Один день із життя поліціантки на кордоні з Мексикою

28-річна сержант Кончіта Лопес - одна з десяти жінок-поліцейських в прикордонному містечку Тапачула, розташованому в штаті Чьяпас на півдні Мексики.

Шість років вона працює у державній прикордонній поліції.

Тапачула розташована за 32 кілометри від кордону з Гватемалою. У це місто прямують мігранти, які утікають від бідності і насильства з країн Центральної Америки.

У сержанта Лопес - п'ятеро сестер і п'ятеро братів, один із них служить у морській піхоті.

"Я намагалася потрапити туди, але для мене ніколи не було місця. Тож якийсь час я працювала у приватній охороні, а потім приєдналася до поліції", - розповідає жінка.

Перед виходом на патрулювання сержант Лопес має приготувати спорядження. "Я в поліцейському підрозділі, що стежить за дотриманням прав мігрантів, які перетинають кордон", - пояснює пані поліцейська.

Більшість часу сержант Лопес патрулює вулиці Тапачули. "У нас тут багато готелів і притулків, де живуть мігранти з таких країн, як Сальвадор і Гондурас", - каже жінка.

"Ми мали на площі невеличкий куточок для жінок, яких переправили перемитники. Це дуже поширена проблема в Тапачулі. Тут вони могли отримати юридичну пораду і підтримку, але зараз його закрите. Я би хотіла робити більше, щоби допомогти їм. Зараз я провожу бесіди з жінками у центрі тимчасового утримання на кордоні, щоби попередити їх про тактики, які чоловіки використовують, щоби їх обдурити", - розповідає поліціантка.

Попри те, що її сім'я живе в тому само містечку, сержант Лопес має протягом чотирьох тижнів чергування залишатись і спати у поліцейському відділку.

Всю їжу на дільниці готують поліцейські. Протягом чотирьох тижнів чергування вони працюють і їдять разом.

Під час патрулювання сержант Лопес зустрічає молоду сім'ю, яка живе в старому залізничному вагоні. Родина приїхала з мексиканського штату Юкатан у гості до іншої сім'ї в Тапачулі. живуть в покинутому вагоні, тому що не мають грошей на готель.

Кордон між Мексикою та Гватемалою намагаються перетнути багато мігрантів, які хочуть потрапити в США. Це вихідці зі Сальвадору, Гондурасу і Венесуели. А також дехто з більш далеких країн - Ефіопії, Камеруну та Еритреї.

Коли сержант Лопес підходить до берега, чоловік, який переходить річку з важкою ношею, розвертається та йде назад - на бік Гватемали.

"Деякі люди бояться поліції. Так, ми знаємо, що є погані поліцейські, які часто вимагають у людей гроші за те, що вони переносять товари через річку", - каже Лопес.

"Тут поряд був пункт пропуску, тож вони йдуть цим шляхом, щоби його уникнути. Тут у жінок крадуть речі, тож ми регулярно проводимо перевірки", - каже сержант Лопес.

Також мігранти часто йдуть залізничними коліями, аби уникнути пропускних пунктів.

"Мігрантам дійсно важко: вони тікають від насильства і часто переживають те саме тут", - каже Лопес.

"Коли у мене п'ять днів вихідних, я одразу перевдягаюсь у свій одяг і йду до свого хлопця. Він вважає, що це круто, що я поліціантка", - каже жінка.

Неділями сержант Лопес грає у футбол гуртом із місцевою жіночою командою.

"Я хочу допомагати людям. Мені подобається боротися з поганими хлопцями", - каже сержант Лопес.

Відрядження Алісон Баскервілль відбувалося за підтримки та фінансування Adelante Fellowship від імені Міжнародного фонду жінок, які працюють в ЗМІ (IWMF).