У Саакашвілі не залишилося жодного громадянства. Як так сталося?
Копирайт изображения
Reuters
Президент України Петро Порошенка видав указ про позбавлення громадянства Міхеіла Саакашвілі, який після зміни влади в Україні деякий час був губернатором Одеської області. Раніше Саакашвілі позбавили і громадянства Грузії. Російська служба Бі-бі-сі розбиралася, чи може держава забрати у людини останній паспорт і як жити без громадянства.
Громадянства Грузії, де на колишнього президента Саакашвілі завели одразу кілька кримінальних справ, Саакашвілі позбувся наприкінці грудня 2015 року. Влада мотивувала це рішення появою у колишнього президента громадянства України.
Українська ТСН із посиланням на державну міграційну службу України повідомляла, що український паспорт Саакашвілі втратив через те, що під час його отримання він вказав у анкеті неправдиві дані.
Зокрема, колишній президент нібито повідомив, що не перебуває під слідством у якій-небудь із держав. При цьому він на той момент був заочно арештований у Грузії.
Сам указ про позбавлення громадянства не опублікували. Але Порошенко дійсно підписав його, підтвердили у прес-службі адміністрації президента Українській службі ВВС.
"Згідно із законодавством про захист персональних даних, цей нормативний акт не підлягає опублікуванню, оскільки містить конфіденційну інформацію, зокрема персональні дані", - пояснив представник адміністрації ВВС.
Грузія вже під час перебування Саакашвілі в Україні зверталася до Києва із проханням видати його, проте українська генпрокуратура зробити це відмовилася, оскільки Київ не може видавати своїх громадян.
Знайомий Саакашвілі у розмові із Російською службою Бі-бі-сі розповів, що громадянств окрім грузинського і українського у колишнього президента Грузії не було. При цьому його дружина Сандра Руловс є підданою Нідерландів.
Чи може держава залишити людину без громадянства?
У міграційній службі України офіційно не дали чітких пояснень з приводу того, чому Саакашвілі позбавили паспорта. Відомство при цьому зазначило, що такими повноваженнями президента наділяє закон про громадянство України.
"До таких підстав, зокрема, належить добровільне отримання громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого отримання він досяг повноліття, чи отримання особою громадянства України на підставі статті 9 цього закону внаслідок обману, свідомого надання неправдивих свідчень чи фальшивих документів", - йдеться у повідомленні.
Партія Саакашвілі "Рух нових сил" зазначила, що Конституція України, а також Європейська конвенція про громадянство прямо забороняє позбавляти єдиного громадянства.
У статті 25 Конституції України справді йдеться, що громадянин країни "не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство", а також "не може бути вигнаний за межі України чи виданий іншій державі".
При цьому стаття 4 Основного закону каже, що "підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом".
Європейська конвенція про громадянство, на яку посилаються прибічники Саакашвілі, була ухвалена у 1997 році. Україна ратифікувала і підписала цей документ. До нього приєдналася і Росія.
Як йдеться у конвенції, "ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого громадянства", а держава "слід уникати безгромадянства". У тексті також вказується, що держави можуть допускати скасування громадянства тільки у тому випадку, якщо заявник у цьому випадку не виявитися особою без громадянства взагалі.
Конвенція, тим не менш, перераховує кілька ситуацій, за яких країна може позбавити людину паспорта. Серед них є "поведінка, що завдає суттєвих збитків життєво важливим інтересам держави", а також "набуття громадянства держави-учасника шляхом шахрайства, надання неправдивої інформації чи приховування заявником будь-якого факту, що стосується справи".
Ще один документ, який регулює питання громадянства - це Конвенція ООН про скорочення безгромадянства, ухвалена 30 серпня 1961 року. Верховна рада України прийняла закон про приєднання до цієї конвенції у січні 2013 року.
У документі прямо йдеться, що жодна із держав-підписантів "не має позбавляти жодну особу свого громадянства, якщо таке позбавлення зробило б цю особу апатридом", - тобто особою без громадянства.
При цьому уже в наступному пункті конвенції є обмовка, що країни можуть позбувати своїх громадян паспорта, якщо вони набули громадянство "у результаті надання хибних даних чи в результаті обману".
Положення людей без громадянства регулює прийнята ще в 1954 році Конвенція ООН про статус апатридів (Україна приєдналася до неї у 2013 році). У документі йдеться, що люди без громадянства не можуть бути вислані із країни "інакше як із міркувань державної безпеки чи громадського порядку" і тільки у судовому порядку.
Чи існують документи для людей без громадянства?
У 1922 році норвежець Фритьоф Нансен, який на той час обіймав посаду комісара Ліги націй у справах біженців, розробив так званий "нансенівський паспорт", який видавався біженцям і особам, які втратили громадянство. У першу чергу, документ розробили для утікачів із Росії після революції. Паспорт виконував роль проїзного документа.
Загалом було видано близько 450 тисяч таких документів. У різний час за "нансенівським паспортом" пересувалися письменники Володимир Набоков і Іван Бунін, художники Ілля Рєпін і Зінаїда Серебрякова, балерина Анна Павлова, композитор Ігор Стравінський.
У 1953 році у США заснували організацію World Service Authority (WSA), яка видає паспорти "громадян світу" усім охочим. Цей документ вигадав колишній бродвейський актор Гаррі Девіс, який у 1948 році відмовився від громадянства США і заснував у Парижі Міжнародний реєстр громадян світу.
