Батл, Oxxymiron, Гнойний - про що гудуть соцмережі?

Баттл Копирайт изображения YOUTUBE

Викладений днями на Youtube реп-батл двох відомих російських реперів - Оксімірона (Oxxymiron) і Слави КПСС (Гнойного) - наробив чимало галасу, зокрема і в українських соцмережах.

Але, що найдивніше, про нього написали навіть ті, хто зазвичай висвітлює тільки солідні культурні заходи, хоча критиками і суддями на самій битві були винятково неформальні персони.

Чому раптом реп став бодай якось цікавити "високу" публіку?

Причини тут дві: по-перше, тем у журналістів стає дедалі менше, і треба освоювати нові території, а по-друге (і найголовніше), сам цей римований поєдинок неформальних бардів якось непомітно вийшов у мейнстрім, пише оглядачка Російської служби ВВС Катерина Архарова.

У кого краще, більше і довше?

Що взагалі це таке - реп-батл?

Як і кожна дуель на словах, це мирне, вербальне висловлення наболілого. А наболіле у людей творчих завжди одне і те ж: у кого краще, більше та довше виходить.

"Вступне слово" старожила реп-сцени Оксі тривало понад 10 хвилин.

Воно, як зазвичай, містило особисті ескапади (і навіть дещо гірше) на адресу ліричного суперника: "Ти смішний, дуже довгий, відверто незграбний, у тебе статура як у вагітної чаплі, непропорційна - як і твій хайп, і твій внесок у реп - не "Хмара у штанях" (поема Володимира Маяковського. - Ред.), ти лиш мода, як клауд-реп, на кілька сезонів...".

Не по-доброму. Але по-доброму бути і не повинно.

Його опонент у перших рядках заявив про загибель свого старшого товариша як творця, зосередившись не на його особистих характеристиках, а на творчій складовій:

"Якщо росіяни щось вміють, то це розвалювати імперії. Всі чекали чотири роки. Він, як міг, нагнітав інтригу, та все, що йому спало на думку - це записати аудіокнигу. Причому банальну антиутопію. [...] Твій реп - це дешева література в м'якій обкладинці...".

Відповідь гідна, і, може, тому Слава КПСС і побив свого іменитішого спаринг-партнера, хоча перемога у справах навкололітературних - справа суто умовна.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Роберт Бернс - на вигляд дуже пристойний і навіть у капелюсі, а лаятися вмів не згірш за кучера

Чистою триповерховою кельтською

Вважають, що реп бере свій початок від середньовічної шотландської словесної, не завжди римованої лайки flyting, коли двоє поетів(або makaris гельською), які володіють словом краще, ніж шпагою, починали поливати один одного всіма відомими їм висловами.

Знавці стверджують, що ця традиція походить іще від філідів - давньоірландських зберігачів саг і переказів, які мали достатньо влади й земель і повинні були не лише писати офіційну поезію, а й просвічувати місцеве населення на предмет законів, національної історії та літератури.

Але головне - вони могли бити віршем, тобто навести на людину поетичне прокляття і вмить зруйнувати репутацію нахабних вискочнів. І навіть, як вірили їхні сучасники, побити фізично.

Велика сила рими. І ритму

Обзивання і лайка упродовж століть теж часто вдиралися у "чисту" поезію.

У великого шотландця Роберта Бернса є вірш "До воші" ("На всіх ти дивишся сміливо, так ніби ти - аґрус достиглий, злегка порожевілий. Шкода, що немає тут порошку, щоб здохла ти в розквіті літ!").

Він написаний у традиції лайки (flyting) - з тією лише різницею, що відповіддю було мовчання паразитки, яка надихнула поета. І захват нащадків, звісно.

Джеймс Джойс також відзначився в цьому сенсі, кинувши виклик не одній людині, а всьому ірландському літературному колу своїм сатиричним віршем "Свята місія", якого ніхто не захотів публікувати, тож Джойс у підсумку видав його за власний кошт.

"Я - катарсис. Я - очищення. Це - моє призначення. Я не магічна призма, а очисна клізма", - йшлося в цьому опусі.

Ну, поети вони такі. Аж ніяк не всі такі куртуазні, як Карл Орлеанський, який влаштовував у себе в Блуа поетичні поєдинки, і програв, як відомо, Франсуа Війону, причому скромно та з гідністю: вірші Карла довго не друкували, та й зараз вони викликають інтерес здебільшого у зв'язку з його чудовим суперником.

Копирайт изображения Getty Images

Маяковський, до речі, якого не всує згадав той же Оксімірон, і взагалі провів посмертний поєдинок із Сергієм Єсеніним, відповівши на його "У цьому житті вмирати не ново..." своїм "У цьому житті померти не важко. Зробити життя - значно важче".

До речі, трохи вище у цьому ж вірші у великого руйнівника ритму та рими Маяковського є такі рядки: "Цей час - важкуватий для пера, але скажіть ви, каліки й калікші, де, коли, який великий обирав шлях, щоби - протоптаніший і легший?".

Оце і є той самий, важкуватий для пера шлях, затребуваний новими реаліями і новим поколінням, який долають сучасні репери: вони оновлюють зашкарублу за довгі цензурні роки мову, а з нею - і наше мислення.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Рекламний постер, розроблений Маяковським

Любите літературу? Підписуйтеся на Facebook-сторінку Книги року і читайте літературні новини та огляди.

Новини на цю ж тему