Самогубства китів пов'язані з полярним сяйвом?

whales Копирайт изображения Getty Images
Image caption Кашалот — один із багатьох тварин, що викинулися на берег у Нідерландах

На початку 2016 року 29 кашалотів викинулися на берег Північного моря. Причиною цього могли стати великі сонячні бурі, внаслідок яких виникає полярне сяйво.

Як показало нове дослідження, геомагнітні збурення погіршують здатність китів орієнтуватися в морях і заводять їх на мілководдя.

Безуспішно намагаючись вибратися з пастки, дезорієнтовані кити гинули на узбережжях Європи.

Результати цього дослідження нещодавно опублікували в Міжнародному журналі астробіології (International Journal of Astrobiology).

Загадкові втрати

Результати розтинів збентежили вчених, адже більшість загиблих тварин були молодими, добре харчувались і не хворіли.

Безперечно, смерть 29 китів привернула велику увагу громадськості. Чимало науковців висунули свої гіпотези.

Припускали, що причини смерті могли бути різними: від отруєння до кліматичних змін, що заганяють здобич великих китоподібних у Північне море, і вони пливуть за нею - назустріч своїй погибелі.

Кашалоти живуть у глибоких теплих водах по всьому світу. Багато їхніх груп зосереджено довкола Азорських островів на сході Атлантичного океану.

У віці від 10 до 15 років молоді самці мандрують на північ, до полярних регіонів. Їх приваблює величезна кількість кальмарів, якими можна харчуватися в холодних водах.

Копирайт изображения Reuters
Image caption Два кашалоти на узбережжі національного заповідника "Гібралтар-Пойнт" у місті Скеґнесс, січень 2016 року

Інколи вони мандрують повз західне узбережжя Великої Британії та Ірландії - до Норвезького моря. Повертаються зазвичай тим само маршрутом.

Однак менш, ніж за місяць на початку 2016 року 29 кашалотів знайшли на узбережжях Німеччини, Нідерландів, Великої Британії та Франції.

Тепер команда дослідників повідомила: здається, вони знають причину.

Як стверджують науковці, кашалоти плавають в океанах і морях, орієнтуючись на геомагнітне поле Землі.

Це поле неоднорідне: в одних місцях воно сильніше, в інших — слабше. Вчені припускають, що біологічні види вчаться зчитувати ці аномалії та користуються ними так само, як, скажімо, люди читають контури на картах.

Доктор Клаус Ванселов з Кільського університету в Німеччині та його колеги повідомили, що потужні сонячні бурі могли спотворити магнітне поле. І внаслідок цього кити заблукали.

Спричиняють ці бурі корональні викиди маси (викид речовини з сонячної корони), які несуть із собою велику кількість заряджених частинок і радіації.

У результаті зіткнення сонячного вітру з верхніми шарами атмосфери Землі виникає грандіозне видовище — полярне сяйво над Арктикою. Втім, найпотужніші бурі також можуть вивести з ладу комунікаційні системи й супутники.

Науковці вже зібрали певну кількість доказів того, що сонячна активність, пов'язана з бурями, негативно позначається на здатності птахів та бджіл орієнтуватися в просторі.

Копирайт изображения KLAUS VANSELOW
Image caption На карті показано аномалію "магнітної гори" біля узбережжя Норвегії. Кити мали пливти курсом, вказаним білою стрілкою. Але вчені стверджують, що сонячні бурі зробили гори невидимими, тому кити попливли в напрямку червоної стрілки, до Північного моря.

Доктор Ванселов з колегами дослідили зв'язок між загибеллю китів та двома потужними сонячними бурями, що відбулися наприкінці грудня 2015 року.

Під час цих явищ над Шотландією та іншими країнами спостерігалося надзвичайно яскраве полярне сяйво.

Розглянувши, зокрема, регіон довкола Шетландських островів, вчені з'ясували, що ця сонячна активність спричинила короткотермінові зсуви в магнітному полі до 460 км, в тих областях, що лежать між островами та Норвегією.

Саме через це кашалоти, які перебували в тому регіоні, могли повернути не в той бік.

Також є припущення, що регулярні прояви магнітних аномалій біля узбережжя Норвегії кашалоти сприймають як "геомагнітний гірський хребет" — своєрідну огорожу, яка не дає їм запливати в Північне море.

Сонячні бурі могли нейтралізувати цей ефект. "Гірський хребет" став невидимим, і кити потрапили в Північне море.

"Найбільші геомагнітні збурення на поверхні Землі відбуваються там, де видно полярне сяйво", — повідомив доктор Ванселов у інтерв'ю BBC News.

"Кашалоти — велетенські тварини, які вільно плавають в океанах. Навіть якщо магнітна буря зіб'є їх з курсу, вони ще багато днів можуть просуватися не в тому напрямку, а потім усе одно вирівняють курс.

"Але якщо день чи два кити пливтимуть у хибному напрямку в областях між Шотландією та Норвегією, то повертати назад буде вже запізно. Вони опиняться у пастці", — пояснив учений.

На думку доктора Ванселова, його гіпотеза слушна, адже вона спирається на часову відповідність. Кити викидалися на берег протягом шести тижнів після того, як відбулися бурі.

Оскільки молоді самці ростуть у водах навколо Азорських островів (магнітні бурі справляють на цю область зовсім незначний вплив), то вони майже нічого не знають про раптові потужні аномалії в магнітному полі Землі, — вважає вчений.

Довести гіпотезу доктора Ванселова дуже важко чи навіть неможливо.

Проте інші вчені вважають її цілком вірогідною.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Цього кита знайшли на пляжі у Ганстантоні; один із останніх загиблих унаслідок викидання на берег на початку 2016 року

"Важко сказати, що причина смерті була саме такою. З такими заявами варто бути обережнішими", — застеріг Аббо Ван Неєр з Ганноверського університету, біолог, який виконував розтин 16 китів, що викинулися на узбережжя Німеччини.

"Але це вагоме припущення та ймовірна причина масової загибелі китів", — все ж погодився він.

НАСА також з'ясовує, чи можуть сонячні бурі впливати на всіх китоподібних планети.

Ще одна група дослідників невдовзі збирається опублікувати наукову статтю, в якій буде розглянуто зв'язок між загибеллю китів на півострові Кейп-Код і геомагнітними бурями. Дослідження доктора Ванселова біологи називають "цілком обґрунтованим".

"Потенціал дезорієнтації тварин у цих явищ дуже великий. Тож на мою думку, теорія вчених достовірна", — повідомив у інтерв'ю BBC News керівник цього проекту НАСА доктор Антті Пулккінен.

"Та чи доводить їхня розвідка, що сталося саме це? Навряд чи".

"Якщо подивитися на проблему під кутом аналізу даних, то побачимо, що супутніх факторів більше, ніж один.

"Щоби з китами таке відбувалося, потрібно, щоб усі чинники впливу на їхню поведінку збіглися в часі", — пояснив доктор Пулккінен.

Також на цю тему

Новини на цю ж тему