Курц і харизма: чому молоді лідери стають переможцями

курц Копирайт изображения JVPWIEN
Image caption "Чорний — це круто": Себастіан Курц (на капоті, в центрі), виборча кампанія 2011 року

В Австрії його називають "Wunderwuzzi" — тобто "вундеркінд" чи "пробивний".

Консерватору Себастіанові Курцу лише 31 рік, але він збирається стати наймолодшим у Європі політичним лідером, кардинально змінивши імідж австрійської Народної партії.

Жодна (навіть найдрібніша) деталь не омине уваги амбітного молодого політика, який уважно роздивляється політичний Олімп.

2011 року, коли чорний був кольором партії пана Курца, юнак позував на джипі для партійної кампанії "Чорний — це круто". Але перед цьогорічними виборами, на яких Курц здобув тріумфальну перемогу, за його ініціативою партія змінила колір — внаслідок великого ребрендингу стала бірюзовою.

Ваш пристрій не підтримує відтворення мультимедійних файлів
Хто такий Курц і що він обіцяє Австрії?

Новий колір, вочевидь, спрацював. Але протягом останніх років харизматичним молодим політикам на шляху до влади сприяли ще й інші фактори. Які саме? Спробуймо з'ясувати.

Захмарні амбіції

Пан Курц — іще один молодий політик, який має намір узяти штурмом політичний істеблішмент своєї країни й розворушити його.

Президентові Франції Еммануелю Макрону лише 39 років, але він уже встиг здійснити революцію в політиці країни, заснувавши нову ліберальну партію — La République En Marche! (LREM). Буквально за кілька тижнів після його тріумфальної перемоги на президентських виборах партія LREM перемогла на парламентських виборах.

Макрон — наймолодший очільник французької держави з часів Наполеона.

2014 року в Італії з'явився наймолодший за всю історію прем'єр-міністр — Маттео Ренці, якому на той час теж було 39 років. Як і пан Макрон, він ніколи не працював у парламенті й був новачком у державній політиці.

Копирайт изображения AFP
Image caption Президент Макрон (праворуч) позує перед фотокореспондентами з енергійним прем'єром Трюдо на саміті Великої сімки

Проте маленька Естонія перевершила навіть цих "вундеркіндів". Завдяки своїм непомірним політичним амбіціям Тааві Рийвас, якому лише 38, став прем'єр-міністром у 2014-2016 роках.

Успіх цих людей доводить, що виборці, обираючи політиків, орієнтуються не тільки на досвід. Поряд із переконливою риторикою виборчої кампанії велике значення, вочевидь, мають молодість і харизма.

Дехто висловлює побоювання, що в епоху цифрових технологій, коли на першому плані — сильний імідж та соцмережі, стиль у політиці може інколи затьмарювати собою змістовність.

"Вони шикарні зовні, але чи так само змістовні всередині?" — запитує Кадрі Ліїк, політичний експерт з Естонії, яка працює в аналітичному центрі Європейської ради з міжнародних відносин.

"У мене іноді виникає страх перед тим, що я називаю "девідкемеронізацією" естонської політики: у цих політиків гарна зовнішність, вони красномовні й доброзичливі, але їм бракує істинної серйозності", — розповіла пані Ліїк в інтерв'ю BBC.

Експертка з сумом констатувала, що існує "тенденція вірити, нібито життя — це передусім піар, активність, виступи та партійна політика".

Поразка Девіда Кемерона внаслідок референдуму про вихід Британії з ЄС 2016 року була катастрофою з погляду піару — як на людину, що перед сходженням на вершину британської політики була професіоналом у зв'язках із громадськістю.

Медіаграмотні й спортивні

Розумний кежуал-імідж "вундеркінда" продемонстрував, що він чітко розуміє — молоді австрійці бажають змін у політиці.

Копирайт изображения AFP
Image caption Ренці (ліворуч) вийшов на публіку в шкірянці, яка підкреслила його імідж молодої енергійної людини

Шанувальник відкритих комірців і зачесаного назад волосся вибрав хлоп'ячий імідж — на противагу до стереотипів, що складалися протягом десятиліть, за якими в австрійській коаліції провертають таємні оборудки чоловіки в сірих костюмах.

