Віктор Зотов: "Архітектура завжди виглядає, як люди"
Копирайт изображения
Oleksandr Burlaka
Місто - це організм, і якщо він захворює, то неможливо вилікувати його фонтаном чи пофарбованим фасадом, говорить архітектор Віктор Зотов - засновник фестивалю CANactions і однойменної школи урбаністики у Києві.
Цього року фестивалю виповнюється 10 років, і його ювілейна тема - цінності.
Про цінності здорового міського простору, а також про ризики і небезпеки, які загрожують українському місту і його жителям, архітектор розповів у інтерв'ю ВВС Україна.
Віктор Зотов: У нашій школі урбаністики є така популярна метода, як research-based design. Це означає, що ти маєш спочатку пізнати ситуацію, з якою працюєш, середовище, дослідити сам предмет. І це дослідження має бути максимально об'єктивним.
І якщо ми говоримо про ситуацію в українських містах, то давайте спочатку відштовхуватися від того, що ми маємо. Бо коли ми знайдемо тут якісь прекрасні речі у вигляді потенційних ресурсів, які можна використовувати для майбутнього розвитку, то так само ми знайдемо і ризики й потенційні загрози.
Копирайт изображения
Oleksandr Burlaka
Україна зараз посідає найгірші місця за якістю життя. І я бачу багато небезпечних і негативних трендів. Вони досить нові, їх не було, принаймні останнім часом.
ВВС Україна: Що це за негативні тренди?
В.З.: Ці тренди лежать у вимірі того, чого хочуть люди. Чого вони хочуть від життя, від міста, від своєї професії? Як вони сприймають щастя?
У світі багато є агенцій, які працюють у сфері діагностики міста і людини саме з точки зору найважливіших критеріїв: з чого складається якість життя? Це Mercer, Monocle, The Economist та інші. Я трошки зазирав у їхні рейтинги і бачу, що їхнє розуміння якості життя - це інші речі, не ті, які сприймаються у нас.
Ну наприклад, у нас, як мені здається, специфічна ситуація у чому: всі ось ці медіа, які задають напрямок, ось цей медійний, емоційний простір, він формується більшою мірою людьми з олігархату. Це люди, які налаштовані на власне збагачення, і вони ці цінності розповсюджують в ефір. Мені здається, це хибний напрямок.
Я дуже люблю Скандинавію, і ось нещодавно повернувся із Голландії - там у черговий раз помічаєш, що функція держави й суспільних інституцій полягає в тому, щоб культивувати не ось цей споживацький напрямок, а якісь вищі цінності, ближчі до релігійних, моральних, ментальних. До чогось більш важливого.
ВВС Україна: Які причини цього прагнення до споживацтва у суспільстві?
В.З.: Це досить складне питання. Відомо, що у нас дуже трагічна історія. "Совок" багато що стримував, але тепер він закінчився, і ті процеси, які зараз почалися - це його безпосередні наслідки.
Уся ця трагедія загибелі десятків мільйонів українців, і ось цей страх, який передається у поколіннях - великою мірою це спричинило ось цю всю втрату орієнтирів.
Цей страх - він не дає бути собою. А коли ти не поважаєш себе, ти не поважаєш і інших.
ВВС Україна: А як це виявляється в архітектурі, у місті?
В.З.: Міста - це люди. Це іще древні греки знали. Тому для мене соціальний вектор розвитку найцікавіший. Бо причиною всього є люди. Усе те, що ми бачимо у вікно - це вже наслідки.
Архітектура завжди виглядає, як люди.
Копирайт изображения
Oleksandr Burlaka
ВВС Україна: Тобто місто Київ - це люди, які живуть у місті Києві?
В.З.: Абсолютно. І з цим нічого не зробиш.
Знаєте, у рейтингу вже згаданого The Economist Київ на 132 місці зі 140. Майже останній. Столиця. І це при тому, що є третій світ. Так ось на мій погляд, це об'єктивний рейтинг. Бо коли все ґрунтується на брехні, то розвитку не буде.
Брехня, фейк - це, мені здається, саме те, чому нам варто чинити спротив. Бо діагноз сьогоднішнього часу постає в тому, що є ось ця паразитуюча верхівка, яка просто живиться за рахунок найпрекрасніших речей, які у нас ще є. Ми можемо говорити і про традиції, і про духовність, можемо говорити про елементарні природні ресурси. Але це все висмоктується, витягується і кудись з України тече потужними руслами.
ВВС Україна: Із якими проблемами у цьому контексті стикаються українські міста? Те ж місто Київ?
В.З.: У нас є дуже велика проблема - це вода. У нас немає чистої води.
Так, у нас є прекрасний Дніпро. Але я, навіть попри те, що живу поруч із ним, не можу дістатися до берега. Мені треба пройти 5 кілометрів уздовж цієї шаленої магістралі, щоб дістатися пішохідного мосту.
