Чи потрібні лінійки на 1 вересня?

  • Євгенія Ковалевська
  • ВВС Україна

1 вересня в Україні до першого класу піде 408 тисяч дітей. Майже 90% шкіл зустріне їх святковою лінійкою, яка мало чим відрізняється від тих урочистостей, які були в шкільні роки їхніх батьків.

Чи на часі зміна цього свята і як це можна зробити?

Автор фото, UNIAN

Цього року Уляна поведе в перший клас свою доньку Михасю. Як святкуватимуть День знань у їхній київській школі №138, мама першокласниці ще не знає, але хоче, щоб було цікаво.

Зате Ірина, мама Романа, добре знає, як починається шкільний рік. Її син цього року іде у сьомий клас.

"1 вересня в наших реаліях - це якийсь жахливий радянський спадок, який чомусь ще й називають святом. Дві-три години занудного стояння на сонці, що супроводжується довгими й незрозумілими промовами дорослих, а також примітивними віршиками-пісеньками давно пора відправити в минуле", - каже вона.

Для батьків, у кого є діти-школярі, переддень 1 вересня і сам цей день - це виснажливий квест.

На урочистих лінійкиах - байдуже, під палючим сонцем чи рясним дощем, - з року в рік розказують ті самі вірші та пісні про школу й дитинство, виступають директор, чиновники та інші гості.

Стояти і мовчати - ось основна роль школярів на їхньому ж святі, яке інколи може тривати кілька годин.

Автор фото, UNIAN

Саме тому Альона Парфьонова, співголова Громадського об'єднання "Батьки SOS", закликала чиновників не приходити у цей день у школи.

Цей її пост у Facebook зібрав близько чотирьох тисяч лайків.

"Шановні президент, прем'єр-міністр, міністри, депутати парламенту, сільських, селищних, міських, районних рад, чиновники різних рівнів та органів місцевого самоврядування. Звертаємось до вас із проханням не відвідувати, не приїжджати, не планувати урочистих заходів із вашою присутністю 1 вересня у навчальних закладах. Ваша присутність змушує наших дітей влаштовувати свято вам", - написала пані Парфьонова, озвучуючи думку багатьох батьків.

Замість лінійки - пікнік

Якщо депутати або ж духовенство, письменники чи учасники АТО прийдуть 1 вересня в київську школу №1, то слово їм дадуть, каже її директор Тарас Швидун.

Водночас, він хоче відійти від радянських стандартів - відмовитися від святкових віршиків та пісеньок і спробувати вкластися в 30-40 хвилин.

Автор фото, UNIAN

У Тернопільській школі-ліцеї №6 ім. Назарія Яремчука взагалі не переймаються тим, як святкувати 1 вересня.

Уже понад три роки у них є своя традиція.

"Оскільки 1 вересня - свято для першачків, то цього дня на порозі школи їх зустрічають випускники. Дарують дзвіночки і цукерки та за руку ведуть в клас на перший урок. Усі інші учні мають святкові уроки у своїх класах", - розповідає директор ліцею Олександр Остапчук.

Автор фото, Олександр Остапчук/Скріншот відео

Пропустити подкаст і продовжити
подкаст
Що це було

Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти

Випуски

Кінець подкаст

Увечері відбувається Родинне вогнище.

"В урочищі неподалік школи ми запалюємо родинне вогнище як символ об'єднання всієї шкільної родини та побажання успіхів в новому шкільному році ", - розповідає пан Остапчук.

Після цього діти їдять морозиво, батьки готують шашлики.

Ніхто не перевіряє і не контролює явку. "Але є порядок і закон. Якщо іде вся школа, то повинні бути всі", - каже директор ліцею і додає, що на природі ніхто не сумує.

Наступного року адміністрація школи знову планує змінити програму святкування, адже життя потребує змін, говорить директор Остапчук.

1 вересня у Київській гімназії східних мов №1 також проведуть на повітрі - буде "навчальний пікнік".

"Пікнік - популярна форма відпочинку, що полягає в споживанні інтелектуальної їжі. На свіжому повітрі на розстеленому килимку й не тільки", - пояснює директор гімназії Оксана Проскура у Facebook.

Дрес-код пікніка - джинси та вишиванка. Вірші та пісні замінять квестами, конкурсами та екскурсіями, а замість чиновників на свято завітають "пірати Українського моря".

Це щоб свято запам'яталося і дітям, і батькам, каже вчитель Михайло Герасимчук, який організовує пікнік.

Автор фото, СШ 148 ім. Івана Багряного м. Києва

Підпис до фото,

Минулорічне свято Першого вересня у СШ 148 ім. Івана Багряного

У київській школі №148 ім. Івана Багряного слово "лінійка" вважають недоречним і радянським.

