Газові реформи: треба бігти удвічі швидше, щоби лишитися на місці?

газопровід Копирайт изображения AFP
Image caption Україна має небагато часу, аби вплинути на те, куди повернеться газовий вентиль.

Уповільнення реформ у газовому секторі, яке українські та міжнародні оглядачі спостерігають впродовж останніх місяців, може мати серйозні наслідки для енергетичної безпеки держави вже у найближчому майбутньому.

"Поки Україна стоїть на місці, інші рухаються дуже швидко", - каже Марк-Антуан Ейл-Маззега із Французького інституту міжнародних відносин (IFRI).

"Якщо в Україні, як і рік тому, обговорюють, чи буде "Північний потік-2", то росіяни наполегливо працюють над втіленням цього проекту", - пояснює французький експерт.

Якщо на це накласти завершення у 2019 році контракту на транзит російського газу українською територією, то вже за два роки Україна може стикнутися із досить серйозними проблемами, - і не тільки через втрату доходів від газового транзиту.

У Москві поставили ціль

При цьому, як звертає увагу Михайло Крутіхін із російської консалтингової компанії RusEnergy, російська влада у цьому питанні переслідує насамперед політичні цілі - покарати Україну за обрання свого, окремого від Росії шляху:

"Вся ціль енергетичної стратегії Росії щодо України - припинити транзит газу до Європи".

Копирайт изображения AFP
Image caption Раду директорів "Північного потоку-2" очолив колишній канцлер Німеччини Герхард Шрьодер.

На досягнення цієї цілі Росія вже витратила близько 37 мільярдів доларів - каже Михайло Крутіхін:

"Щоби позбавити Україну доходів, які оцінюються приблизно у 2 млрд доларів на рік, Росія вже витратила 17 млрд на "Південний потік" (спроектований, але не збудований газопровід. - Ред.). На "Турецький потік", як очікується, буде витрачено ще 10 млрд доларів. На першу гілку "Північного потоку" вже витрачено 10 мрлд доларів".

Якщо до цього додати те, що російський експерт називає "шрьодеризацію" Європи, то стає зрозуміло: Москва має досить серйозні наміри.

Втім, додає Михайло Крутіхін, розрахунки російських експертів свідчать, що жодна альтернативна інфраструктура не дозволить обійтися без українського транзиту щонайменше до 2023 року. Та й аргументи "Газпрому" про ненадійність українського транзиту вже не надто впливають на європейців, які добре розуміють, хто припиняв поставки газу у 2006 і 2009 роках.

Але те, що "Газпром" "навіть не думає" чим замінити український маршрут хоча б між 2019 і 2023, треба сприймати як серйозний сигнал, - вважає російський експерт.

Брюссель нагадує про реформи

У Брюсселі неодноразово заявляли, що ЄС зацікавлений зберегти український транзит, і навіть розглядає його як один із шляхів диверсифікації отримання енергоносіїв.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption У ЄС запевняють, що ставлення до другої гілки "Північного потоку" відрізняється від того, що панувало на відкритті першої гілки у листопаді 2011.

"Україна є і має залишитися одним із головних шляхів транспортування газу до Європи", - заявив під час третього Газового форуму голова представництва ЄС у Києві Хюґ Мінґареллі.

За його словами, у Брюсселі розуміють, що "певні інфраструктурні проекти" не відповідають цим інтересам, і "працюють над вирішенням цієї проблеми".

З іншого боку, багато чого залежить і від України. Хюґ Мінґареллі каже, що реформа газового ринку була серед найуспішніших в Україні, і дозволила перетворити "Нафтогаз" на прозору і прибуткову компанію. Але, за словами представника ЄС, "залишається низка занепокоєнь" щодо подальших кроків: створення незалежного регулятора газового ринку, відокремлення оператора української газотранспортної системи, а також реорганізації "Нафтогазу".

"Ми вважаємо, що треба прискорити реформу "Нафтогазу", а для цього потрібна політична воля",- каже головна представництва ЄС.

При цьому "анбандлінг", або відокремлення видобутку, транспортування і постачання газу, згідно з правилами, що діють на європейському енергетичному ринку, є критично важливим для того, щоби український ринок став зрозумілішим для європейців. Вже багато років "Нафтогаз" поєднує усі ці функції під своїм "дахом".

Київ прагне гарантій

Водночас, як зауважує екс-посол України у Туреччині, Сергій Корсунський, який багато часу присвятив енергетичній дипломатії, для проведення надзвичайно складного процесу "анбандлінгу", Київ повинен мати хоч якісь гарантії того, що транзит російського газу до Європи проходитиме через Україну і після 2019 року.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Дві зимові "газові війни" з Москвою навчили Київ, як важко позбутися іміджу "крадія газу".

Ще краще, каже дипломат, аби "точку прийому" цього газу перенесли на східний кордон з Україною, - тільки так новий український оператор ГТС і європейські клієнти зможуть повністю контролювати весь процес транспортування газу.

"Якщо Європа не дає гарантій транзиту газу через Україну, і не братиме його на східному кордоні, я не бачу, навіщо нам "анбандлінг", - каже Сергій Корсунський, зауважуючи, що в такому разі українські трубопроводи обслуговуватимуть лише внутрішній ринок.

Складні прості правила

У свою чергу, європейські експерти наголошують: поки в Україні немає повноцінного ринку газу із прозорими і зрозумілими правилами, сподіватися на довіру європейських споживачів не варто.

Копирайт изображения AFP
Image caption У ЄС вважають, що газовий ринок має працювати за зрозумілими і передбачуваними правилами, - тоді на ньому буде багато продавців, покупців, і справедливі ціни.

Тим більше не варто сподіватися на те, що європейські компанії розпочнуть складні переговори з "Газпромом" щодо зміни своїх дострокових контрактів, аби почати купувати російський газ на східному кордоні України.

"Буде трохи занадто очікувати від європейських компаній, щоби вони перенесли точку прийому газу без зрозумілих і передбачуваних умов (на газовому ринку. - Ред.)", - каже Ян Хайзманн із Європейської федерації енергетичних трейдерів (EFET).

Він також стверджує, що останнім часом з'явилися "відчуття, що реформи (у газовому секторі. - Ред.) загальмували".

А саме вони матимуть головний вплив не лише на те, чи вдасться Україні зберегти 2 млрд доларів доходів від транзиту російського газу - але й місце у системі енергетичної безпеки Європи.

Новини на цю ж тему