Як стверджує WSA, паспорти громадян світу офіційно визнаються у Буркіна-Фасо, Еквадорі, Мавританії, Танзанії, Того і Замбії. На сайті організації викладені офіційні листи від цих держав, проте всі вони датуються кількома десятиріччями тому. WSA також стверджує, що у більш як 180 країнах власники паспорту хоча б раз змогли перетнути кордон.
Більшість держав, в тому числі Росія, США і країни ЄС, офіційно заявляють, що не визнають паспорти громадян світу. Гаррі Девіса десятки разів затримували за спроби перетнути будь-які міжнародні кордони із його "паспортом".
У 2016 році репера Ясіна Бея (відомого як Mos Def) затримали у ПАР, коли він намагався залишити країну із "паспортом громадянина світу".
Серед відомих власників документа - Едвард Сноуден, WSA вручив його, коли колишній працівник АНБ перебував у транзитній зоні московського аеропорту Шереметьєво.
Сноуден був змушений залишатися у ній до отримання притулку в Росії, оскільки США анулювали його паспорт (не позбавивши при цьому громадянства).
Паспорт громадянина світу вручили і Джуліану Асанджу, засновнику Wikileaks.
У Росії реєстрацією осіб без громадянства займається Федеральна міграційна служба. Станом на 1 січня 2012 року ФМС зареєструвала більше 31 тисячі апатридів, їм видали дозволи на проживання.
За даними всеросійського перепису населення 2010 року, 178 тисяч людей у Росії вказали себе у якості осіб без громадянства.
Згідно із Конвенцією ООН про статус апатридів, держави мають видавати апатридам документи про ідентифікацію особи. Вони також можуть отримувати проїзні документи для пересування за межами території країни, у якій вони перебувають.
Що відбувається з тими, хто залишився без громадянства?
Тисячі людей перебувають у схожій ситуації, що у Саакашвілі, розповів Російській службі Бі-бі-сі Дмитро Коченов, професор європейського конституційного права в Університеті Гронінгена у Нідерландах.
"Це особливо поширилося 20-30 років тому, коли у світі не дозволялося акумулювати громадянства. Підхід полягав у тому, що у людини має бути тільки один паспорт. Тоді багато країн позбавили громадянства тих, хто отримав громадянство у іншій країні. Але тепер цей підхід змінився", - пояснює він.
За словами Коченова, раніше громадянство вважалося "унікальним зв'язком між людиною і державою, який може бути тільки ексклюзивним", а тепер до нього ставляться з точки зору прав людини.
Нова норма установилася не всюди, пояснив правник. У Європі більшість країн, які не переключилися на новий підхід, раніше були у складі СРСР: це балтійські держави, Україна, Грузія. Тим не менш такі країни залишилися і в Західній Європі: Австрія позбавляє людину громадянства, якщо він натуралізується десь іще.
"Люди без громадянства - темне місце у міжнародному праві. Право регулювати, хто є громадянином країни, а хто - ні, вважається суверенним. Єдина сувора заборона - це колективне позбавлення громадянства із дискримінаційними підставами, як сталося із німецькими євреями у Третьому рейху", - розповів Коченов. У індивідуальних випадках позбавлення громадянства тих людей, у яких немає інших громадянств, не заборонене.
Осіб без громадянства не пустить жодна держава, і найчастіше вони залишаються у нелегальному положенні у країні проживання, пояснив правник. Дехто намагається легалізувати свій статус і отримати хоча б резидентство, а потім документи, які дозволять пересуватися між країнами.
"Але у більшості випадків ці люди не мають ані найменшої можливості вирішити свою проблему. Увесь світ влаштований так, що громадянство - це необхідний елемент. Передбачається, що він є за замовчуванням. Так що я б не рекомендував нікому залишатися без громадянства", - порадив експерт.
Фактично "нансенівські паспорти" не допомагали своїм власникам, тому що вони мали отримати в'їзні і виїзні візи, розповів Коченов. Спроби розробити паспорти для людей без громадянства, за його словами, неодноразово робилися "ідеалістами", але фактично вони провалилися, оскільки держави відмовлялися визнавати такі документи.
"Якщо у тебе немає громадянства, у тебе в очах закону немає ніякого дому, і жодна країна тебе не прийме, - пояснив Коченов. - Якщо ти приймаєш людину без громадянства і паспорта певної країни, це означає, що його потім нікуди не можна буде вислати".
У європейських судах вирішуються питання, що стосуються позбавлення громадянства і схожі на випадок Саакашвілі, сказав Коченов. Найвідоміша справа пов'язана із доктором Янко Роттманом.
Роттман, громадянин Австрії, будучи обвинувачуваним, не став чекати закінчення слухань у власній справі і виїхав до Німеччини. Він отримав німецьке громадянство, втративши при цьому австрійське. Проте коли в Німеччині влада дізналася, що він переховується від правосуддя, рішення про надання йому паспорта одразу ж анулювали. У підсумку Роттман став апатридом.
Європейський суд у Люксембурзі у підсумку дійшов висновку, що Німеччина не порушила ніяких норм міжнародного права. Зараз воно безумовно дозволяє анулювати громадянство, отримане шляхом обману. Чи зможе особа при цьому відновити попереднє громадянство - залежить від внутрішнього права країни, констатує Коченов.