Найкращі астрономічні фото 2017: зірки і галактики

Приз за найкращу астрономічну фотографію конкурсу Insight Astronomy Photographer-2017 отримав російський фотограф Артем Миронов зі знімком газопилових хмар.

Зірки і туманності

Артем Миронов переміг в категорії "Зірки і туманності", а також отримав головний приз за найкраще фото.

Щорічний міжнародний конкурс Insight Astronomy Photographer-2017 проводиться Королівською обсерваторією в Грінвічі.

Знімок зробили на фермі в Намібії, неподалік від гори Гамсберг. Молекулярна хмара Ро Змієносця знаходиться приблизно за 400 світлових років від Землі. Це одна з найближчих до нас туманностей.

"У цьому знімку вражаюча глибина опрацювання кольору і фактури. Цей куточок неба популярний серед астрофотографів, однак тут він постає в новому світлі: тут є щось містичне, в цих пасмах газу і пилу", - сказав один з членів журі, астроном Марек Кукула.

Ми вважаємо, що в добі 24 години, однак насправді Земля повністю обертається за 23 години 56 хвилин і 4 секунди. Цей час називається зоряною добою.

Андраш Папп зобразив шлях, який проходять зірки протягом зоряної доби. Їх сліди формують концентричні кола. За цю фотографію Папп отримав другий приз.

Північне сяйво

У жовтні минулого року Міккелі Байтер стояв на мисі Стокснесс в Ісландії і дивився, як морські хвилі набігають на піщаний берег, в якому відображаються хмари.

Він зміг зафіксувати звивисте полярне сяйво на своєму знімку, який зайняв перше місце в цій категорії.

Каміл Нурєєв, який отримав другий приз у цій категорії, вловив на камеру зеленувате північне сяйво, яке розтяглося над сибірської тундрою. За словами Нурєєва, сяйво нагадує йому про золотий перетин у математиці.

Галактики

Знімком-призером у цій категорії стало фото Олега Бризгалова спіральної галактики Соняшник (M 63), що розташована в сузір'ї Гончі Пси.

Її зірки дуже важко сфотографувати. Проте Бризгалову вдалося це зробити з одного з Болгарської національної астрономічної обсерваторії Рожен в Родопських горах.

Бернард Міллер зобразив спіральну галактику NGC 7331, що знаходиться в сузір'ї Пегас за 40 млн. світлових років від Землі.

"Від цієї сцени приголомшливе відчуття - крихітні галактики обертаються навколо свого набагато більшого родича, - говорить член журі Марек Кукула. - Насправді вони, звичайно, не менші, ніж NGC 7331, просто вони знаходяться у 10 разів далі він нас".

Наш Місяць

Ця фотографія Ласло Франціша показує місячну поверхню в новому, перенасиченому світі. Кратер Тихо, названий на честь данського астронома XVI століття Тихо Браге, має блакитний відблиск - звичайний для більш молодих кратерів на Місяці. Цьому кратеру, за приблизними підрахунками, 108 млн років.

Другий приз у цій категорії отримав крупний план поверхні Місяця, фото Жорді Дюплекса Боррелла. Тут ми бачимо низку великих кратерів.

Наше Сонце

9 травня 2016 найменша планета Сонячної Системи - Меркурій - пройшла між Землею і Сонцем. Це тривало сім з половиною годин - найдовше планетарне проходження в цьому столітті.

На цьому знімку Олександри Харт, Меркурій - це чорна крапка в нижній половині Сонця.

Ерік Тупс зробив цю приголомшливу фотографію Сонця і плями на його поверхні. Він наклав кілька знімків один на інший, щоб позбутися розмитості зображення, викликаного земною атмосферою.

Люди і космос

Переможцем у категорії став знімок Юрія Зоряного: чоловік дивиться на зірки Чумацького Шляху. Фотографія зроблена на Білих каменях у Національному парку Лос-Гласьярес в Аргентині.

Його колезі, астрофотографу Курту Лоусону, який отримав другий приз у цій категорії, довелося нести на собі 50 кг обладнання, щоб здертися на верхівку гори Уоткінс в Національному парку Йосеміті в Каліфорнії.

Потім він встановив довгу експозицію, а його друг став підніматися по канатному маршруту гранітної скелі Хаф-Доум, висвітлюючи шлях яскравими ліхтарями, щоб вийшов цей приголомшливий знімок.

Чисте небо дозволило зафіксувати і те, як зірки супроводжували по небу подорожнього у горах. Остаточний композитний знімок знятий на витримці в 64 хвилини.

Планети, комети і астероїди

Щоб чіткіше відобразити мінливий образ Венери, Роджер Хатчінсон зробив це складене зображення планети, не змінюючи установок на камері. На першому знімку, який зробили 25 вересня 2016 року, висвітлені 86.6% її поверхні, тоді як через півроку ми зможемо побачити тільки 1%.

На цій фотографії 2016 року траєкторії руху Марса і Сатурна на тлі нічного неба показані за період 11 місяців.

Тунч Тітцель сфотографував ці планети у 46 різних днів. Витримка варіювалася від 6 до 30 секунд в залежності від того, яким було саме небо, місячне світло і засвічення неба земними джерелами.

Небесна сфера

Фотограф Хайтун Юй зобразив Чумацький Шлях через мінімалістські архітектурні форми проходу Lamost - Великого багатоцільового спектроскопа для спостережень за великими районами неба, який знаходиться в Національній астрономічній обсерваторії в Китаї. Його ще називають телескопом видатного китайського астронома XIII століття Го Шоуцзіна.

Чжун У зняв "падіння зірок" в снігових горах Мейлі, відомих також як снігові гори Принца з їхнім найвищим піком Кавагебо в китайській провінції Юньань.

У тибетському буддизмі ці гори шанують як священні.

Всі фотографії надані організаторами конкурсу Insight Astronomy Photographer of the Year.