Києвом та Москвою, коли під заборону ввезення до Росії потрапили цілі товарні групи.

Втім, проблеми були не тільки в України, але й в інших держав, щойно їхні відносини із РФ погіршувалися. Зазвичай заборона на імпорт походила від Росспоживчнагляду.

Росія аргументувала такі обмеження низькою якістю товарів. У Києві казали про політичне підґрунття харчових конфліктів.

Торгові обмеження дали привід для відмови президента Януковича підписувати угоду про Асоціацію та вільну торгівлю із ЄС. А це, у свою чергу, стало поштовхом для початку масових акцій протесту в Україні та подальших подій 2014 року.

В цьому ж році Росія перестала бути найбільшим торговельним партнером України. За підсумками 2014 року, ЄС став найбільшим покупцем українських товарів. За попередніми даними 2016 року, частка ЄС у зовнішній торгівлі України зросла майже до 40%. Частка Росії зменшилася до 10%.

6. Неурядові організації/ "іноземні агенти"

"Коли неурядові організації фінансуються, по суті, іноземними урядами, то ми розглядаємо це як інструмент іноземних держав у проведенні політики щодо нашої країни".

Копирайт изображения AFP
Image caption Історико-просвітницьке товариство "Меморіал" - серед "іноземних агентів" в Росії

13 липня 2012 року Російська Держдума ухвалила закон про некомерційні організації й "іноземних агентів". Статус "іноземного агента" накладає обмеження на роботу некомерційних організацій і дозволяє перевіряти їх позапланово.

Згідно з законом, російські некомерційним організаціям (НКО), які фінансуються з-за кордону і займаються політикою, отримали статус "іноземного агента".

Де-факто під це визначення потрапили низка правозахисних, громадських та навіть природоохоронних організацій.

Наприклад, до реєстру "іноземних агентів" були включені історико-просвітницьке товариство "Меморіал" та аналітичний "Левада-Центр", який здійснював соціологічні дослідження.

7. Ринкова і прозора енергетика/"газова війна"

"В енергетичній сфері Росія орієнтується на створення єдиних для усіх ринкових принципів і прозорих умов".

У відповідях на запитання: "Попри усі скандали та інше, захист інтересів, боротьбу поглядів, ми змогли домовитися із президентом Ющенком. Я вважаю, що він ухвалив відповідальне, виключно правильне, абсолютно ринкове рішення: ми підписали контракти окремо на поставку в Україну нашого газу, і окремо - на транзит у Європу на п'ять років наперед".

Копирайт изображения Getty Images
Image caption "Газова війна" зими 2009 року серйозно вплинула на енергетичну політику і інфраструктуру ЄС

На 1 січня 2009 року між Україною та Росією вчергове не було підписано річного контракту про постачання газу, а у боргових суперечках кожна із сторін наводила свої цифри та аргументи.

Росія почала знижувати тиск газу на кордоні із Україною і одночасно звинуватила Україну у крадіжці газу.

7 січня 2009 року "Газпром" повністю припинив постачання транзитного газу в Україну.

За рахунок газу, накопиченого у підземних сховищах, Україна продовжувала постачати газ до Європи, надзвичайно роздратованої україно-російським газовим конфліктом у розпал зимових холодів.

9 січня 2009 року за присутності українського та російського прем'єрів Юлії Тимошенко та Володимира Путіна керівники НАК "Нафтогаз" та РАТ "Газпром" підписали нові україно-російські газові угоди.

11 жовтня 2011 року Печерський суд Києва засудив екс-прем'єра Юлію Тимошенко до семи років позбавлення волі за перевищення службових повноважень при підписанні газових контрактів у січні 2009 року.

Сама вона відкидала звинувачення у тому, що підписаний нею контракт завдав багатомільярдних збитків Україні.

Нині "Нафтогаз" і "Газпром" сперечаються щодо умов цього контракту у Стокгольмському арбітражі.

8. Розширення НАТО/модернізація російської армії

"Думаю, очевидно: процес натівського розширення не має жодного стосунку до модернізації самого альянсу або до забезпечення безпеки у Європі. Навпаки, це є серйозно провокуючим фактором, який знижує рівень взаємної довіри".