"Не розумію, для чого взагалі дітей тримати по годині на вулиці і слухати нудні промови. Зібралися, представили вчителів, промова директора - одна хвилина, флешмоб, фотографуємося і по класах. Ми, власне, так і робимо", - розповідає директор школи Сергій Горбачов.

Пан Горбачов каже, що непрошеним гостям вони слова не дають.

"Перший раз прийшли декілька людей, оскільки їх не було у сценарії, ми їх не запрошували, то вони просто постояли на святі. А тепер взагалі не приходять", - розповідає пан Горбачов.

Досвід з-за кордону

Автор фото, Veronika Heessels

Підпис до фото,

Директор школи (праворуч) фотографує розваги учнів у перший день навчання в школі

У Європі та США свята першого дзвоника не існує. Навчальний рік здебільшого починається не 1 вересня, а у різний час.

Вероніка Хейсселс розповідає, як її донька Яна вперше пішла до школи в Нідерландах: "Директор школи (в джинсах і кросівках) сказала кілька слів про те, які вчителі щасливі бачити знову своїх учнів. Потім були танці, спортивні змагання і конкурси. Директорка ходила і всіх фотографувала". Навчальний рік розпочався без "помпезності та букетів".

У Німеччині перший та останній дзвоники бувають лише для першокласників та при випуску з початкової школи (у Берліні це 6-й клас). Учні інших класів приходять до школи після канікул одразу на уроки, розповідає Наталія Куликова.

"Ніхто не несе квітів та не робить жодних промов. Немає лінійок, шикування і пафосу. Все по-домашньому, тихо, привітно, коротко - для комфорту малюків", - розповідає мама третьокласниці з Берліна.

Автор фото, Nataliya Kulykova

Підпис до фото,

Шультюте - подарунки для першачків, які запаковують у такі конуси

Першачки несуть Schultüte (шкільний пакет) - великий різнокольоровий картонний конус з солодощами, канцтоварами, іграшками, який дарують батьки.

Наталія уточняє, що знайомство зі школою займає години півтори. Потім діти йдуть додому розпаковувати шультюте і святкувати у сімейному колі.

Автор фото, Ilona Antonova

Підпис до фото,

Уляна за три роки змінила чотири школи у трьох країнах

"Я вчилася в одній школі, а Ульці випала доля за три роки змінити чотири школи у трьох країнах", - розповідає Ілона. Її донька Уляна пішла в перший клас в одну з київських шкіл, потім вчилася у двох школах в США, а зараз продовжує навчання у Британії.

"Ніяких лінійок. Все комфортно та без пафосу. Ані тобі бантів на головах, ані букетів для вчительки. Знайомство з вчителькою та дітьми, перші уроки", - ділиться враженнями Ілона.

Класика жанру

Однак в Україні не всі готові одразу відмовитися від традиційного святкування першого дзвоника.

Андрій Шевченко, депутат селищної ради з Київщини, вважає, що змінити варто дві речі: місце проведення (бо у більшості шкіл святкування відбувається під палючим сонцем) і не давати слова можновладцям, що не мають стосунку до школи.

"Віршики, грамоти, банти, квіти, перший дзвінок на плечах старшокласника - без цих атрибутів перший дзвоник неможливий. Це класика! Це як весілля без весільної сукні, як Новий рік без ялинки - начебто можна без цього, але то вже буде не те", - каже він.

Автор фото, UNIAN

Відстоює символізм святкових лінійок першого та останнього дзвоника і Маргарита Яцун з Херсонської області.

"Якщо один пафос, нікому не потрібні промови та піар чиновників - то, звичайно, таке слід викорінювати. Але зовсім відмовлятися, як дехто пропонує, нерозумно", - пише вона у Facebook.

За її словами, у невеликих селах батьки, бабусі, родичі сходяться у ці дні до школи подивитись на своїх дітей, на їхніх однокласників, на вчителів.

"Не варто це викреслювати. В усякому разі кардинально. Суспільство ще не готове. Немає ще чого запропонувати натомість", - переконана пані Яцун.

Що робити, якщо не подобається?

Директор київської школи №148 Сергій Горбачов радить: якщо батькам чи вчителям набридли урочисті лінійки, треба звертатися до директора школи або до районного управління освіти.

"Писати, просити та висловлювати незадоволення", - каже пан Горбачов.

За його словами, багато директорів шкіл звертають увагу на дискусію щодо святкування 1 вересня, відчувають загальний настрій та суспільний тиск.

"Треба бути винятково упертим, щоби не розуміти, що від тебе хоче суспільство і батьки як його частина", - каже директор 148-ї київської школи.

Активістка Альона Парфьонова переконана, що батьки можуть змінити цю ситуацію лише публічним осудом.

У Міністерстві освіти та науки України кажуть, що школи самі мають вирішувати, як проводити святкові лінійки і чи проводити взагалі.

"У них повна свобода творчості щодо цього питання", - сказала радник міністра освіти Іванна Коберник.