Любов і краса в іракському таборі для біженців

Розін з доньками біля дверей свого салону Копирайт изображения Helen Nianias
Image caption Розін з доньками біля дверей свого салону

Життя триває навіть у таборі для біженців. І якщо хтось тут вирішить одружитися, рідкісний шанс влаштувати справжнє свято упускати не можна.

В одному з таких таборів на півночі Іраку косметолог Розін Ахмед-Хуссейн - сама біженка, з сирійських курдів - рідко сидить без роботи.

"Більшість людей в таборі бідні, вони теж втекли з Сирії, як і я. Тому коли я чепурю наречену до весілля, то зазвичай виходжу із салону разом з нею і пританцьовую - так я за неї радію", - каже Розін Ахмед-Хуссейн.

Вкритий пилом табір для біженців, що розташований на північ від Мосула, - можливо, не те місце, де очікуєш натрапити на салон краси або прокат весільного вбрання. У променях південного сонця, що засліплює очі, тут у вітринах виблискують стразами білосніжні, ніби зі збитої піни, сукні для вінчання, а навколо розвішане вечірнє вбрання яскравих бірюзових і малинових кольорів.

Між тимчасовими помешканнями прокладені коричневі доріжки з гравію, від яких на вітрі постійно зднімається пил, а спекотне повітря у 47 градусів відчувається навіть через взуття.

У двох таборах, що розташовані по сусідству, проживає загалом 41 тисяча сирійських біженців. Багато пройшли через жахіття війни, проте це не заважає людям закохуватися. А закохані вчиняють те саме, що і скрізь, за будь-яких інших обставин - вони одружуються.

Копирайт изображения Helen Nianias

Салон Розін не єдиний в таборі, але найбільш стильний. Дрібні деталі - коралова раковина поруч зі стільцем такого самого кольору або справжні крісла з відкидною спинкою, - свідчать про те, що вона не новачок в цій справі. Сама господиня виглядає бездоганно, хоча і без макіяжу.

"Я цілий день роблю макіяж, це для мене робота", - каже вона.

Її п'ять доньок - віком від одного до семи років - часто одягнені в схоже вбрання.

"Мені подобається виглядати ошатно, я завжди так одягаюся", - зізнається Розін.

Розін та її родина втекли з Ель-Камишли, курдського міста на північному сході Сирії, у 2012 році, коли туди дійшла громадянська війна.

"У Сирії у мене було нормальне життя, я працювала косметологом, а потім, коли приїхала сюди, було дуже важко, важко пристосуватися до нових обставин", - розповідає вона.

Жінка розповідає, що хотіла додому і часто плакала, бо її донька хворіла.

"Я благала чоловіка поїхати назад, навіть попри те, що це було небезпечно, але він не погодився. Згодом я пристосувалася, і доньці стало краще".

Допомогло й те, що у неї з'явився свій бізнес. Спочатку чоловік Розін відкрив бакалійну крамницю, але вона не приносила достатньо грошей, і тоді жінка скористалася своїм шансом. Вона позичила трохи грошей у дядька - і перетворила крамницю на салон краси.

Копирайт изображения Jwan S Kamal

А коли зрозуміла, що є попит на весільні та святкові сукні, почала продавати і їх. Магазин працює вже п'ять років. Вона назвала його "Тулін" - на честь доньки.

Окрім постійних клієнтів, що приходять на стрижу, корекцію брів або просто поговорити, Розін обслуговує до 30 весіль на рік.

Багато з її клієнтів - курди, а за національним звичаєм, їхні весілля просто неймовірно розкішні.

Два зали в таборі, що підходять для святкування таких подій, можуть вмістити до 300-400 людей. За курдськими мірками, це настільки несерйозно, що всі в кімнаті підводяться з місць і навперебій пояснюють, яким має бути справжнє гуляння. Тисяча гостей - ще більш-менш, кажуть вони.

На курдському весіллі навіть гості мають виглядати вишукано - з підведеними очима, нанесеною товстим шаром блідою пудрою на обличчі, штучними кучерями до поперека або в хіджабі з дизайнерськими емблемами.

Копирайт изображения Jwan S Kamal

Через спеку і кількість макіяжу, який потрібно нанести, зазвичай Розін починає із зачіски нареченої, а завершує макіяжем, щоб фарба не потекла. Весілля, як правило, починається о сьомій або восьмій вечора, коли стає прохолодніше. Проте влітку температура все одно тримається вище 30 градусів.

На приготування нареченої потрібно близько двох з половиною годин, але є й інші охочі зробити укладку і професійний макіяж, а у Розін часом по два весілля на день.

На щастя, у неї є друзі. У Міжнародного медичного корпуса відкрита програма навчання перукарському мистецтву та макіяжу для тих, хто у минулому постраждав через гендерно-вмотивоване насильство, і Розін залучає їх, коли їй потрібні помічники.

"Роботи з підготовки до весілля дуже багато, - каже Розін. - Коли я прошу їх прийти і допомогти, вони дуже радіють - ми всі сестри й довіряємо один одному. Коли все вже зроблено, ми разом п'ємо чай або каву".

Копирайт изображения Helen Nianias

Більшість наречених, яких обслуговує Розін, дуже молоді.

"Зазвичай я не питаю, скільки їм років, але за обличчям видно, що в середньому 18-19. Я не завжди знаю, чому саме вони виходять заміж, але коли тобі 18 років, і ти живеш тут зі своїми батьками - що ще залишається робити?"

Весілля також означає велику вечірку, а це важливо для людей, яким доводиться звикати до важкого минулого і непростого життя в таборі для біженців, де по 20 людей на одну вбиральню, тимчасове житло і часті хвороби.

"Для кожної жінки це особливий день. Одягти гарну сукню, причепуритися. Лише один такий особливий день. Нікому від цього гірше не буде", - каже Розін.

Багато хто жадає піти під вінець і опинитися в центрі уваги на весь вечір. Але є й інша сторона медалі. На стіні салону намальована наречена з плюшевим ведмедиком в руках - нагадування про поширену, особливо в таборах для біженців, проблему, коли зовсім юних дівчаток видають заміж за дорослих чоловіків.

Копирайт изображения Jwan S Kamal
Image caption Графіті біля входу в салон

Розін годує свою родину. Її чоловік Ахмед часом знаходить підробіток, але робота не завжди є, тому іноді він сидить удома.

"Я єдина, хто приносить додому гроші, і у мого чоловіка з цим немає проблем. Зазвичай чоловіки тут цього не люблять - коли жінка за головну. Але він каже: "Якщо у нас є гроші, то все нормально".

Її бізнес переживав різні часи: не так давно у Розін народилися двійнята, і їй довелося закрити салон на кілька місяців, це зіграло на користь конкурентів. Але зараз все знову покращується.

"Є ще три салони, у яких багато клієнтів", - каже Розін.

Багато сімей живуть в цьому таборі не менше за саму Розін. Тут вже утворилися спільноти, сусіди перезнайомилися, люди почали закохуватися один в одного. Одруження - це фундамент на майбутнє, навіть якщо це майбутнє невизначене.

Якщо уважніше придивитися до весільних суконь, що виставлені в салоні у Розін, можна помітити, що їх подоли дещо забруднені тим самим кольором, що і доріжки табору з гравію.

Скільки жінок їх одягали і, намагаючись не зіпсувати зачіску і макіяж, йшли однією і тією ж дорогою в один і той самий зал і про себе міркували, а що ж буде далі?

Новини на цю ж тему