На стилі смарт-кежуал ("повсякденно-чепурний") також зупинив свій вибір Маттео Ренці. Його фото в білій сорочці та шкірянці навіть змусило The Guardian поцікавитися, чи пан Ренці, бува, не копіює образ "Фонзі", зірки американського ситкому "Щасливі дні" (Happy Days).

Як повідомила Софі Ґастон, заступник директора британського аналітичного центру Demos, політичних лідерів нового зразка "поєднує розуміння того, які сучасні сили впливають на виборчі кампанії. Вони володіють навичками роботи з цифровими та соціальними медіа та вміють їх використовувати для прямого зв'язку з виборцями".

"Це вирізняє їх на тлі "традиційної" політичної еліти з мейнстримових партій".

Усі троє: Курц, Макрон і Ренці — здійснили сходження в межах усталених партійних структур. Однак ці політики зуміли переконати виборців у тому, що вони — ковток свіжого повітря і мають намір проводити серйозні реформи.

Пані Ґастон повідомила в інтерв'ю BBC, що в цьому розумінні вони тонко відчули несприйняття політичного істеблішменту виборцями, особливо після фінансової кризи 2008 року, і це пішло їм на користь.

"Вважають, що вони або не зіпсовані всією цією політичною гегемонією, або, як у випадку Макрона, готові піти на ризик і кинути виклик панівній політичній доктрині".

Копирайт изображения AFP
Image caption Барак Обама створював свій спортивний образ ще до того, як став президентом

Комунікативні навички дали їм змогу обійти супротивників із праворадикальних і ліворадикальних популістських партій, які, за словами пані Ґастон, швидко опанували використання соцмереж.

Справді, ультраправа Австрійська партія свободи звинувачує пана Курца у перехопленні ініціативи щодо міграційного контролю.

Гарна фізична форма, імідж здоров'я — фішка успіху цих лідерів.

Під час президентських перегонів 2008 року Барак Обама грав у баскетбол на фотосесії в Індіані.

А коли став президентом, його часто бачили на полі для гольфу. (Тепер це вже щось на зразок кліше для президентів США.)

У червні президент Макрон грав у теніс на візках — то була ще одна пам'ятна фотозйомка.

Копирайт изображения Reuters

Багатьох лідерів сьогодення репортери фотографують під час пробіжок, зокрема й прем'єра Канади Джастіна Трюдо, сповненого енергії в свої 45 років.

Але Робін Урбак із канадського державного медіахолдингу CBC поскаржилася, що "люди постійно ведуться на піар Трюдо".

Не випадково, написала вона, його особистий фотограф клацнув, як він біжить повз "групку дітлахів, що фотографуються на тротуарі". То був гарний кадр, який справляв "приємне враження".

Пан Макрон також добре відчуває, що корисно для його іміджу. Перед офіційною фотосесією в Єлисейському палаці його зафільмували над книгою, яку він гортає в пошуках необхідної сторінки. Щоб видно було, як вона лежить, розгорнута й вагома, на його столі.

Нова риторика

Ми живемо в часи "загального невдоволення статус-кво політики", каже професор Кетрін де Вріє, експерт з європейської політики в університеті Ессексу.

Протягом десятиліть, розповіла вона BBC, амбітні політики мусили торувати шлях нагору, піднімаючись із найнижчого до найвищого щабля в партії. Але сьогодні це вже не актуально.

Однак їм потрібен "екстремальний драйв, адже це не робота з дев'ятої до п'ятої". За словами професорки, молодість — цінний актив, разом із візіонерським баченням і бажанням міняти систему.

Маттео Ренці називали Il Rottamatore ("Задирака"), бо він воював з ліво-центристським істеблішментом демократичної партії. "Я не хочу коритися їхнім правилам", — заявляв він.

Коли пан Макрон зрозумів, що за межами Соціалістичної партії може здобути прихильність величезної маси невдоволених виборців, то вийшов з неї.

Але за останні місяці його популярність різко впала.

Тож лідерів нового зразка оцінюють не тільки за іміджевою красномовністю, а й за здатністю підкріплювати слова діями.

Новини на цю ж тему