У відповідях на запитання: "НАТО - не універсальна організація на відміну від ООН. Це, передусім, військово-політичний блок. І, звісно, забезпечення власної безпеки - це прерогатива будь-якої суверенної держави. Ми із цим не сперечаємося. Будь-ласка, ми проти цього не заперечуємо. Але чому обов'язково треба висувати воєнну інфраструктуру до наших кордонів при розширенні?"

Копирайт изображения Getty Images
Image caption До 2020 року Росія планує на 70% оновити озброєння своєї армії

У 2008 році розпочали реформування російської армії. Передбачалося, що за дванадцятирічний період, розбитий на три етапи, країна отримає абсолютно нову армію з оптимізованим кадровим складом і структурою, новою системою підготовки військових та модернізованим озброєнням.

У 2010 році у Росії також затвердили десятирічну Державної програму озброєнь. Озвучуючи обсяг фінансування цієї програми, Володимир Путін сказав, що йому "навіть страшно вимовляти цю цифру" - 20 трлн рубів (близько 646 млрд дол за тодішнім курсом).

Кінцевою метою реформи є доведення кількості сучасної зброї на озброєння російської армії до 70% до 2020 року.

9. Застосування сили - лише за мандатом ООН/"примус до миру" у Грузії

"Впевнений: єдиним механізмом ухвалення рішень із використання військової сили як останнього аргументу може бути лише Статут ООН… І не треба заміняти Організацію Об'єднаних Націй ані НАТО, ані Євросоюзом".

У відповідях на запитання: "З приводу того, чи буде Росія застосовувати військову силу без санкцій ООН. Ми будемо завжди діяти в рамках міжнародного права…Але у Статуті ООН є і стаття про право на самооборону. І тут жодних санкцій вже не потрібно".

Копирайт изображения AFP
Image caption Грузинська військова база у Горі, вересень 2008

В ніч проти 8 серпня 2008 року Росія ввела війська, в тому числі танкові бригади, на територію Грузії. Так Росія виступила на стороні сепаратистів із Південної Осетії у їхньому конфлікті із грузинською владою.

Конфлікт, який розпочався ще за часів Радянського Союзу, загострився у 2006 році, коли на референдумі мешканці регіону підтвердили свій намір відокремитися від Грузії.

До 2008 року Росія надала громадянство більшості мешканцям регіону всупереч протестам з Тбілісі, а у 2008 на той час прем'єр Володимир Путін заявив, що війська були введені Росією для захисту своїх громадян.

Раді Безпеки ООН не вдалося ухвалити рішення щодо вирішення цього конфлікту. А Росія заявила, що проводить "операцію із примушення Грузії до миру".

10. Розширення системи ПРО/асиметрична відповідь

"Нас не можуть не турбувати плани із розгортання елементів системи протиракетної оборони у Європі."

У відповідях на запитання" "Ми маємо, звісно, на це реагувати. Як? Або так само, як ви, і будувати багатомільярдну протиракетну систему, систему протиракетної оборони, або, враховуючи наші сьогоднішні можливості - економічні, фінансові, - відповісти асиметрично."

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Естонія зазнала кібернападу під час перенесення монументу "Невідомому солдату" із центра Талліна на кладовище

Наприкінці квітня - на початку травня 2007 року на тлі погіршення відносин між Росією та Естонією через рішення естонського уряду перенести пам'ятник "Невідомому солдату", були виведені з ладу сайти уряду і парламенту Естонії, фінансових установ, ЗМІ.

На думку оглядачів, кібератака на Естонію була однією з найкраще організованих та масштабних в історії інтернету і стала одним із класичних прикладів "асиметричної відповіді" без застосування традиційних видів зброї.

Естонська влада не змогла документально підтвердити, що до атак причетна Росія, хоча спочатку такі припущення висловлювалися.

Згодом Естонія розташувала "бекапи" сайтів свої урядових структур за межами країни, а у Таллінні розташувався Об'єднаний центр з передових технологій з кібербезпеки НАТО.