У якому стані той Дніпро? Взагалі, наскільки це сприймається людьми як благо? Як найголовніший ресурс, який у Києві є?
Дніпро - це так званий містоутворюючий чинник, як називали це радянські містобудівельники. Це одна із найважливіших цінностей у місті.
Та якщо ви зробите опитування, що важливо в місті, то, ймовірно, Дніпро там буде десь не в першому десятку. А це номер один. Бо найпрекрасніше, що в Києві є - це його ландшафт і Дніпро. Бо решта, ну що там? "Будинок з химерами"? Мене це взагалі не цікавить як архітектора.
Чиста вода - тільки цього критерію вистачає для того, щоб був розвиток по всіх напрямках у місті.
Інший критерій - це повітря. Ви бували на Харківському масиві? Іноді я їжджу через той напрямок з Києва, і я помічаю наскільки змінюється там ситуація із запахом - із ось цим із відстійників у Бортничах. Зараз щойно ти міст Південний перетинаєш - запах уже відчувається.
Копирайт изображения
Oleksandr Burlaka
Копирайт изображения
Oleksandr Burlaka
Якщо ви опитаєте людей - знову ж, це моя здогадка - чого б вони хотіли у місті, ви почуєте: фонтан і церкву. Та ви ж вмираєте, не дихаєте від того смороду! Хіба це не критерій розвитку міста?
Або коли машина не дає мені фізично пройти, коли я йду тротуаром. Я саме тому не люблю по Києву ходити.
Минулого року у нас були швейцарці, наші друзі із Цюріха, які чотири роки робили проект "In-Between" - про той простір, що знаходиться між квартирою і вулицею. І ось там, у тому "in-between", на сходовому майданчику, біля дверей, надворі народжуються найважливіші процеси у суспільстві. А в нас це як цінність не відчувається.
У нас коли люди заселяються, вони купують те, що в квартирі, чи, можливо, ще те, що бачать з вікна.
ВВС Україна: Що ми можемо зробити із ситуацією, що склалася в українських містах?
В.З.: Говорять мудрі люди, що час захворювання приблизно дорівнює часу одужання.
Оскільки місто - це люди, то просто пофарбувати фасад чи поставити скульптуру або фонтан, як люблять наші нові мери чи представники адміністрацій - недостатньо.
Копирайт изображения
Oleksandr Burlaka
Копирайт изображения
Oleksandr Burlaka
Копирайт изображения
Oleksandr Burlaka
Ось ця увага до косметики, до фасаду, до більш поверхових, дрібних процесів, обдурюють нас.
Ось метафора: коли захворює людина, почувається недобре, вона ж не сідає перед дзеркалом і не починає косметикою фарбуватися, щоб краще виглядати - бо краще вона від цього почуватися не буде.
Місто - це теж організм. У місті так само: фонтан чи якісь красиві будівлі збудувати, чи щось таке зверху на них нанести, щоб красиво і швидко, - це не працює. Навпаки, людина втрачає сприйняття проблеми. І ці хибні процеси захворювання продовжуються із новою силою.
Тому давайте спочатку до змісту. А що болить?
ВВС Україна: Про які цінності йде мова, коли ми говоримо про здорове місто?
В.З.: Ось ці цінності, через кому: гармонія, природа, здоров'я, просто чиста вода. Простота, пустота, свобода і воля, відкритість, прозорість, доступність. Повага до традицій. Повага до літніх і слабших. Не нашкодити. Не робити зайвого. Просто милосердя. Це такі банальні речі, якось навіть незручно їх вимовляти.
Але абсолютно очевидно, що без природи неможливо.
ВВС Україна: Ви назвали доволі багато негативних тенденцій розвитку міст в Україні. Які позитивні тенденції тут відбуваються в останні роки? Вони ж відбуваються?
В.З.: Ну абсолютно очевидний прогрес у тому, що багато людей відчули себе відповідальними за себе, за своє оточення, щоденно. Ніколи такого не було.
"Совок" нам залишив просто рабське суспільство, де всі дослухалися у тому патерналістському середовищі, коли хтось із верху щось кине їм вниз.
ВВС Україна: А як це виявляє себе у місті, в архітектурі?
В.З.: Архітектура - це завжди віддзеркалення, відображення соціальних процесів, наш портрет. Але це відображення тут не так швидко відбувається, як, наприклад, у живописі. Тому тут трошки потрібно почекати.
Тобто, знаєте, почалися якісь вектори, які торкають в потрібному напрямку архітектурний процес, але оскільки архітектура пов'язана сотнями зв'язків із суспільством, із нашим середовищем, зокрема з консервативною його частиною, то зовні ми скоріше побачимо зміну естетики, цього фасаду, косметики, про яку я казав.
Із Віктором Зотовим спілкувалася Анастасія Сорока.
Фото - Олександр Бурлака.