Материнство жінок-політиків: за і проти

Нова лідерка однієї з політичних партій Нової Зеландії різко відреагувала на запитання про те, чи планує вона мати дітей, яке їй повторювали неодноразово.

Отримувати подібні запитання у 2017 році "неприпустимо", заявила Джазінда Ардерн.

Що цікавить суспільство в жінках-політиках, і чи можуть політики маніпулювати своїм материнством для власної користі, розбиралася кореспондентка ВВС News Налін Еггерт.

"Свідоме безпліддя"

Деяких політиків активно критикують за те, що в них немає дітей. Поглянути хоча би через океан від Нової Зеландії - на Джулію Гіллард, колишню прем'єрку Австралії.

У редакторській статті австралійське видання Sydney Morning Herald написало: "Її медіа-персона не відповідає очікуванням деяких виборців: самотня, без дітей, усе своє життя присвячує кар'єрі".

І це був один із найнейтральніших коментарів. Коли пані Гіллард ще була при владі, сенатор з іншої партії називав її "свідомо безплідною", а суперник із власної партії - "бездітною, колишньою комуністкою-атеїсткою".

Із нападами на себе Джулія Гіллард боролася. А от щодо очікувань виборців, оцінка видання була не безпідставною.

Політолог Джесіка Сміт з лондонського університету Біркбек, яка досліджує тему батьківства та гендеру в політичних лідерів, пояснює, що попри зміну суспільних ролей, образ жінки все одно асоціюється із образом матері.

"Стереотипний образ жінок передусім як тих, хто піклується і виховує", досі залишається "тим образом, в якому ми хотіли би бачити жінок", розповіла вона BBC.

Пані Сміт стверджує, що родини стають дедалі важливішими для політиків, оскільки нас "дедалі більше цікавлять особистості та політики". Але вона зауважує, що "на відміну від жінок чоловікам, здається, не до вподоби дискусії на тему родини".

У Німеччині дещо інша ситуація.

Багато німців можуть ніжно назвати канцлерку Ангелу Меркель своєю "мамаю", але біологічних дітей у неї немає.

Ніхто не знає, чому так сталося, і ця тема не обговорюється у медіа. У Німеччині суворі закони, що охороняють приватність, а медіа більш ніж будь-де орієнтовані на політику.

Проте у 2005 році, коли пані Меркель боролася зі своїм попередником Герхардом Шрьодером, його дружина якось зауважила, що "у її (Ангели Меркель - Ред.) біографії немає досвіду, який отримують більшість жінок".

Це був явний натяк на те, що Ангела Меркель не є матір'ю.

"Внесок" у майбутнє

Подібна історія сталася і з Терезою Мей минулого року, коли вона змагалася за лідерське крісло в партії із Андреа Ледсом. Отримати цю посаду означало стати прем'єром Британії у майбутньому.

Мати трьох дітей пані Ледсом заявила тоді щоденній газеті, що ставши матір'ю, вона "зробила серйозний внесок" у майбутнє своїй країни.

Через цей випад проти Терези Мей шанси пані Ледсом отримати бажану посаду впали. Проте цей випадок ще раз доводить, що коли у політиків немає дітей, це може стати їхнім вразливим місцем.

Турботливі матусі

Стереотипи змальовують жінку турботливішою за чоловіка, каже пані Сміт, і материнство підсилює цей образ.

Німкеня Фрауке Петрі - недавній приклад правого політика, для якого материнство стало головним.

Минулого тижня вона виклала у Twitter світлину зі своєю новонародженою п'ятою дитиною і написала: "А яка у вас мотивація боротися за Німеччину?"

Ще один приклад - американка Гілларі Клінтон, яка намагалася пом'якшити свій політичний образ статусом бабусі.

Подвійні стандарти

Ставлення суспільства до сімейного життя жінок-політиків багато в чому залежить від того, як виборці сприймають їх як кандидаток.

Американська організація Barbara Lee Family Foundation написала: "Виборці усвідомлюють подвійні стандарти (у ставленні до жінок-політиків), проте свідомо та активно підтримують їх".

"Їх непокоїть робота жінки в офісі, оскільки її домашня робота відходить на задній план, і дивуються, хто дбає про дітей, особливо якщо вони ще малі", - зауважують в організації.

"Якщо ж у кандидатки немає дітей, виборці хвилюються, що вона, можливо, не зможе по-справжньому зрозуміти проблеми сімей".